Рішення № 85483358, 25.10.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 402/923/16-ц

Номер провадження 2/404/332/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В. за участі секретаря- Коноваленко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року позивач звернувся до Ульянівського районного суду Кіровоградської області із позовом до ОСОБА_2 , яким просив стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.12.2013 року в розмірі 26 251,18 грн., а також понесені судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 13.12.2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору відповідач надав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надав право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», "Правилами користування платіжною карткою” та «Тарифами Банку», складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджено підписом у заяві. Пунктом 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов”язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов”язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, та продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ “Приватбанк”.

Станом на 01.09.2016 року утворилась заборгованість у розмірі — 26 251,18 грн., з них: заборгованість за кредитом- 2 398,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом- 19 076,93 грн., заборгованість за пенею та комісією- 3 050,00 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов і правил надання банківських послуг: штрафи 500 грн. - (фіксована частина), 1 226,25 грн.- (процентна складова). З посиланням на зазначене сторона позивача просили задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Ульянівського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2017 року залучено ОСОБА_1 , як правонаступника відповідача ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Цивільну справу № 402/923/16-ц (провадження №2/402/332/16) за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - передано на розгляд за підсудністю до Кіровського районного суду міста Кіровограда . Прийнято уточнену позовну заяву (т. 1, а.с. 58-59, 62-64).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про стягнення боргу.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 травня 2017 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено судове засідання (т. 1, а.с. 77).

Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 грудня 2017 року за клопотанням представника відповідача витребувано у Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”(вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094), належним чином засвідчені копії: наказу № СП-2010-256 від 06.03.2010 року про затвердження “Умов та правил надання банківських послуг” та “Правила користування платіжною карткою”; “Умов та правил надання банківських послуг” та “Правила користування платіжною карткою”, які діяли станом на 13.12.2013 року; Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 13.12.2013 року відносно ОСОБА_2 ; первинний бухгалтерський документ про видачу коштів ОСОБА_2 відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (т.с. 1, а.с. 108).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції. Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21 грудня 2017 року представником позивача на електронну пошту суду, на виконання вимог ухвали від 08 грудня 2017 року, направлено копії витребуваних документів (т. 1, а.с. 111-122).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2018 року продовжено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (т. 1, а.с. 128-129).

21.05.2018 року ПАТ КБ”Приватбанк” змінив свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк”, що не тягне за собою правонаступництва.

Від представника відповідача 13 вересня 2018 року, через канцелярію суду, надійшли письмові пояснення, згідно яких позивач не надає договір до якого приєднався сторона відповідача, а в Заяві- анкеті, яка надана до суду не зазначено про приєднання до договору який був запропонований позивачем. Також не зазначено у Заяві анкеті відповідачем про бажання отримати картки, відсутнє позначення про кредитний ліміт, відсутня позначка про отримання пам”ятки, тощо, що вказує про не підтримання договору та не достовірність даних зазначених позивачем у позовній заяві, а саме: про наявність укладеного договору від 13.12.2013 року, про отримання кредиту у розмірі 2500 грн. ( в анкеті заяві не зазначено про дану суму), про наявність платіжної картки, про наявність 30 відсотків за користування кредитом. Крім того, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», однією з обов`язкових вимог до первинного бухгалтерського документа є особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (т. 1, а.с. 157-158). Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 грудня 2018 року визнано обов”язковою явку до суду позивача, його представника (т.1, а.с.174-175).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 липня 2019 року, за клопотанням представника позивача, витребувано у Благовіщенського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області копію актового запису про смерть №4 від 27.07.2016 року на гр. ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувано у Благовіщенській районній державній нотаріальній конторі Кіровоградської області належним чином завірену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувано у Сервісного центру МВС України в м. Благовіщенське; Витребувано у Комунального підприємства “Благовіщенське міжміське бюро технічної інвентаризації”; Витребувано від Відділу у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області інформацію щодо рухомого та нерухомого майна ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який проживав по АДРЕСА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с. 209-211).

24 липня 2019 року, 31 липня 2019 року, 14 серпня 2019 року від Сервісного центру МВС України в м. Благовіщенське, від Відділу у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, від Благовіщенського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, від Комунального підприємства “Благовіщенське міжміське бюро технічної інвентаризації”, від Благовіщенської районної державної нотаріальної контори у Кіровоградській області витребувану інформацію (т.1, а.с. 222- 246).

