Ухвала суду № 85476514, 24.10.2019, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4595/17

Номер провадження 2-адр/570/1/2019

УХВАЛА

24 жовтня 2019 року м. Рівне

Суддя Рівненського районного суду Рівненської області (як місцевого адміністративного суду) Коробов С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в порядку статті 252 КАС України про винесення додаткового судового рішення в адміністративній справі,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2018 року на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області накладено штраф у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 36820 грн, з яких 18410 грн стягнено на користь ОСОБА_1 та 18410 грн - до Державного бюджету України; встановлено новий строк подання звіту терміном один місяць.

ДОСОБА_2 суду надійшла заява ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення у даній справі. Свою заяву мотивував тим, що 06 травня 2019 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Корольчук Н.І. винесла повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, мотивуючи тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, не зазначено прізвище, ім`я, по батькові посадової особи - боржника; адресу місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дату народження боржника - фізичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта боржника (для фізичних осіб - платників податків). В своїй заяві ОСОБА_1 також зазначив, що у разі невідповідності виконавчого документа встановленим законом вимогам, стягувач має право звернутися до суду, що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність до ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Тому в зв`язку з вищенаведеним просив винести додаткове рішення у справі із зазначенням даних боржника.

Представник позивача та позивач до суду подали заяву, в якій просять провести розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до суду подала заяву, в якій просить провести розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження. Позиція відповідача щодо винесення додаткового рішення викладена в поданих представником поясненнях.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених даною статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази або вирішені не всі клопотання. Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, процесуальний інститут додаткового судового рішення дає можливість виправити помилки суду, спричинені недотриманням вимог судового рішення, зокрема, щодо наявності в ньому відповіді на всі заявлені вимоги позивача (третьої особи), наявності суджень суду щодо способу виконання судового рішення у випадку, коли такі судження є необхідними, вирішення питання про судові витрати.

З наведеного слідує, що додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень.

Суд зазначає, що при винесенні ухвали від 17.10.2018 року, що набрала законної сили 17.12.2018 року Рівненським районним судом було вирішено всі питання, що ставились ОСОБА_1 у клопотанні від 18.04.2018 року, тому, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність визначених ст. 252 КАС України підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

У зв`язку з вищенаведеним положенням Закону, суд бере до уваги пояснення відповідача про те, що виплати пенсій здійснюються Головними управліннями Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній зокрема у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 року в справі № КУ9901/1598/18 405/3663/13-а.

Керуючись ст. 382 КАС України та беручи до уваги те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення Рівненського районного суду у справі №570/4595/17, яке набрало законної сили 06.03.2018 (надійшло до управління 13.03.2018 року) виконано не в повному обсязі не з вини керівника Головного управління, а у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування, а матеріалами, що додані до звітів про виконання рішення суду підтверджено той факт, що керівництвом Головного управління неодноразово вживались та й надалі вживаються заходи з метою своєчасного виконання судового рішення без достатніх зволікань.

Заява ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення в частині уточнення прізвища посадової особи не підлягає задоволенню, оскільки виконання судового рішення покладається на ту посадову особу, яка в момент виконання рішення займає відповідну посаду. У випадку зміни конкретної особи на посаді обов`язок виконання судового рішення залишається за тою особою, яка займає посаду, а не за конкретним прізвищем посадової особи, оскільки законодавством передбачено можливість звільнення, переведення працівника, реорганізація установи. Тому вимоги про визначення конкретного прізвища особи не грунтуються на нормах діючого трудового законодавства чи нормах проходження публічної служби.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення у справі.

Керуючись ст. 241-248, 252, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Рівненський районний суд Рівненської області протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Коробов С.О.