Ухвала суду № 85488282, 08.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2782/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Денисюка Р.С. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною щодо здійснення за рахунок місцевих бюджетів компенсації додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату жито комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затвердженні органом місцевого самоврядування (Луцькою міською радою); компенсувати позивачу витрати по переплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 4594,94 грн., кошти перерахувати на картковий рахунок позивача.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суддею одноособово, судове засідання призначено на 11:30 06 листопада 2019 року.

28 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді, Денисюка Р.С., мотивуючи її тим, що суддя Денисюк Р.С. у 2018 році розглядав справу № 803/406/18 за його позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого у формі повідомлення про припинення надання субсидії. При розгляді цієї справи суддею не враховано той факт, що справа становила значний суспільний інтерес та стосувалася питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної установленої практики та ця справа була типовою адміністративною справою. Однак, суддя Денисюк Р.С. проігнорував вказані факти, чим обмежив його право у доступі до правосуддя, порушивши вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 326 КАС України, відмовивши у задоволенні позову. Позивач вважає, що суддя поверхнево дослідив письмові та інші докази, що вплинули на правильність та об`єктивність висновків, покладених в основу рішення. При цьому, вважає, що суддя врахував та прийняв до уваги письмові докази, які не є допустимими. Відтак, прийняте рішення, яке внаслідок такого ж апеляційного та касаційного розгляду потягнуло за собою додаткові справи, розгляд яких триває до теперішнього часу. На думку позивача, вказані обставини є достатніми для наявності сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді Денисюка Р.С.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року відвід визнаний необґрунтованим, провадження у справі зупинене до вирішення питання про відвід судді за заявою ОСОБА_1 іншим суддею, визначеним у порядку, встановленим частиною першою статті 31 КАС України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 листопада 2019 року визначено суддю Ксензюка А.Я. для вирішення питання про відвід, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження з урахуванням приписів частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя, з`ясувавши підстави заявленого відводу, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Як передбачено частиною першою статті 35 КАС України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно із частинами другою, третьою статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

За результатами вивчення заяви про відвід судді та матеріалів справи підстав, визначених законом, для відводу судді Денисюка Р.С. у даній справі не встановлено, заявником не наведено, а судом не виявлено конкретних обставин, які б викликали сумнів в об`єктивності судді чи свідчили про упереджений щодо позивача розгляд цієї справи.

Суд зазначає, що незгода позивача із рішенням Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя -Денисюк Р.С.) у справі №803/406/18 від 02 травня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії не є підставою для відводу судді Денисюка Р.С., оскільки за правилами частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Позивач в обґрунтування наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді зазначив, що викладені в ухвалі від 23 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без руху вимоги та розгляд справи за участю того ж відповідача, що і в попередній справі, може свідчити про зацікавленість в розгляді справи за правилами спрощеного провадження, як справи, яка не становить значного суспільного інтересу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини, у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» (справа № 08692/79, рішення від 01.10.1982 року) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» (заява № 10486/83) зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» (серія A, №255, с. 12, п. 27, 28 і 30 рішення від 24.02.1993 року) ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Суд зазначає, що будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та безсторонності судді Денисюка Р.С. - при розгляді справи, з доводів заяви про відвід не вбачається. Відтак, сам лише сумнів позивача у неупередженості чи необ`єктивності суддів, не є чинником, що об`єктивно може впливати на неупередженість та безсторонність суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заяви позивача про відвід Денисюка Р.С. у зв`язку із чим у задоволенні вказаної заяви необхідно відмовити.

Керуючись статтями 35-37, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Денисюка Р.С. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя А.Я. Ксензюк