Від представника позивача, на електронну пошту, в судове засідання надійшло клопотання про витребування від Відділу у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області витяг з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 (т.2, а.с. 2-3).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2019 року

клопотання представника позивача - задоволено. Витребувано від Відділу у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (26400, вул. Героїв України, 72, м. Благовіщенське, Кіровоградська область): витяг з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 , кадастровий номер 3525589000:02:000:5021, площею 1,50 га. для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Синицівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області (Державний акт на право власності на земельну ділянку серія КР НОМЕР_2 ) (т.2, а.с. 6-7).

17 жовтня 2019 року на виконання ухвали суду від 30 вересня 2019 року від Відділу у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області отримано інформацію щодо витребуваного документа (т.2, а.с. 14).

В судове засідання представник позивача не з”явився, повідомлявся, на електронну пошту суду направив заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання через канцелярію суду, подав заяву, якою просив відмовити у задоволенні вимог позивача.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Вивчивши матеріали справи, суд вважає необхідним у задоволенні вимог відмовити, з наступних підстав. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом з`ясовано, що 13 грудня 2013 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, у якій заповнив графи особистих даних, у графі вибору кредитних карток та бажаного кредитного ліміту відмітки відсутні. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач зазначав, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач виконує неналежно, у зв`язку з чим, станом на 01.09.2016 року утворилась заборгованість у розмірі — 26 251,18 грн., з них: заборгованість за кредитом- 2 398,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом- 19 076,93 грн., заборгованість за пенею та комісією- 3 050,00 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов і правил надання банківських послуг: штрафи 500 грн. - (фіксована частина), 1 226,25 грн.- (процентна складова) розрахунок якої додається (т. 1, а.с. 4-5).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 ЦК України, у договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», яка підписана ОСОБА_3 В.С.; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з умов та правил надання банківських послуг.

Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису ОСОБА_2 .

У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого ОСОБА_2 кредитного ліміту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим.

Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, ОСОБА_2 погодився з умовами та правилами.

Разом з цим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів ОСОБА_2 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приват Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За вказаного, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_2 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13.12.2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Також безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 13.12.2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаного ОСОБА_2 , не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 364/737/17, провадження № 61-2022 сс 18; від 25 березня 2019 року у справі № 198/787/16-ц, провадження №61-11738св18; від 03 квітня 2019 року у справі № 221/5089/16-ц, провадження №61-33662св18, постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 року у справі № 14-131цс19. Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Разом з цим, 10 вересня 2016 року (відправка поштою) ПАТ КБ “Приват Банк” звернувся в Ульянівський районний суд Кіровоградської області із позовом до ОСОБА_2 , яким просив стягнути із відповідача заборгованість у розмірі — 26 251,18 грн. за кредитним договором №б/н від 13.12.2013 року та понесені судові витрати. На запит Ульянівського районного суду Кіровоградської області сільським головою Синицівської сільської ради 04 жовтня 2016 року повідомлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а/з №4 від 27.07.2016 року, в зв”язку з чим ухвалою суду провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника та 03 березня 2017 року відновлено , призначено судове засідання для вирішення питання щодо залучення правонаступника (т. 1, а.с. 44, 47, 54).

Ухвалою Ульянівського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2017 року залучено ОСОБА_1 , як правонаступника відповідача ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Цивільну справу № 402/923/16-ц (провадження №2/402/332/16) за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - передано на розгляд за підсудністю до Кіровського районного суду міста Кіровограда (т. 1, а.с. 58-59).

При цьому, 23 березня 2017 року стороною позивача подано уточнену позовну заяву, якою просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 22 385,77 грн. за кредитним договором №б/н від 13.12.2013 року, а також понесені судові витрати. Зазначили, що станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором №б/н від 13.12.2013 року становить 22 385,77 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом- 2 398,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом- 17 137,77 грн., заборгованість за пенею та комісією- 2 850,00 грн. (т. 1, а.с. 62-64). У відповідності до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України). З аналізу пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України вбачається, що правонаступників у справу можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин. Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Системний аналіз вказаних норм права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 чинного ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Аналіз вказаних норм процесуального права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 чинного ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

При цьому, норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі.

Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Крім того, нормою пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд продовжує розглядати справу у випадку смерті фізичної особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. Оскільки правосуб`єктність померлої особи припинилася, до цивільного процесу залучаються правонаступники. Якщо ж банк у зв`язку із залученням спадкоємців змінив предмет та підставу позову одночасно, суд повинен відмовити у вчиненні відповідної процесуальної дії, оскільки одночасна зміна предмета та підстави позову є фактично новим позовом, який може бути пред`явлено до спадкоємців самостійно (окремо). Тобто у такому разі визнається, що позивач відмовився від первинно пред`явленого позову.

