Ухвала суду № 85487065, 07.11.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18239/19

Провадження № 2/522/7869/19

У Х В А Л А

07 листопада 2019 року Суддя Приморського районного суду міста Одеси Свячена Ю.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Сенді Парк-Львів» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ТОВ «Сенді Парк-Львів» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у прийнятті заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні має бути відмовлено виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Частиною 1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках.

Відповідно до п.п.1.1. договору про перехід права вимоги, укладеного між ТОВ « Сенді-Парк» та ОСОБА_1 , 01 серпня 2019 року ТОВ « Берег-Траст» передає а ОСОБА_1 приймає на себе всі права і обов`язки ТОВ «Берег-Траст» відповідно до договору поставки за № 16/04-2019 від 16 квітня 2019 року, який укладений між ТОВ « Сенді-Парк» та ТОВ «Берег-Траст». Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка просить витребувати на її користь майно, котре належить ТОВ «Берег-Траст» на підставі договору поставки від 16.04.2019 року. Тобто у позовній заяві йдеться про невиконання договору поставки, укладеного між юридичними особами, що відносяться до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, суд вважає за доцільне відмовити у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та роз`яснити позивачці її право на звернення з позовною заявою до Господарського суду Одеської області.

Керуючись ст. ст. 55, 124, 125 Конституції України, ч.1 ст. 4, ч. 1 ст. 19, п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

У прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Сенді Парк-Львів» про витребування майна з чужого незаконного володіння, - відмовити.

Роз`яснити позивачці право на звернення з позовною заявою до Господарського суду Одеської області.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Ю.Б. Свячена