Ухвала суду № 85474167, 05.11.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12472/19

2-з/357/265/19

Категорія

У Х В А Л А

іменем України

"05" листопада 2019 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Іванчишина Лариса Григорівна про визнання договору дарування недійсним, визнання квартири спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

04.11.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Іванчишина Лариса Григорівна про визнання договору дарування недійсним, визнання квартири спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.

Одночасно з позовом позивачем ОСОБА_1 було подано до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову, в якій він просив заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії по відчуженню квартири АДРЕСА_1 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що оскільки вищевказана квартира є спільною сумісною власністю із відповідачем, то існує висока ймовірність того факту, що на користь інших осіб, що може значно ускладнити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

З наданих до суду матеріалів вбачається, що між позивачем та відповідачем дійсно існує спір щодо права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Звертаючись до суду з вищевказаною заявою про забезпечення позову позивач ОСОБА_1 просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії по відчуженню квартири АДРЕСА_1 , оскільки, вважає, що вищевказана квартира, є його спільною сумісною власністю з відповідачем, а тому існує висока ймовірність того факту, що буде відчуження її на користь інших осіб, що може значно ускладнити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що відповідне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Однак, ОСОБА_1 , звернувшись до суду з заявою про забезпечення позову, всупереч вимогам чинного законодавства, не надав жодного обґрунтування, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість відчуження спірної квартири без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, за вказаних обставин, суд приходить до висновку, що вищезазначена заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії по відчуженню квартири АДРЕСА_1 , є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючисьст.ст. 18, 157, 149-153, 258, 353-354 ЦПК України, ст. 124 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Іванчишина Лариса Григорівна про визнання договору дарування недійсним, визнання квартири спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя - відмовити повністю.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала суду надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов