Рішення № 85479033, 21.10.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3172/17

РІШЕННЯ

Іменем України

21.10.2019 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді - Саєнко О.Б.,

при секретарі – Бутіній Г.В.,

за участі представника позивача: Поліщук Т.В., відповідача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця Вінницької області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про виселення з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення,-

УСТАНОВИВ:

21.11.2017 позивач звернувся до Вінницького районного суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про виселення, який обґрунтував тим, що 25.08.2016 ПАТ КБ "Приват Банк" отримав у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки від 11.06.2007 , що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Дробахою В.О. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 756.

Вказує, що після отримання права власності на вказану нерухомість, позивач здійснив намагання отримати доступ до житла, однак, перешкодою для вчинення зазначених дій стала реєстрація та проживання у ньому відповідачів.

Вважає, що відповідачі підлягають виселенню з вказаного будинку без надання іншого жилого приміщення на підставі ст.ст. 319, 321 ЦК України, ст. 114 Житлового кодексу УРСР. Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Оскільки відповідачі добровільно не бажають виселитися з будинку, позивач вимушений звернутися до суду та просить суд виселити відповідачів : ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у спірному житловому будинку, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної житлового будинку, без надання іншого жилого приміщення.

21.10.2019 в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, які зазначені у позові, просила його задовольнити. Суду зазначила, що мирним шляхом не вдалося вирішити дане питання, так як відповідачі не згодні з вартістю спірного будинку.

Відповідач ОСОБА_1 заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що у нього іншого житла немає, він має статус учасника бойових дій, є особою з інвалідністю 2 групи, а також на час укладання договору іпотеки житловий будинок АДРЕСА_2 , був загальною площею 83,4 кв.м., а на разі його площа складає вже більше 150 кв.м., будинок не введений у експлуатацію, але готовністю 80 %. Тому варіант примирення який запропонував банк стосовно вартості будинку є несправедливим, оскільки вартість будинку піднялася уже у два рази. Просить відмовити у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання неодноразово не з`явилася, по невідомим суду причинам, про час, дату та місце його проведення повідомлялася судом належним чином. Заяви про розгляду справи у її відсутності до суду відповідач не подала.

Суд, з урахуванням міркування представника позивача та відповідача, які не заперечували, вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідача ОСОБА_2

Заслухавши вступне слово представника позивача, відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є не обґрунтованим та таким, що підлягає відмові у задоволенні виходячи з такого.

З копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дата формування – 30.08.2016, судом убачається, що будинок АДРЕСА_3 , на підставі договору іпотеки від 11.06.2007 (іпотекодавець - ОСОБА_2 строк виконання основного зобов`язання до 09.06.2037, розмір основного зобов`язання – 107000 доларів США) ) належить позивачу ( а.с. 4-5).

З претензії позивача скерованої на адресу відповідачів, судом убачається, що позивач вимагає їх виселитися разом із іншими членами мешканцями протягом 30 днів , після отримання цієї претензії. ( а.с. 6)

Після відкриття провадження у даній справі представником позивача Шмирьовим ОСОБА_4 на адресу суд скеровані також: копія договору іпотеки від 11.06.2007 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 , витяг з вебсайту про відправлення претензії відповідачам та копію заочного рішення Вінницького районного суду від 28.09.2016 про стягнення заборгованості за кредитними договором з ОСОБА_2 , а також 30.05.2018 цим представником суду також скерована копія кредитного договору від 11.06.2007 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 ( а.с.48)

З копії договору іпотеки, судом убачається, що 11.06.2007 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено цей договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок, загальною площею 83,4 кв.м., житловою площею 45,0 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , який належав на праві власності ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі –продажу.

У пункті 29 іпотечного договору вказано, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вбором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку»; або продажу предмету іпотеки будь - якій особі та будь яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця , у т.ч., отримати витяг з Державного реєстру прав власності па нерухоме майно (а.с.52-59).

У пункті 35.2. договору вказано, що за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язання іпотекодовцем за кредитним договором № VIV7GK02371430 від 11.06.2007. ( а.с. 58)

Заочним рішення Вінницького району Вінницької області від 28.09.2016 стягнуто з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № VIV7GK02371430 від 11.06.2007 року в сумі 19955 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) доларів США 13 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.08.2015 року складає 421452 (чотириста двадцять одну тисячу чотириста п`ятдесят дві) грн. 30 коп., з яких: 16725,71 доларів США – заборгованість за кредитом; 1207,97 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 831,90 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 228,03 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 11,84 доларів США – штраф (фіксована частина); 949,68 доларів США – штраф (процентна складова) (а.с.49-51).

З наданої поштою представником позивача Шмирьовим ОСОБА_4 копії кредитного договору, яка завірена підписом ОСОБА_5 та скріплена печаткою банку ( а.с. 73-78), судом не убачається з ким та коли цей договір був укладений, а лише на кінцевій сторінці цього договору убачається у пункті 7.7.,що цей договір укладений 11.06.2007 р. № VIV7GK02371430, а також у п.8, п.п.81, п.8.2 зазначені дані юридичної особи- позивача , та відповідача ОСОБА_2 , та підписана згода відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до положень, викладених ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч.1 ст.575 ЦК та ст.1 закону «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, — це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим законом.

Відповідно до ст.589 ЦК, ч.1 ст.33 закону «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст.12 цього закону «Про іпотеку».

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у ст.590 ЦК й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено законом «Про іпотеку».

Згідно з ч.3 ст.33 закону «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У ч.1 ст.40 закону «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є ст.109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Отже, ч.2 ст.109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.

При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного житлового приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (ч.4 ст.109 ЖК УРСР).

Отже виходячи з вище наведеного, розглядаючи дану справу по суті в межах заявлених позивачем позовних вимог, суду слід встановити чи був придбаний спірний будинок де проживаю відповідачі на разі в свій час за кредитні кошти чи ні.

Така обставина на переконання суду повинна підтверджуватися позивачем в сенсі ст.ст.77,78,79 ЦПК, таким належним, допустимим та достовірним доказом як належним чином завірена уповноваженою особою позивача копією кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , в свою чергу, надана копія кредитного договору, що міститься в матеріалах справи ( а.с. 73-78), яка завірена підписом ОСОБА_5 та скріплена печаткою банку, не є таким доказом, оскільки з ця копія не містить відображення цілого кредитного договору як документа .

Отже суд проаналізувавши надані позивачем докази, прийшов до висновку, що позивачем не доведено перед судом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що предмет іпотеки, на який звернуто стягнення, був придбаний за рахунок кредиту, забезпеченого вказаною іпотекою.

Зазначений правовий висновок відображено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №753/12729/15-ц.

Тому в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє позивачеві в задоволенні позовних вимог, в порядку ст.141 ЦПК суд залишає судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, Суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про виселення з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти дні з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.11.2019.

Суддя: