Рішення № 85474459, 17.10.2019, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/5097/17

Провадження № 2/362/288/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участі: секретарів судового засідання – Шевченко М.В., Шаблій Т.С., Яренко Н.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 2000 доларів США за курсом НБУ на момент фактичного виконання.

В обґрунтування вимог позову зазначає, що 26.07.2017 р. між ним та відповідачем було укладено в простій письмовій формі попередній договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 3221485502:01:011:0368, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За умовами даного договору сторони зобов`язувались в строк до 26.10.2017 р. укласти договір купівлі-продажу зазначеного вище майна. У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним попереднім договором позивач сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 2000 доларів США, які на думку позивача, підлягають поверненню, оскільки при укладенні договору не було дотримано вимог закону про нотаріальне посвідчення, що свідчить про його нікчемність.

Ухвалою суду від 07.03.2018 р. було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20.12.2018 р. було закрито підготовне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судовому засіданні вимоги позову підтримали та просили суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позові, пояснивши, що між позивачем та відповідачем 26.07.2017 р. було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки та будинку, який складається з двох аркушів, які друкувались одночасно, що підтверджується слідами принтеру на папері. На виконання вимог договору позивач передав відповідачу 2000 доларів США. Факт передачі коштів підтверджується п. 4 попереднього договору, а тому, на їх думку, цей договір і є розпискою. Зі слів позивача договір писав він, всі додаткові умови писали відразу, а форма договору належить відповідачу. Для укладення договору спочатку зустрічались в Києві, потім в селі, а остаточно договір було відписано в ТЦ «Магелан». При підписанні договору була відповідачка та її син, який був просто присутній. Нотаріально попередній договір посвідчено не було, а тому він є нікчемним.

В подальшому позивачем було подано уточнену позовну заяву (а.с.52-55), в якій останній просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 2000 доларів США в якості повернення коштів, сплачених за попереднім договором купівлі-продажу від 26.07.2017 р., що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2017 р. становить 52523,12 грн.

Крім того, 17.10.2019 р. представником позивача було подано письмові пояснення по справі, в яких останній просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 52523,12 грн. та вирішити питання розподілу судових витрат.

Представник відповідача вимоги позову не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, пояснивши, що 26.07.2017 р. було дві зустрічі з потенційними покупцями, була надана перша форма договору потенційному покупцю. ОСОБА_5 – його довірена особа. Договір було передано в с. Мархалівка. Друга форма договору була підписана. Відповідач кошти не брала, там було лише 200 доларів США. Перша сторінка договору відповідачем підписана не була. Перша форма договору заповнювалась ОСОБА_6 , а дана форма договору заповнена позивачем і в ньому вказана інша сума. На думку представника відповідача – перший листок спірного договору нелегітимний і не може служити належним доказом, оскільки не містить підпису відповідача під сумою. Договір укладався та підписувався в смт. Калинівка, а не в м. Києві.

Крім того, представник відповідача суду пояснив, що позивачу в с. Мархалівка були надані незаповнені бланки договору для ознайомлення, вони не підписувалися. Позивач підписав чотири сторінки, підпис і доповнення робив позивач, який вів переговори з довіреною особою. Відповідач лише підписала, залишила довірену особу і поїхала. При цьому, існує два заповнені екземпляри спірного договору (один у позивача, а інший у ОСОБА_7 ). Дійсні бланки заповнювались ОСОБА_6 , який приніс заповнені бланки, а перед цим бланки договору надавались для ознайомлення. Перший аркуш попереднього договору про отримання коштів в сумі 2000 доларів США написано не відповідачкою, а іншою особою, а тому, враховуючи, що підпис відповідача на першій сторінці договору відсутній, відповідач погоджується повернути лише 200 доларів США довіреній особі, а не позивачу.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом достовірно встановлено, що 26.07.2017 р. в м. Києві між ОСОБА_4 (надалі - сторона 1) та ОСОБА_1 (надалі-сторона 2) було укладено попередній договір купівлі-продажу (надалі - попередній договір), за умовами якого сторони, діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій, уклали даний договір про наступне: сторона 1 зобов`язувалася продати та передати стороні 2, а сторона 2 зобов`язувалася купити та прийняти від сторони 1 земельну ділянку та будинок протягом строку 3 місяці з моменту укладення договору, тобто до 26.10.2017 р. та укласти договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки та будинку протягом цього ж строку на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 4 попереднього договору на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання сторона 2 сплачує стороні 1 суму забезпечення виконання зобов`язання в розмірі 2000 доларів США. Зазначена сума отримана стороною 1 від сторони 2 до моменту підписання даного договору в повному обсязі.

Пунктом 4 попереднього договору визначено, що якщо договір купівлі-продажу не буде укладено протягом строку, встановленого в. п.1 даного договору з вини сторони 1, то вона зобов`язана повернути стороні 2 суму забезпечення виконання зобов`язання, отримувану за даним договором та сплатити штраф в розмірі 10 % від суми зобов`язання.

