Рішення № 85488303, 28.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року Справа № 160/8180/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1 М ОСОБА_2 Г. Якимов Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трубний завод "Славсант" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов №ДН1484/739/НД/АВ/ІП-ФС/459, №ДН1484/739/НД/АВ/АВ-ФС/460 від 07.05.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю Трубний завод "Славсант" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1484/739/НД/АВ/ІП-ФС/459, №ДН1484/739/НД/АВ/АВ-ФС/460 від 07.05.2019р.;

- стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадовими особами відповідача було проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у Павлоградській філії позивача за адресою: м. Павлоград, вул. Харківська, буд. 15Д, за результатами якого встановлено порушення законодавства про працю. 07.05.2019р. відповідачем були прийняті оспорювані постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1484/739/НД/АВ/ІП-ФС/459 у розмірі 4173,00 грн. та №ДН1484/739/НД/АВ/АВ-ФС/460 у розмірі 12591,00 грн. Позивач вважає вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки рішення про призначення розгляду справи про накладення штрафу №ДН1484/739/НД/АВ/ІП на 07.05.2019р. було отримано позивачем лише 15.05.2019р. у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості брати участь в розгляді справи, почути свої права та обов`язки, бути вислуханим, надати заперечення, пред`явити факти й навести аргументи та докази, які могли бути враховані відповідачем, тобто, фактично, позивач був позбавлений можливості здійснювати захист своїх прав під час розгляду справи про накладення штрафу. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі №813/3415/18.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що посадовими особами відповідача було проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у Павлоградській філії ТОВ Трубний завод «Славсант», за результатами якого складено акт №ДН1484/739/НД/АВ від 15.04.2019р. Як зазначає представник відповідача, на виконання вимог Порядку №509 25.04.2019р. відповідачем було направлено на адресу позивача рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу ДН1484/739/НД/АВ/ІП від 24.04.2019р. про призначення розгляду на 07.05.2019р. на 09 год. 00 хв., а тому, рішення про розгляд справи про накладення штрафу було направлено відповідачем з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013р., що давало змогу позивачеві отримати повідомлення вчасно, до початку розгляду справи, та саме позивач не забезпечив своєчасне отримання належної йому кореспонденції, оскільки згідно роздруківки з сайту Укрпошта відправлення прибуло до точки видачі/доставки 26.04.2019р. о 15:05 год. Окрім того, відповідач зазначає, що Порядком №509 не передбачено обов`язку Головного управління контролювати час отримання позивачем рішення про розгляд справи про накладення штрафу, і як наслідок – відстрочувати розгляд справи про накладення штрафу (а.с.42-46).

Ухвалою суду від 27.08.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 23.09.2019р. (а.с.2).

Судове засідання 23.09.2019р., за клопотаннями представників позивача та відповідача, було відкладено до 23.10.2019р. (а.с.106).

У зв`язку з необхідністю надання представником позивача додаткових доказів, у судовому засіданні 23.10.2019р. було оголошено перерву до 28.10.2019р. (а.с.116-118).

У ході судового розгляду справи, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Трубний завод «Славсант» з 11.11.1993р. зареєстровано як юридична особа за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та має відокремлений структурний підрозділ Павлоградську філію Товариства з обмеженою відповідальністю Трубний завод «Славсант», яка знаходиться за адресою: 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Харківська, буд.15Д, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ (а.с.122-127).

На підставі наказу №302-І від 13.03.2019р. та направлень №14 від 13.03.2019р., №23 від 05.04.2019р. у період з 14.03.2019р. по 15.04.2019р. посадовими особами відповідача було проведено інспекційне відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю, за результатами якого був складений акт інспекційного відвідування за №ДН1484/739/НД/АВ від 15.04.2019р. за висновками якого виявлено порушення позивачем вимог законодавства про працю (а.с.57-81, 91-93).

На підставі вказаного вище акту інспекційного відвідування, 15.04.2019р. посадовою особою відповідача було прийнято припис про усунення виявлених порушень №ДН1484/739/НД/АВ/П зі змісту якого видно, що позивачеві приписано усунути виявлені порушення у десятиденний строк, що підтверджується копією відповідного припису (а.с.52-56).