Разом з тим, суд вважає, що провадження у даній справі не підлягає закриттю, виходячи з такого.

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, суд вважає, що закриття провадження у справі, провадження в якій було відкрито у 2016 році, поставило б під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, оскільки безумовно вплине на застосування позовної давності та порушення гарантованого статтею 6 Конвенції права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку й не буде відповідати ефективності цивільного судочинства, завданням цивільного судочинства та принципу пропорційності у цивільному судочинстві (статті 2, 11 ЦПК України).

При цьому, до уваги береться й те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, а залучена до участі у справі спадкоємець померлого позичальника, її представник, не заперечували проти вчинення судом таких процесуальних дій, активно приймали участь у процесі.

До дещо подібних висновків дійшов ЄСПЛ у справах «Ливада проти України» (заява № 21262/06, рішення від 26 червня 2014 року), «Куценко проти України» (заява № 41936/05, рішення від 10 березня 2010 року) та «Стойкович проти «Колишньої Югославської Республіки Македонія» (заява № 14818/02, рішення від 08 листопада 2007 року), згідно з рішеннями якого до спадкоємців переходить право на підтримання заяви, поданої спадкоємцем до ЄСПЛ, який помер під час провадження і до ухвалення рішення.

Крім того, відповідно до частини першої статі 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який закликає до зрозумілості норм, що застосовуються у будь-якій справі і до ясності гарантій для забезпечення об`єктивності та відкритості, запобігання сваволі суддів при вирішенні конкретних справ.

Аналогічний висновок висловлено і в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц, провадження № 61-33766сво18. У відповідності до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємця ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 1282 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Статтею 1281 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.

Судом встановлено, що до Ульяновської державної нотаріальної контори Кіровоградської області 07 жовтня 2016 року надійшла заява від ОСОБА_1 про прийняття нею спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_2 . Крім неї, спадкоємцем є мати померлого- ОСОБА_4 , інших спадкоємців, передбачених ст. 1261, 1266 ЦК України, в тому числі малолітніх, неповнолітніх, недієздатних, цивільна дієздатність яких обмежена немає (т. 1, а.с. 236).

В свою чергу, ОСОБА_4 17 березня 2017 року звернулась до Ульянівської державної нотаріальної контори Кіровоградської області із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її сина ОСОБА_2 . Заявила, що не претендує і не буде заявляти свої права та спадкове майно, а також не заперечує проти видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 240). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Так, при вирішенні спору про стягнення із спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані з колом спадкоємців, належністю спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, його вартістю та дотриманням кредитором визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 332/2936/16-ц (провадження № 61-9193св18).

Як вбачається із відповіді Територіального Сервісного центру МВС 3545 РСЦ МВС в Кіровоградській області від 09.07.2019 року за вих.№31/11/3545-476, за гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який проживав по АДРЕСА_1 зареєстровані транспортні засоби не значаться (т.1, а.с. 222- 223).

Згідно інформації наданої 24 липня 2019 року Відділом у Благовіщенському районі Кіровоградської області Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, за гр. ОСОБА_2 , станом на 01.01.2013 року числиться державний акт на право власності на земельну ділянку серією КР НОМЕР_2 , земельною ділянкою № НОМЕР_3 , кадастровий номер 3525589000:02:000:5021, площею 1,50 га. для ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с. 224-225).

14 серпня 2019 року від Комунального підприємства “Благовіщенське міжміське бюро технічної інвентаризації” отримано інформацію, що право власності на нерухоме майно в АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва № НОМЕР_4 на право особистої власності на житловий будинок видано 02 червня 2004 року на підставі рішення виконкому Синицівської сільської ради №19 від 27 травня 2004 року (т.1, а.с. 233).

17 жовтня 2019 року на виконання ухвали суду від 30 вересня 2019 року від Відділу у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області отримано інформацію, що відомості Державного Земельного Кадастру не містять достатньо інформації для проведення розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3525589000:02 НОМЕР_5 : НОМЕР_3

(т.2, а.с. 14).

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Таким чином, оскільки АТ КБ “Приват Банк” не надано доказів на підтвердження факту укладання кредитного договору та враховуючи недоведеність факту об`єму спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , у межах вартості якого спадкоємець останнього несе відповідальність перед кредитором, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову банку до спадкоємця боржника, а відтак вимоги є безпідставними, тому у їх задоволенні слід відмовити. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,- УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

у розмірі -22 385,77 грн. за кредитним договором №б/н від 13.12.2013 року, судових витрат у розмірі- 1 378,00 грн. - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк”, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 30.10. 2019 року

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда