Рішення № 85481017, 04.11.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8293/19

Провадження № 2/201/2864/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 листопада 2019 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Сисо А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 18 липня 2019 року надійшла позовна заява ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожитий газ в розмірі 11597,39 грн., інфляційні втрати в розмірі 1633,45 грн., три відсотки річних в розмірі 505,13 грн.; також просив стягнути витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача у позовній заяві посилався на те, що ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» надає послуги з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Користувачем цих послуг є ОСОБА_1 . Між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з постачання природного газу на підставі договору приєднання до умов договору щодо постачання природного газу. Умови приєднання відповідачем виконані, оскільки фактом приєднання до договору є фактичне споживання природного газу та оплата за його користування. Проте відповідач за надані послуги оплату не проводить у зв`язку із чим станом на 01 липня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 11597,39 грн. Заборгованість за надані позивачем послуги відповідачем не погашена, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 18 липня 2019 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.16).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.17).

До суду 01 серпня 2019 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.18).

Ухвалою судді від 01 серпня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.19-20).

Представник позивача Михайлишина О.В. надала до суду заяву, у якій просила задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала, просила розглядати справу без її участі.

Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надала, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що постачання природного газу відповідачу (споживачу) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30 вересня 2015 року (далі – Правила). Умови Типового договору постачання є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Відповідно до Постанови Національна комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1588 від 21 травня 2015 року про видачу ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом позивачу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ (Постановою НКРЕКП №2247 від 01 вересня 2015 року ліцензію переоформлено на безстрокову).

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633,634,641 та 642 ЦК України на невизначений строк шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов Договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього Договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обовязками - факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог Правил.

Згода споживача про приєднання до умов Договору підтверджується фактом споживання природного газу, визначеного Оператором ГРМ згідно пункту 13 розділу ІІІ Правил.

Отже, між сторонами по справі був укладений договір, що підтверджується фактичним споживанням відповідачем природного газу і часткової оплати його вартості шляхом акцептування останнім.

Згідно з договором постачання природного газу побутовим споживачам Постачальник (позивач) зобов`язується постачати природний газ Споживачу (відповідачу) в необхідних для останнього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Відповідно до вимог частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», частини другої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 22 розділу ІІІ Правил, споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно із умовами договору.

Пунктом 4.6. Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам встановлено, що плата за надані послуги з газопостачання при розрахунку за квитанціями абонентської книжки повинна вноситись споживачем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, при розрахунку за платіжними документами (рахунками постачальника) - у терміни, визначені в рахунку, який не може бути меншим п`яти робочих днів з моменту отримання споживачем цього рахунка.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

На підставі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України (справа № 6-59цс13) від 30 жовтня 2013 року споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати послуг газопостачання за період з 01 січня 2017 року по 01 липня 2019 року в останньої утворилась заборгованість у розмірі 11597,39 грн. (а.с. 10).

Відповідачем всупереч ст.81 ЦПК України доказів відсутності вказаної заборгованості суду не надано.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем основного зобов`язання за Договором, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховані 3 % річних у розмірі 505,13 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1633,45 грн.

З урахуванням викладеного, оцінюючи надані у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд приходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» законні та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (код ЄДРПОУ 39572642, адреса: м.Дніпро, вул. Шевченка, 2) заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 11597 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн. 39 коп., інфляційні втрати в розмірі 1633 (одна тисяча шістсот тридцять три) грн. 45 коп., три відсотки річних в розмірі 505 (п`ятсот п`ять) грн. 13 коп., а разом 13735 (тринадцять тисяч сімсот тридцять пять) грн. 97 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (код ЄДРПОУ 39572642, адреса: м.Дніпро, вул. Шевченка, 2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя С.О. Демидова