Також, на підставі вищенаведеного акту інспекційного відвідування, посадовою особою відповідача 07.05.2019р. були прийняті постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами згідно до вимог ст.265 КЗпП України, а саме:

- №ДН1484/739/НД/АВ/ІП-ФС/459, за якою до позивача за порушення вимог ч.1 ст.149 КЗпП України застосовано штраф у розмірі 4173,00 грн. за не відібрання письмових пояснень від порушника трудової дисципліни (а.с.12-17);

- №ДН1484/739/НД/АВ-ФС/460, за якою до позивача за порушення вимог ч.1 ст.116 КЗпП України застосовано штраф у розмірі 12519,00 грн. за не своєчасну виплату працівникові при звільненні всіх належних йому сум (а.с.18-20).

Позивач оспорює вказані постанови, просить визнати їх протиправними та скасувати посилаючись на те, що рішення про призначення розгляду справи про накладення штрафу №ДН1484/739/НД/АВ/ІП на 07.05.2019р. було отримано позивачем лише 15.05.2019р. у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості брати участь в розгляді справи, тобто, фактично, позивач був позбавлений можливості здійснювати захист своїх прав під час розгляду справи про накладення штрафу.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.259 КЗпП, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013р., у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Порядок №509).

Пунктами 3, 4 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника – п.6 Порядку №509.

А п.7 Порядку №509 встановлено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що про розгляд справи про накладення штрафу суб`єкт господарювання повинен бути повідомлений не пізніше ніж за п`ять днів до дати її розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам та справа може бути розглянута без участі представника суб`єкта господарювання лише за умови, якщо його поінформовано у наведений спосіб та від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2019р. посадовою особою відповідача було прийнято рішення про розгляд справи про накладення штрафу №ДН1484/739/НД/АВ/ІП, який було призначено на 07.05.2019р. на 9:00 годину, що підтверджується змістом копії наведеного рішення (а.с.8-9,50).

Вказане рішення було направлено на адресу позивача 25.04.2019р. о 16:26 год. за номером відправлення 4910704258101, що підтверджується змістом копій фіскального чеку, поштового конверту та списку поштових відправлень (а.с.10,51).

Позивач отримав рішення відповідача про розгляд справи про накладення штрафу №ДН1484/739/НД/АВ/ІП – 14.05.2019р., що підтверджується змістом роздруківки відстеження поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошти (а.с.11).

Тобто, 07.05.2019р., на момент прийняття спірних постанов про накладення на позивача штрафу у загальному розмірі 16692,00 грн., у відповідача були відсутні відомості про те, що позивача було проінформовано не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам згідно до п.6 Порядку №509, що підтверджено і представником відповідача у ході судового розгляду справи.

При цьому, як зазначив представник відповідача у судовому засіданні у відповідача були наявні відомі засоби телефонного зв`язку з позивачем та його представниками, однак причини не вжиття заходів для сповіщення позивача вказаними засобами телефонного зв`язку посадовими особами відповідача пояснити не зміг, лише зазначив, що таке повідомлення не передбачено Порядком №509, проте, таке твердження представника відповідача спростовується змістом п.6 Порядку №509, яке дозволяє відповідачеві повідомлення суб`єктів господарювання, зокрема у тому числі і телефонограмою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті спірних постанов відповідачем були порушені права та інтереси позивача на участь позивача у процесі прийняття таких рішень, оскільки позивача не було повідомлено (проінформовано) не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам в порушення вимог п.6 Порядку №509, таких доказів суду не надано, що свідчить про протиправність оспорюваних постанов.

Зазначена правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду у його постанові від 12.06.2019р. у справі №813/3415/18.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представником відповідача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів та не наведено обґрунтованих підстав, які б свідчили про правомірність, обґрунтованість та законність прийняття відповідачем оспорюваних постанов про накладення на позивача штрафів з урахуванням встановлених судом обставин щодо порушення відповідачем прав та інтересів позивача на участь позивача у процесі прийняття оспорюваних рішень, аналізу наданих документів і норм чинного законодавства України.

Судом відхиляються доводи представника відповідача про те, що Порядком №509 не передбачено обов`язку Головного управління контролювати час отримання позивачем рішення про розгляд справи про накладення штрафу, і як наслідок – відстрочувати розгляд справи про накладення штрафу, оскільки вказане спростовується нормами п.6 Порядку №509 та саме направлення такого повідомлення, без наявності доказів його вручення не відповідає вимогам проінформованості суб`єкта господарювання про дату розгляду справи, що чітко передбачено п.6 Порядку №509, норми якого саме свідчать про необхідність вжиття відповідачем заходів повідомлення суб`єкта господарювання про дату розгляду справи, а не лише про одне направлення такого повідомлення на адресу позивача.

Є безпідставним та відхиляються судом посилання представника відповідача на те, що рішення про розгляд справи про накладення штрафу, призначене на 07.05.2019р., було направлено відповідачем 25.04.2019р., тобто з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013р., що давало змогу позивачеві отримати повідомлення вчасно, до початку розгляду справи, та саме позивач не забезпечив своєчасне отримання належної йому кореспонденції, оскільки згідно роздруківки з сайту Укрпошта відправлення прибуло до точки видачі/доставки 26.04.2019р. о 15:05 год. та зі змісту роздруківки відстеження поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошти (а.с.11) видно, що вперше працівники Укрпошти намагалися вручити дане відправлення 30.04.2019р. у офіційний вихідний день (травневі свята), що не може свідчити про те, що саме позивач не забезпечив своєчасне отримання належної йому кореспонденції, з урахуванням того, що згідно наказу ТОВ ТЗ «Славсант» №23 від 25.04.2019р. «Про перенесення робочих днів у квітні 2019р.» для працівників, які працюють за п`ятиденним робочим тижнем з двома вихідними днями в суботу та неділю було перенесено робочий день з вівторка 30.04.2019р. на суботу 11.05.2019р. (а.с.121).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваних постанов про накладення штрафу згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при їх прийнятті відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а саме: із порушенням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З огляду на викладене, вищевказані постанови про накладення штрафу, прийняті відповідачем з порушенням прав та інтересів позивача, а тому вони підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню у наведеній частині.

Разом з тим, слід відмовити позивачеві у відшкодуванні з бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати : на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи - ч.3 ст.132 наведеного Кодексу.

За приписами ч.3, ч.4 та ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом для справи.

Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, 20.09.2019р. представником позивача до канцелярії суду була подана заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якій останній, посилаючись на ст.132, ч.3 ст.134, ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає, що у зв`язку з розглядом даної справи позивач повинен буде оплатити витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн., при цьому, детального розрахунку та опису таких витрат суду не надано, як і не надано доказів понесення цих витрат позивачем.

Частинами 1, 3 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Разом з тим, ухвалою суду від 27.08.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.2) та згідно до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження судові дебати не проводяться.

При цьому, під час розгляду справи у судовому засіданні 28.10.2019р. представник позивача не заявляв про не можливість подати докази, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат та не наводив причин поважності їх не надання до 28.10.2019р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для відшкодування позивачеві з бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав за таких обставин для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача, понесені ним по сплаті судового збору згідно квитанції №39820 від 22.08.2019р. у розмірі 1921,00 грн. (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Трубний завод "Славсант" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов №ДН1484/739/НД/АВ/ІП-ФС/459, №ДН1484/739/НД/АВ/АВ-ФС/460 від 07.05.2019р. - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1484/739/НД/АВ/ІП-ФС/459, №ДН1484/739/НД/АВ/АВ-ФС/460 від 07.05.2019р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3, ЄДРПОУ 39788766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трубний завод "Славсант" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд.65, кв.7, код ЄДРПОУ 14338180) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

У задоволенні адміністративного позову в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 04.11.2019р.

Суддя С.О. Конєва