Рішення № 8547212, 16.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" лютого 2010 р. Справа № 9/108-09/10          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                      Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 9/108-09/10

За позовом          Тетіївського районного споживчого товариства, м. Тетіїв;

до          виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради Тетіївського

          району Київської області, с. Дзвеняче;

про                    визнання незаконним та скасування рішення

Представники сторін:

від позивача:          Хільчук О.П., довіреність від 11.01.2010р. № 01-01;

від відповідача:          не з’явився.          

обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулось з позовом Тетіївське районне споживче товариство до Дзвеняцької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області від 17 квітня 2009 року № 11.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прийнятим рішенням № 11 від 17.04.2009р. «Про скасування рішення виконкому № 4 від 27.02.2009р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна»вийшов за межі наданої йому законодавством компетенції та порушив право власності позивача на нерухоме майно, яке він набув на підставі раніше прийнятого рішення № 4 від 27.02.2009р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна», що суперечить вимогам ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2009р., на підставі ст. 24 ГПК України, було здійснено заміну неналежного відповідача –Дзвеняцької сільської ради на належного відповідача –виконавчий комітет Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області, оскільки останнім було прийнято оскаржуване позивачем рішення.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2009р. було скасовано рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2009р. у справі № 9/108-09 та передано справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду Київської області, справу передано для розгляду по суті судді Привалову А.І.

Ухвалою від 30.12.2009р. суддя Привалов А.І. прийняв справу до свого провадження, присвоїв їй № 9/108-09/10 та розгляд справи призначив на 28.01.2010р.

Цією ж ухвалою було зобов’язано сторін надати суду документи, необхідні для подальшого розгляду справи.

Позивач вимоги ухвали від 30.12.2009р. не виконав, витребуваних судом документів не подав.

Представник відповідача у судове засідання 28.01.2010р. не з’явився. Проте, на адресу господарського суду відповідач надіслав письмові пояснення від 22.01.2010р. № 13 по суті позовних вимог, в яких зазначає про те, що підставою для визнання права власності на спірні об’єкти нерухомості за позивачем, згідно рішення виконкому сільської ради № 4/7 від 27.02.2009 р. були надані позивачем заява та документи, передбачені п.6.1 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно». Розглянувши надані позивачем документи, виконком прийняв рішення про визнання права власності на вказані об’єкти нерухомості за позивачем. При прийнятті рішення, за незалежних обставин, було допущено помилку в термінах прийняття даних рішень, визначених ч. 2 ст. 335 ЦК України, оскільки в інформаційних довідках Тетіївського МБТІ про взяття даних об’єктів на облік, як безхазяйних, була відсутня дата їх постановки на облік, наявною була лише дата формування довідки (12.02.2008р.). Вказана дата і була взята виконкомом за початкову для відліку річного терміну і дозволяла прийняти документи позивача до розгляду. Після прийняття рішення, в зв’язку з тим, що на один об’єкт довідка була відсутня, виконком звернувся до МБТІ із заявою про її надання. Від МБТІ було отримано довідки на всі об’єкти, але в них уже було зазначено дату взяття на облік, як безгосподарних об’єктів нерухомості, 29.12.2007р. Таким чином, рішення виконкому від 27.02.2009р. про визнання права власності приймалося з порушенням річного терміну прийняття заяв про формування права власності на об’єкти нерухомості, визначеного ст. 335 ЦК України. Ця обставина послужила причиною скасування прийнятого раніше рішення та прийняття на засіданні виконкому рішенням № 11 від 17.04.2009 року, яке оспорює позивач. Щодо повноважень виконкому на прийняття рішень про визнання права власності, то в практиці роботи виконкому такі рішення стосовно безгосподарного майна приймались вперше. Виконком керувався при прийнятті рішень «Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», зокрема п. 6.1. (а). В подальшому, у зв’язку з поданням прокурора Тетіївського району про усунення порушень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»№ 770 від 26.10.2009р., направленим на сесію Дзвеняцької сільської ради на виконання окремої ухали Господарського суду Київської області від 20.08.2008р., 41 сесією Дзвеняцької сільської ради від 24.11.2009р. прийнято рішення № 84, згідно з п. 2 якого всі питання, пов’язані з оформленням права власності на об’єкти нерухомості, розглядати у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»і приймати рішення виключно в рамках повноважень визначених законом на засіданнях сесій сільської ради.

Також, відповідач надіслав клопотання від 22.01.2010р. за № 14, в якому просив проводити розгляд справи без участі представника виконавчого комітету сільської ради, в звязку з відсутністю коштів на компенсацію транспортних витрат та оплату відрядження у тимчасовому кошторисі сільської ради на І квартал 2010 року.

Ухвалою від 28.01.2010р. суд відклав розгляд справи на 16.02.2010р., у зв’язку з неподанням сторонами витребуваних документів.

