Рішення № 8547247, 23.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"23" лютого 2010 р. Справа № 20/245-09          

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроТехніка»

до Підприємства релігійної організації «Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври»

про стягнення 182041,70 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Ступнік С.В., довір. від 10.11.2009 р.

від відповідача: не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений

належним чином

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АгроТехніка»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Підприємства релігійної організації «Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври»(далі - відповідач) про стягнення 182041,70 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 11.12.2008 р. з ПРО «Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври»договору купівлі-продажу № 26/08, згідно якого ТОВ «АгроТехніка»зобов’язувалося передавати у власність покупця товар, а відповідач –приймати та оплачувати його.

Згідно умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачеві на суму 304500,00 грн., який покупцем був частково сплачений, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 132047,29 грн. основного боргу з врахуванням курсової різниці, 15483,43 грн. пені, 1939,72 грн. інфляційних втрат, 2095,50 грн. 3% річних, 10815,00 грн. штрафу, а також відшкодувати 16378,89 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1637,89 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судових засіданнях 24.12.2009 р., 23.02.2010 р. позовні вимоги підтримав.

У судові засідання 24.12.2009 р., 29.01.2010 р., 05.02.2010 р., 23.02.2010 р. відповідач не з’явився. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 23.02.2010 р. за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

11.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АгроТехніка»(продавець) та Підприємством релігійної організації «Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 26/08, відповідно до п. 1.1 якого покупець зобов’язується передати у власність покупцю змішувачі-роздавачі кормів Mix 10 N Eco»торгової марки BvL (товар), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору загальна сума договору на дату його підписання складає 304500,00 грн. та включає вартість техніки, видатки по її маркуванню, передпродажній підготовці, всі митні платежі та обов’язкові збори на митній території України, доставку в господарство.

У відповідності з п. 2.2 договору ціна на товар, що поставляється за даним договором встановлюється в гривнях з прив’язкою до вартості товару в євро, а п. 2.3 договору передбачено, що загальна вартість договору та сума платежів можуть змінюватись відповідно до зміни курсу на Міжбанківській валютній біржі української гривні до євро, на день проведення платежу покупцем.

Відповідно до п. 2.4 договору покупець проводить платежі, розраховуючи суму платежу за наступною формулою: П=Пд х Кпр/Кд, де: П –сума платежу, який необхідно провести; Пд –сума платежу, зазначеного в даному договорі; Кпр –курс гривні до євро, за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі на 12 годину на день проведення платежу; Кд –курс української гривні до євро на день підписання даного договору, а п. 2.5 договору передбачено, що фіксований курс в даному договорі української гривні до євро на день підписання даного договору становить 10,15 грн. за 1 євро.

Згідно з п. 3.1 договору всі платежі покупець перераховує за формулою, вказаною в п. 2.4 договору, та проводить в національній валюті України (гривні) на поточний банківський рахунок продавця в наступному порядку.

У відповідності з пп. 3.1.1 договору для розміщення замовлення покупець сплачує частину вартості товару (початковий внесок) в розмірі 10000,00 грн. до 20.12.2008 р.

Відповідно до пп. 3.1.2 договору платіж в сумі 140000,00 грн. проводиться до 09.02.2009 р., або раніше за письмовою вимогою продавця, але не пізніше ніж за 10 днів до відправки товару з заводу виробника.

Згідно з пп.пп. 3.1.3, 3.1.4, 3.1.5 договору платежі в сумі 42000,00 грн. проводяться відповідно до 10.04.2009 р., 10.05.2009 р., 10.06.2009 р., а пп. 3.1.6 договору передбачено, що платіж в сумі 28500,00 грн. проводиться до 10.07.2009 р.

У відповідності з п. 7.2 договору у випадку прострочення платежу покупцем йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Якщо покупець порушив термін розрахунку більш ніж на 30 днів, він зобов’язаний також виплатити продавцю штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 26/08 від 11.12.2008 р. ТОВ «АгроТехніка»було передано ПРО «Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври»змішувач-роздавач кормів Mix 10 N Eco»торгової марки BvL, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.03.2009 р. та видатковою накладною № 10-0000002 від 31.03.2009 р., вартістю 304500,00 грн.

Відповідач розрахувався з позивачем за поставлений товар частково у сумі 195000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ «АгроТехніка», долученими до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 109500,00 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням викладеного та встановлення судом факту наявності заборгованості, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення основної заборгованості за поставлений товар в сумі 109500,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф відповідно до п. 7.2 договору купівлі-продажу № 26/08 від 11.12.2008 р.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 7.2 договору у випадку прострочення платежу покупцем йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Якщо покупець порушив термін розрахунку більш ніж на 30 днів, він зобов’язаний також виплатити продавцю штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 15483,46 грн., у тому числі за період з 11.04.2009 р. до 29.04.2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 414,24 грн., з 30.04.2009 р. до 14.06.2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 1795,06 грн., з 15.06.2009 р. до 11.08.2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 1422,95 грн., з 12.08.2009 р. до 06.11.2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 2005,06 грн., з 11.05.2009 р. до 14.06.2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 966,57 грн., з 15.06.2009 р. до 11.08.2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 1422,95 грн., з 12.08.2009 р. до 06.11.2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 2005,06 грн., з 11.06.2009 р. до 14.06.2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 110,46 грн., з 15.06.2009 р. до 11.08.2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 1422,95 грн., з 12.08.2009 р. до 16.10.2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 2005,06 грн., з 11.07.2009 р. до 11.08.2009 р. на суму 28500,00 грн. у сумі 532,52 грн., з 12.08.2009 р. до 06.11.2009 р. на суму 28500,00 грн. у сумі 1360,58 грн., який є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Розмір заявленого до стягнення штрафу, визначений позивачем на підставі п. 7.2 договору, становить 10815,00 грн.

