Рішення № 85470614, 05.11.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2563/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", вул. Казимира Малевича, 31, м. Київ, 03150 до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", вул. Донця-Захаржевського, 6/8, м. Харків, 61057 простягнення 11 554, 85 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 11 554, 85 грн. та до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 1 921, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2563/19. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

26.09.2019 року через канцелярію суду представник позивача надав клопотання (вх. № 23101) про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2019 року яку занесено до протоколу судового засідання розгляд справи по суті відкладено на "05" листопада 2019 р. о(б) 11:00 год.

Представник позивача у призначене судове засідання 05.11.2019 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення яке долучено до матеріалів справи. 26.09.2019 року надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника.

Представник відповідача у призначене судове засідання 05.11.2019 року судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 07.10.2019 року. З якого вбачається, що у судовому засіданні 07.10.2019 року був присутній представник відповідача Безсонова М.В. Також у судовому засіданні 07.10.2019 року представник відповідача ОСОБА_1 . усно зазначив, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 11 554, 85 грн. відповідач визнає, проте станом на час розгляду справи, відповідач не скористався своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника та присутність відповідача у судовому засіданні 07.10.2019 року, суд вважає, що позивача та відповідача було належним чином повідомлено про розгляд спору.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку позивача та відповідача у судове засідання обов`язковою, суд дійшов висновку про те, що неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум-Авто" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 5081781-02-21-01 від 27.03.2018 року (т. 1, а.с. 17-22).

Згідно пункту 3.4. договір діє до 26.03.2019 року (включно).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме: Mazda CX-5, державний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску (пункт 1.2. договору).

03.04.2018 року в м. Харків сталася дорожньо - транспортна пригода, за участю автомобіля ЗТЗ та автомобіля Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_2 , під управлінням водія ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою № НОМЕР_3 про дорожньо-транспорту пригоду, вищезазначена дорожньо - транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 41-42).

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.05.2018 року у справі № 645/1944/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 125 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмір 340,00 грн.(т. 1, а.с. 43).

04.04.2018 року головним спеціалістом ДУМР ПАТ СК "Вусо" було складено акт огляду колісного транспортного засобу, а саме Mazda CX-5.

04.04.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум-Авто" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" з заявою про виплату страхового відшкодування (т. 1, а.с. 44-46).

Як зазначає позивач, вартість відновлюваного ремонту відповідно до рахунків СТО становить 12 554, 85 грн. про що свідчать рахунки-фактури № КА5-0000000119 від 04.04.218 року на суму 2 912, 10 грн. (ТОВ "Акко Моторс") та № ДЧ5-0000000034 від 04.04.2018 року на суму 9 642, 75 грн. (ФОМ Дяченко І.В.) (т. 1, а.с. 49-50).

13.04.2018 року було складне страховий акт № 03174-02 до договору страхування наземного транспорту № 5081781-02-21-01 від 27.03.2018 року, з якого вбачається, що загальна сума страхового відшкодування становить 12 554, 85 грн. (т. 1, а.с. 51).

Згідно платіжних доручень від 13.04.2018 року № 8087 на суму 2 912, 10 грн. та № 8080 на суму 9 642, 75 грн. позивачем здійснено перерахування страхових коштів (т. 1, а.с. 52-53).

Як зазначає позивач, йому стало відомо, що цивільна відповідальність особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди на момент настання страхової події була застрахована у відповідача - Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/002612062 за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., франшиза - 1000, 00 грн. (т. 1, а.с. 54).

24.05.2018 року за вих. № 4122/2 позивачем Акціонерному товариству "Страхова компанія "Мега-Гарант" було направлено регресну вимогу на суму 12 554, 85 грн. у якій останній просив відшкодувати понесені збитки до 25.06.2018 року шляхом перерахування грошей на реквізити позивача. (т. 1, а.с. 55-56, 72).

Проте відповідачем не було сплачено страхове відшкодування, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення 11 554, 85 грн. страхового відшкодування (за вирахуванням 1000,00 грн. франшизи).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно з частиною другою статті 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено приписами частини третьої статті 985 Цивільного кодексу України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 19 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі № 910/3650/16 та справі № 910/32969/15).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mazda CX-5, державний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, застрахована у відповідача згідно полісу № АМ 002612062, то відповідно до наведених положень Закону, обов`язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За загальним правилом вина особи у скоєнні адміністративного правопорушення встановлюється в судовому порядку, що враховується при вирішенні спорів даної категорії.

Вина водія транспортного засобу Mazda CX-5, державний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску встановлена постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.05.2018 року у справі № 645/1944/18 (тю. 1,а.с. 43).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно статті 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вирахувано суму франшизи, яка складає 1 000,00 грн.

Відповідач доказів оплати страхового відшкодування позивачу не надав наявності заборгованості перед позивачем не спростував.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 11 554, 85 грн. підлягають до задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача. У зв`язку із чим із відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 1 921, 00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (вул. Донця-Захаржевського, 6/8, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (вул. Казимира Малевича, 31, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 31650052) суму страхового відшкодування у розмірі 11 554, 85 грн. та 1 921, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "08" листопада 2019 р.

Суддя О.О. Ємельянова