Присутній у судовому засіданні 16.02.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та подав витребувані судом документи.

На підставі ст. 69 ГПК України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому вважає, що, у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті, без участі представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Після оголошення рішення по справі, 17.02.2010р. до загального відділу господарського суду надійшли поштою від відповідача витребувані судом документи та повідомлення про неможливість направити свого представника для участі в судовому засіданні, в зв’язку з відсутністю коштів на оплату транспортних витрат та відрядження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2008р. Тетіївське районне споживче товариство звернулось до виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області з заявою № 7 про визнання права власності за ним на слідуючи об’єкти нерухомого майна, що знаходяться на території Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області: нежиле приміщення (заготовельний пункт) за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Дзвеняче, вул. 60-річчя Жовтня, 2; нежиле приміщення (магазин) за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Дзвеняче, вул. 60-річчя Жовтня, 4; нежиле приміщення (магазин) за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Тарасівка, вул. Тельмана, 6.

Згідно довідок Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 12.02.2008р. зазначені нежитлові об’єкти зареєстровані –станом на 29.12.2007р. як безгосподарні.

27.02.2009р. виконавчий комітет Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області прийняв рішення № 4 (4/7) «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна», відповідно до якого вирішив визнати право власності за Тетіївською РайСТ на слідуючи об’єкти нерухомого майна, що знаходяться на території Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області: нежиле приміщення (заготовельний пункт) за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Дзвеняче, вул. 60-річчя Жовтня, 2; нежиле приміщення (магазин) за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Дзвеняче, вул. 60-річчя Жовтня, 4; нежиле приміщення (магазин) за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Тарасівка, вул. Тельмана, 6.

Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено Тетіївському міжміському бюро технічної інвентаризації виготовити технічну документацію на вказані об’єкти нерухомого майна на Тетіївське РайСТ з виготовленням свідоцтва на право власності на нерухоме майно згідно вказаного переліку.

17.04.2009р. виконавчим комітетом Дзвеняцької сільської ради прийнято рішення № 11 «Про скасування рішення виконкому № 4 від 27.02.2009р.», яким вирішено скасувати рішення № 4 (4/7) від 27.02.2009р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна»видане Тетіївському РайСТ та доручити сільському голові вирішити в установленому законом порядку визнання права власності на вказані об’єкти за територіальною громадою села Дзвеняче.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд вважає, що рішення № 11 від 17.04.2009р. виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області «Про скасування рішення виконкому № 4 від 27.02.2009р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна»не відповідає вимогам Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та Цивільному кодексу України, а також прийняте з перевищенням наданих повноважень, в зв’язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Статтею 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Пунктом 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Приписами п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад та зазначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської рад вирішується питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

За приписами частини дев’ятої ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України (у справі N 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009зазначено, що закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59). У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев‘ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).

У вказаному рішенні Конституційного Суду України також зазначається, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин»між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Отже, нормами закону встановлено, що в разі виявлення того, що виконавчим комітетом сільської ради прийнято рішення, яке не відповідає Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, то виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської рад повинно бути вирішено питання скасування акту виконавчого органу ради.

Доказом того, що оспорюване рішення виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області № 11 від 17.04.2009р. не відповідає вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»є також те, що сорок першою сесією п’ятого скликання Дзвеняцької сільської ради прийнято рішення № 84 від 24.11.2009р., згідно з п. 2 резолютивної частини якого всі питання, пов’язані з оформленням права власності на об’єкти нерухомості, підлягають розгляду та вирішенню виключно в рамках повноважень визначених законом на засіданнях сесій сільської ради.

Крім того, з матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що підставою для прийняття оспорюваного рішення стали помилки, допущені саме відповідачем, а не помилки, що виникли внаслідок неправомірних дій позивача. Зокрема, позивач звернувся з заявою № 7 про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна 12.02.2008р., тобто під час строку дії довідок МБТІ про взяття спірних об’єктів на облік (29.12.2007р.), тоді як рішення про визнання права власності було прийнято тільки 27.02.2009р.

Судом також враховані висновки Конституційного Суду України, зазначені у рішенні від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), стосовно того, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні

Статтею 393 ЦК України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним і скасовується.

Таким чином, виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

          1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

          2.          Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області від 17 квітня 2009 року № 11 «Про скасування рішення виконкому № 4 від 27.02.2009 р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна».

          3.          Стягнути з виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області (09820, Київська область, Тетіївський район, с. Дзвеняче, вул. Свердлова, 2) на користь Тетіївського районного споживчого товариства (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Кірова, 3; код ЄДРПОУ 30024020) 85 грн. 00 коп. –державного мита, 312 грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічні забезпечення судового процесу. Видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяА.І. Привалов Дата складення та підписання рішення в повному обсязі –19.02.2010 р.