Ухвала суду № 85480064, 07.11.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2210/18

Провадження № 2-з/945/5/19

Ухвала

7 листопада 2019року м.Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівський М.М., перевіривши заяву представника позивача ОСОБА_1 Мехаковича — ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Миколаївській області;Миколаївської районної державної адміністрації та ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування наказу державної реєстрації права власності,

встановив:

ОСОБА_3 (далі — позивач) звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до Головного управління Держземагенства у Миколаївській області;Миколаївської районної державної адміністрації та ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування наказу державної реєстрації права власності.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30.11.2018року позовна заява ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Миколаївській області;Миколаївської районної державної адміністрації та ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування наказу державної реєстрації права власності прийнята до розгляду та у вказаній цивільній справі відкрито провадження.

05 листопада 2019 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області від представника позивача ОСОБА_3 , надійшла заява про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Миколаївській області;Миколаївської районної державної адміністрації та ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування наказу державної реєстрації права власності

У заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається,що право власності на спірну земельну ділянку було переоформлено на ОСОБА_5 шляхом укладення договору купівлі-продажу 09.11.2018 року, зважаючи на вищевикладене, необхідним є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача, задля захисту прав позивача.

Перевіривши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.5 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК - України), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається,що право власності на спірну земельну ділянку було переоформлено на ОСОБА_5 шляхом укладення договору купівлі-продажу ще 09.11.2018 року, тобто до звернення позивачем до судуз позовом до Головного управління Держземагенства у Миколаївській області;Миколаївської районної державної адміністрації та ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування наказу державної реєстрації права власності,а саме:23.11.2018року. При цьому ОСОБА_5 який є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4824280200 НОМЕР_1 не є стороною по справі.

Відповідно до положень п.1, п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Частина 1 статті 151 ЦПК України містить вимоги щодо змісту заяви про забезпечення позову і передбачає, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У відповідності до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, оскільки заявник не вказує яким чином невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Необхідність забезпечення позову будується лише на припущеннях позивача, які не є достатніми підставами для прийняття рішення щодо забезпечення позову.

Будь - яких доказів, що свідчили б про те, що неприйняття заходів щодо забезпечення позову, унеможливить в подальшому виконання рішення суду, позивачем до заяви також не додано.

Окрім того, згідно з п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Згідно з положеннями п.1, 2 ч.3 ст.154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Позивач у заяві про забезпечення позову взагалі не зазначає нічого про застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч.9 ст.153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за доцільне повернути заявнику вказану заяву про забезпечення позову.

Керуючись ст.149, ст.151, ч.9 ст.153, ч. 1 ст. 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_3 — ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Миколаївській області;Миколаївської районної державної адміністрації та ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування наказу державної реєстрації права власності— повернути заявнику.

Роз`яснити, що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє заявника повторно подати заяву про забезпечення позову, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду ; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М.Войнарівський

07.11.2019