Рішення № 85488385, 08.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 листопада 2019 р. Справа № 120/3083/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 23.02.2018 - по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2017 у справі № 127/26190/17, за період з 01.01.2016 по 23.02.2018 - по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідач на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2017 у справі № 127/26190/17 здійснив перерахунок пенсії позивача починаючи з 01.01.2016 та здійснив її виплату - 23.02.2018. Посилаючись на порядок проведення компенсації втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159, 28.08.2019 позивач звернувся до пенсійного фонду із заявою у якій просив розрахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Разом із тим, 06.09.2019 листом №2649/Т-12, відповідач відмовив позивачу у проведенні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Не погоджуючись із вказаними діями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 позовну заяву залишено без руху.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні).

25.10.2019 Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначає, що статтями 1, 2 Закону №2050 визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, пояснює, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Відтак, оскільки пенсія в новому розмірі за кожен місяць позивачу не була нарахована, а обрахована на виконання рішення суду одноразово та виплачується у визначеному Урядом порядку, ця сума не є недоотриманою пенсією.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У лютому 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2017 у справі № 127/26190/17, проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016.

28.08.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 23.02.2018 - по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159.

Листом від 06.09.2019 за №2649/Т-12 йому було відмовлено у задоволенні такої заяви, з посиланням на вчасне нарахування та виплату пенсії, а отже відсутність правових підстав для такої компенсації. Також зазначено, що проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів не було предметом судового розгляду справи №127/26190/17.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Частиною 2 ст. 6 Закону № 2050-III визначено, що виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Із аналізу наведених положень слідує, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2018 року № 522/5664/17.

Відтак, твердження відповідача щодо безпідставної виплати компенсації, оскільки пенсія перерахована на виконання судового рішення судом відхиляється з огляду на висновки, які вказані вище.

В силу положень ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскільки тривале не нарахування пенсії за минулі періоди сталося з вини відповідача, зокрема призначення позивачу заниженого розміру пенсії, а фактична виплата заборгованості проведена лише у лютому 2018 року, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих і виплачених йому на підставі рішення суду.

Крім того, суд зазначає, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 23.02.2018 - по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2017 у справі № 127/26190/17, за період з 01.01.2016 по 23.02.2018 - по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Комар Павло Анатолійович