Рішення № 85476106, 29.10.2019, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2049/19

Провадження № 2/548/711/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2019 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання Вовк М.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишневої сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту родинних відносин, факту прийняття спадщини та визнання права на земельну частку ( пай) в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вишневої сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту родинних відносин, факту прийняття спадщини та визнання права на земельну частку ( пай) в порядку спадкування за законом, мотивуючи його тим, що вона ОСОБА_1 , є онукою та єдиною спадкоємицею померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка померла в с. Єньки Хорольського району Полтавської області, що підтверджується копією Свідоцтвапро смерть серії НОМЕР_1 , копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 та листом Хорольської держнотконтори від 19.08.2019 року.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилась спадщина на її майно, зокрема на право на земельну частку (пай) площею 4,19 га на території Петрівської (нині – Вишневої) сільської ради Хорольського району Полтавської області, належне їй у порядеку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 № 0155980, що підтверджується копією вказаного сертифікату.

Спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Єньки Хорольського району Полтавської області, що підтверджується копією Свідоцтвапро смерть серії НОМЕР_5 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явилася, але в позовній заяві прохала суд провести розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання представник відповідача Вишневої сільської ради Хорольського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Разом з тим, з вищевказаного листа нотаріуса слідує, що позивач, будучи онукою та єдиною спадкоємицею померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не має можливості оформити свої спадкові права у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували родинні зв`язки між померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 Оліянівною як між дочкою та матір`ю, а також відсутні документи які б підтвердували фактичний вступ ОСОБА_2 у володіння та управління спадковим майном її матері. Крім цього, свідоцтво на право на спадщину не може бути видане нотаріусом у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на право на земельну частку (пай).

Незважаючи на те, що будь-які документи, які могли б підтвердити рідство спадкодавців – померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , відсутні та не можуть бути відновлені, що підтверджується, зокрема, витягом з Держреєстру актів цивільного стану громадян від 19.07.2019 року, факт родинних відносин між зазначеними особами, як між дочкою та матір`ю підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з яких вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали в одному селі до смерті останньої та були рідними дочкою та матір`ю.

З вищевказаних пояснень також вбачається, що після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 її дочка ОСОБА_2 здійснила поховання, відбула поминки, встановила хрест на могилі та доглядала за будинком померлої матері.

Згідно положень ст. 548 ЦК УРСР, який був чинним на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, зокрема.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_2 прийняла спадщину матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки фактично вступила в управління або володіння спадковим майном.

Встановлення вищезазначених фактів у судовому порядку необхідне позивачу для оформлення спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Відповідно до приписів ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, позивач як спадкоємець померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 , який прийняв спадщину у встановленому законом порядку, маю право на її спадкове майно – право на земельну частку пай, яке вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак не може отримати Свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з втратою оригіналу Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0155980.

Разом з тим, належність спадкового майна померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 підтверджується копією зазначеного сертифікату та довідкою відділу у Хорольському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 11.09.2019 року.

Зважаючи на викладене, за позивачем має бути визнане право на земельну частку (пай) у порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яке остання успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібю право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналогічні роз`яснення викладені у п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», зокрема, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягаєст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно п. 3.1 вказаного листа право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

З огляду на зазначене, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою права або може скористатись можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Під змістом позову розуміють саме вид (спосіб) судового захисту прав та законних інтересів, з яким позивач звертається до суду (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12.06.2009 року).

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 318, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вишневої сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту родинних відносин, факту прийняття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,- задовольнити повністю.

Встановити факт родинних відносин між померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 Оліянівною, як між дочкою та матір`ю.

Встановити факт прийняття спадщини померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 після смерті сатері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) площею 4,19 га на території Вишневої сільської ради Хорольського району Полтавської області, яке остання остання успадкувала після смерті матері ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 29.10.2019 року.

Учасники справи:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 індекс АДРЕСА_2 .

ВІДПОВІДАЧ:Вишнева сільська рада Хорольського району Полтавської області, ЄДРПОУ: 22535535, адреса: АДРЕСА_3 , поштовий індекс АДРЕСА_4 .

Суддя: О.В. Коновод