Рішення № 85488874, 28.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 жовтня 2019 року о/об 16 год. 55 хв.Справа № 280/4742/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підриємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підриємець ОСОБА_1 (надалі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (надалі – відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення рішення №0031347-5607-0832 від 20.03.2019 в сумі 96956 грн. 30 коп. за формою “Ф” за платежем - “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки”.

У позові зазначено, що ГУ ДФС у Запорізькій області 20.03.2019 прийнято відносно позивача податкове повідомлення-рішення №0031347-5607-0832 на загальну суму 96956 грн. 30 коп. за формою «Ф» за платежем - «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». 31.05.2012 позивачу Мелітопольською ОДПІ Запорізької області ДПС видано свідоцтво платника єдиного податку (застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012). Згідно цього свідоцтва видами господарської діяльності розведення птиці, розведення інших тварин, виробництво м`яса свійської птиці та кролів. Звітність, що подавалась до податкового органу (податкова декларація платника єдиного податку) підтверджує отримання доходу від цієї діяльності: розведення свиней, розведення інших тварин функціонування ботанічних садів, зоопарків. Вказане також підтверджується Довідкою від 01.06.2010 про присвоєння реєстраційного номера господарству - ПП ОСОБА_1 . За цією довідкою діяльність здійснюється - розведення та утримання свиней. 20.07.2019 між позивачем та Мелітопольською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки. За цим договором визначальними для цього спору є: п.1 (предмет договору) - земельна ділянка передається ведення товарного сільськогосподарського виробництва (обслуговування будівель птахівницької ферми); п.15. та п.16 договору - земельна ділянка передається ведення товарного сільськогосподарського виробництва (обслуговування будівель птахівницької ферми). Тобто комплекс, що зазначений у витягу №7211413 та договорі оренди земельної ділянки складається з будівель птахівницької ферми. Позивач обґрунтовуючи протиправність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення зазначає про те, що нежитлові приміщення, які належать йому на праві власності, складаються з будівель та споруд сільськогосподарського призначення, не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельного податку.

Позивач просив позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно баз даних ДФС України та відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомою майна щодо суб`єкта у власності ОСОБА_1 перебуває комплекс загальною площею 2018,8 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Даний факт позивач не заперечує. Розрахунок податкового зобов`язання здійснено на підставі рішення Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 02.02.2017 за №01. Нарахування позивачу податкового зобов`язання за 2018 рік здійснено на підставі рішення Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 02.02.2017 за №01, яким було внесено зміни та доповнення до рішення сільської ради від 21.01.2016 за №04, та встановлено, що ставки податку на майно (відмінне від земельної ділянки), ставка податку 1,29% розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня (3723,00 грн.) за 1 кв.м. для об`єктів нежитлової нерухомості, власники яких не зареєстровані на території Семенівської сільської ради. На підставі наведених даних та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України позивачу було сформоване податкове повідомлення-рішення від 20.03.2019 за №0031347-5607-0832 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. ГУ ДПС у Запорізькій області вважає, що об`єкт нерухомості позивача площею 2018,8 м.кв. є об`єктом оподаткування податком на нерухоме манно, відмінне від земельної ділянки, а податкове повідомлення-рішення від 20.03.2019 за №0031347-5607-0832 є таким, що відповідає законодавству України та не підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, суд з`ясував наступне.

Ухвалою судді від 01.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 28.10.2019 за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

За матеріалами справи позивач є власником нежитлової нерухомості: комплекс загальною площею 2018,8 м.кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна: 10730130; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 11.05.2005) (а.с.17, 34-35).

У п.1 Договору оренди земельної ділянки, укладеного 20.08.2007 між Мелітопольської районної державної адміністрації (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), зазначено: «Предмет договору: Орендодавець відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації №174 від 16 березня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки ОСОБА_1 », №549 від 25.07.2007 року «Про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки ОСОБА_1 » надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - господарчий двір) Семенівської сільської ради, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 Червонофлотська, 114 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (обслуговування будівель птахівницької ферми)» (а.с.18).

Факт відповідності належного позивачу нерухомого майна в АДРЕСА_2 до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення» підтверджується Технічним паспортом на комплекс будівель та споруд з цільовим визначенням споруд: свинарник; стайня; інкубатор; пташник.