Проте вимога позивача про стягнення штрафу не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв’язку з чим вимога позивача у даній справі щодо стягнення з відповідача 10815,00 грн. штрафу суперечить приписам наведених норм.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 12.07.2007 р. № 13/710-06.

Крім того, позов містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений товариством, становить 2095,50 грн., у тому числі за період з 11.04.2009 р. до 06.11.2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 714,57 грн., з 11.05.2009 р. до 06.11.2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 607,56 грн., з 11.06.2009 р. до 06.11.2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 503,99 грн., з 11.07.2009 р. до 06.11.2009 р. на суму 28500,00 грн. у сумі 269,38 грн., є арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 3347,67 грн., у тому числі за період з травня 2009 р. до жовтня 2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 1272,72 грн., з червня 2009 р. до жовтня 2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 1057,43 грн., з липня 2009 р. до жовтня 2009 р. на суму 42000,00 грн. у сумі 588,95 грн., з серпня 2009 р. до жовтня 2009 р. на суму 28500,00 грн. у сумі 428,57 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача передбачену 2.4 договору купівлі-продажу № 26/08 від 11.12.2008 р. курсову різницю в сумі 22547,29 грн.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 2.4 договору покупець проводить платежі, розраховуючи суму платежу за наступною формулою: П=Пд х Кпр/Кд, де: П –сума платежу, який необхідно провести; Пд –сума платежу, зазначеного в даному договорі; Кпр –курс гривні до євро, за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі на 12

годину на день проведення платежу; Кд –курс української гривні до євро на день підписання даного договору.

Отже, в п. 2.4 договору сторони передбачили, що сума платежу визначається з урахуванням співвідношення курсу гривні до євро на день оплати договору до відповідного курсу на день укладення договору.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що фіксований курс в даному договорі української гривні до євро на день підписання договору становить 10,15 грн. за 1 євро.

Позивач при розрахунку курсової різниці станом на 06.11.2009 р. використовував курс 1 євро до гривні в сумі 12,24 грн., встановлений за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі.

Згадуваною статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Проте, дата подання позову до суду про стягнення з відповідача заборгованості ще не є днем оплати договору.

Згідно з ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Пунктом п. 2.4 договору сторони не передбачили іншого способу розрахунку, крім як з урахуванням співвідношення курсу гривні до євро на день оплати договору до відповідного курсу на день укладення договору. Альтернативного варіанту терміну «день оплати договору», як то, наприклад, день подачі позову чи день прийняття судом рішення, пункт 2.4 договору не містить.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначення вартості товару, виходячи з ціни за товар, яка розрахована з урахуванням співвідношення курсу гривні до євро 06.11.2009 р. до відповідного курсу на день укладення договору не відповідає умовам пункту 2.4 договору, суперечить вимогам ст. ст. 526, 632 ЦК України, а у випадку якщо станом на час виконання рішення, тобто на день оплати, курс гривні до євро буде нижчим, ніж на 06.11.2009 р., стягнення боргу за поставлений товар, розрахованого за цією вартістю, буде порушувати права відповідача, який буде змушений сплатити вартість товару більшу, ніж передбачена умовами договору.

У випадку, якщо станом на час виконання рішення суду (оплати за товар) курс євро до гривні буде вище, ніж 10,15 грн. за євро, позивач не позбавлений права звернутися до суду для стягнення остаточної заборгованості за товар, яка буде визначена з дотриманням умов п. 2.4 даного договору.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ «АгроТехніка».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас щодо розподілу судових витрат на послуги адвоката суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 16378,89 грн. витрат на послуги адвоката, здійснення яких підтверджується угодою № 450 про надання адвокатських послуг від 07.09.2009 р., оплачених платіжним дорученням № 293 від 11.11.2009 р. на суму 16378,89 грн.

Як встановлено п. 12 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 (зі змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування на-

званих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З урахуванням викладеного, а також обставин даної справи, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на послуги адвоката, що підлягають покладенню на відповідача, до 8500,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Підприємства релігійної організації «Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври»(08352, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вороньків, код 34162297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроТехніка»(37000, Полтавська обл., Пирятинський р-н, м. Пирятин, вул. Мічуріна, 36, кв. 1, код 32750280) –109500 (сто дев’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 15483 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 46 коп. пені, 3347 (три тисячі триста сорок сім) грн. 67 коп. інфляційних втрат, 2095 (дві тисячі дев’яносто п’ять) грн. 50 коп. 3 % річних, 8500 (вісім тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 1304 (одну тисячу триста чотири) грн. 27 коп. державного мита та 187 (сто вісімдесят сім) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення – 01.03.2010 р.