Якщо договір купівлі-продажу не буде укладено протягом строку, встановленого в п.1 даного договору з вини сторони 2, то сума забезпечення виконання зобов`язання, отримана стороною 1 за даним договором, залишається у сторони 1 (п. 5 договору).

Спірний попередній договір купівлі-продажу укладено в двох примірниках, в простій письмовій формі та підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.

Крім того, укладаючи попередній договір, сторони погодили, що даний договір діє з моменту підписання.

Згідно вимог ст. 509 КПК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини (п. 2 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до вимог ст. 635 ЦУК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Необґрунтоване ухилення однієї із сторін від укладення основного договору, передбаченого попереднім договором, може бути підставою для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 635 ЦК України).

Положеннями ч. 3 ст. 635 ЦК Україно визначено, що зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

В свою чергу, з пояснень сторін вбачається, що укладення основного договору купівлі-продажу так і не відбулося.

В силу вимог ч. 4 ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Зі змісту попереднього договору достовірно встановлено, що його переметом є нерухоме майно (будинок та земельна ділянка).

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно положень ч. 3 ст. 640 ЦК України - договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Зі змісту попереднього договору від 26.07.2017 р. вбачається, що він містить зобов`язання сторін про укладення у визначений ними час договору купівлі-продажу нерухомого майна, сторони обумовили предмет майбутнього договору купівлі-продажу, його ціну та інші істотні умови основного договору. Крім того, договір містить умови про порядок забезпечення виконання зобов`язання, проте попередній договір не посвідчено нотаріально.

Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У ньому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст.216 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 220 ЦК України - у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За таких обставин, враховуючи зазначені положення Цивільного кодексу України та зміст попереднього договору, суд вважає, що підписаний сторонами попередній договір в розумінні ст. 635 ЦК України є неукладеним, оскільки сторонами не дотримано обов`язкової нотаріальної форми для договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладення якого сторони обумовили в майбутньому.

Разом з тим, вирішуючи питання про повернення сплачених позивачем відповідачу коштів, суд керується наступним.

Відповідно до ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Тобто ч. 2 ст. 570 ЦК України визначає, презумпцію авансу, який не виконує забезпечувальної функції, а є лише способом платежу і фактично попередньої оплати, а також підлягає поверненню у випадках невиконання або неналежного виконання договору, або його не укладення. Зазначене поняття повністю узгоджується з положенням ч. 1 ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, передані позивачем відповідачам кошти є авансом, оскільки сторони не уклали та не оформили договір купівлі-продажу нерухомого майна за формою, передбаченою ст. 657 ЦК України.

В силу вимог ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом .

Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки укладено не було, а відповідач отриману суму авансу не повернув, то суд вважає за необхідне, задовольняючи вимоги позову, стягнути з відповідача на користь позивача переданий аванс в розмірі 2000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2017 року становить 52523,12 грн.

В силу вимог ст. 12 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Не визнаючи вимоги позову та заперечуючи щодо повернення авансу в сумі 2000 доларів США, відповідач посилається на те, що ним не було підписано перший аркуш попереднього договору, кошти передавались ОСОБА_8 в сумі лише 200 доларів США, договір підписано відповідачем, але заповнювався бланк ОСОБА_6 .

З огляду оригіналу попереднього договору купівлі-продажу від 26.07.2017 р. встановлено, що останній складається з двох аркушів, який підписано обома сторонами, а отже останні досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі й щодо суми забезпечення (п. 4 договору) в розмірі 2000 доларів США.

А тому, відсутність підпису відповідача на першій сторінці договору не може розцінюватись судом як підстава для відмови в задоволенні позову.

ОСОБА_9 того, відповідачем не надано суду жодного належного доказу існування іншого договору (бланку), заповненого третьою особою з іншою сумою забезпечення та доказів отримання відповідачем суми забезпечення в розмірі 200 доларів США.

В свою чергу, стверджуючи про те, що позивачем було замінено перший аркуш договору, відповідачем не заявлено клопотання про призначення відповідної експертизи, а отже не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

В зв`язку з цим, суд вважає вимоги позову обґрунтованими та доведеними, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами вирішити за правилами ст. 141 ЦПК України, стягнувши суму судового збору у розмірі 992,40 гривень з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 215, 216, 220, 509, 533, 548, 570, 571, 626, 627, 635, 638, 640, 657 ЦК України, ст. ст. 12, 76 - 81, 89, -223, 258, 259, 264 - 265, 268, , 354, 355 ЦПК України , суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Степуки Лохвицького району Полтавської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН невідомий) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) 52523 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот двадцять три) грн. 12 (дванадцять) коп.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Степуки Лохвицького району Полтавської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН невідомий) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 (сорок) коп. понесених судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Кравченко Л.М.