Здійснення позивачем діяльності, пов`язаної з виробництвом сільськогосподарської продукції, підтверджується: Свідоцтвом платника єдиного податку із зазначенням Видів господарської діяльності – Розведення свиней, Розведення інших тварин, Функціонування ботанічних садів, зоопарків (а.с.12-13); Довідкою про присвоєння реєстраційного номера господарству ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» від 01.06.2010 - розведення та утримання свиней (а.с.16).

ГУ ДФС у Запорізькій області 20.03.2019 винесено податкове повідомлення-рішення №0031347-5607-0832, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за 2018 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 96956 грн. 30 коп.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення не стосуються наведеного вище об`єкту нерухомості.

Надаючи правову оцінку діям відповідача з винесення податкового повідомлення-рішення суд беручи до уваги викладене вище виходить з наступного.

01.01.2015 набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено в новій редакції ст.266 Податкового кодексу України «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до п.8.1 ст.8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

У ст.265 Податкового кодексу України зазначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» є складовим податку на майно.

Відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.

Як зазначено у п.8.3 ст.8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп.12.3.3 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).

Згідно з пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України зазначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Як зазначено у пп.266.6.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Враховуючи зазначене, бюджетний період, в якому починає застосовуватися "податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості", є 2016 рік.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування закріплено, також, п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.143 Конституції України.

Так, у «Положенні про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості та для об`єктів нежитлової нерухомості», затвердженого 21.01.2016 Рішенням Семенівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області №04, зазначено наступне: "… 3.2.Не є об`єктом оподаткування: об`єкти житлової та не житлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності); об`єкти житлової та не житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки; об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності); будівлі дитячих будинків сімейного типу; гуртожитки; житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад; об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину; об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках; будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств; будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств; об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність; будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг. …» (а.с.36-40).

Згідно з пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Відповідно до пп.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Як зазначено у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу – це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

При цьому, у Податковому кодексі України глава 1 стосується спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а Розділ XIV присвячений спеціальним податковим режимам.

Стаття ст.266 Податкового кодексу України відноситься до розділу ХІІ Податкового кодексу України.

Таким чином, визначення сільськогосподарського товаровиробника наведене у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не може бути застосоване до приписів ст.266 розділу ХІІ Податкового кодексу України.

У ст.1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» зазначено, що сільськогосподарський товаровиробник – це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно з ст.1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції – це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин; домогосподарство – це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життєдіяльності, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких із цих стосунків, або перебувати і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Отже, сільськогосподарським товаровиробником може бути фізична особа.

У п.4 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи»», затвердженого 18.11.2005 Наказом Міністерства фінансів України, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.12.2005 за №1456/11736, зазначено, що терміни, що використовуються у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення: біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди; сільськогосподарська продукція - актив, одержаний в результаті відокремлення від біологічного активу, призначений для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання; сільськогосподарська діяльність - процес управління біологічними перетвореннями з метою отримання сільськогосподарської продукції та/або додаткових біологічних активів.

Враховуючи зазначене, позивач є сільськогосподарським товаровиробником, який займається сільськогосподарською діяльністю.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом №507 від 17.08.2000 затверджено і введено в дію «Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000» (надалі – ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

При цьому, будівлі для тваринництва мають код 1271.1, будівлі для птахівництва мають код 1271.2, будівлі сільськогосподарського призначення інші мають код 1271.9.

За матеріалами справи, наведені нежитлові приміщення, які належать на праві власності позивачу, призначені та використовуються позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Протилежного відповідач не довів.

Таким чином, на перелічені нежитлові приміщення, які належать на праві власності позивачу, розповсюджується дія положення пп.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Однак, відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 20.03.2019 за №0031347-5607-0832 наведене залишено поза увагою.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0031347-5607-0832 прийняте 20.03.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області, не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірним і підлягає скасуванню.

З огляду на приписи розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за №682-р «Питання Державної податкової служби» суд вважає, що позивачем обґрунтовано подано позов до ГУ ДПС у Запорізькій області.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ДПС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 969 грн. 57 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146) №0031347-5607-0832 від 20.03.2019, яким Фізичній особі-підриємцю Кусяка ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) збільшено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 96956 грн. 30 коп.

Стягнути на користь Фізичної особи-підриємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945) судові витрати в сумі 969 грн. 57 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 28.10.2019.

Суддя О.О. Прасов