Рішення № 85470280, 22.10.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.19 Справа № 917/1441/19

За позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамістобуд" (36020, м. Полтава, вул. Європейська, 21, оф. 205, код ЄДРПОУ 4265751; опалювальний об"єкт: 36000, м. Полтава, вул. Стрітенська, 37)

про стягнення 4 347 грн. 01 коп.

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

Сторони у справі явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, їх явка в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Cправа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 Господарського процесуального кодексу України .

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1690/19 від 16.08.2019р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамістобуд" про стягнення збитків в сумі 4 347 грн. 01 коп., а також 1921 грн. 00 коп. судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач споживав теплову енергію, не укладаючи Договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, чим завдав збитків позивачу у вигляді неотриманих доходів на суму 4 347,01 грн..

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2019р. даний позов був переданий на розгляд судді Ореховської О.О..

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.08.2019р. зазначену позовну заяву прийнято судом та відкрито провадження у справі № 917/1441/19. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи; встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов, тощо. Вказану ухвалу суду від 21.08.2019 р. отримано позивачем та відповідачем , що підтвержєується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення ( а.с.30 та а.с. 29 відповідно). Відповідач у встановлені судом строки відзив на позов не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є теплогенеруючою (теплопостачальною) організацією в розумінні ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», як суб`єкт господарювання діяльності, який має у власності або у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Позивач вказує, що забезпечує тепловою енергією у вигляді гарячої води нежитлове приміщення , що розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Стрітенська, 37 та є власністю Полтавської міської ради в особі Управління майном комунальної власності.

Споживачем теплової енергії згідно Закону України "Про теплопостачання" є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 20 лютого 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавамістобуд" (далі - відповідач - ТОВ "Полтавамістобуд") та Полтавською міською радою в особі Управління майном комунальної власності міста укладено Договір оренди №13/4 (далі - Договір оренди (а.с. 8-10). За умовами вказаного Договору, Орендар ( відповідач - ТОВ "Полтавамістобуд") прийняв на умовах, визначених договором, в оренду нежитлове прниміщення за адресою: вул.Стрітенська, 37, м.Полтава, яке повинно бути використане під офіс і знаходиться на балансі КП "ЖО №2 (п.1.1 Договору оренди).

Пунктом 3.2.5 Договору оренди визначено, що Орендар зобов"язаний в місячний термін з дня підписання розпорядження про дозвіл на укладення договору оренди укласти договір на експлуатаційні витрати з балансоутримувачем та договори на постачання тепла, води, газу та електроенергії з відповідними підприємствами.

На виконання умов Договору між Полтавською міською радою в особі Управління майном комунальної власності міста, КП "ЖЕО №2" та відповідачем - ТОВ "Полтавамістобуд" 20.02.2019р. складено Акт приймання-передачі в орендне користування нежитлового приміщення за адресою вул. Стрітенська, 37, м.Полтава, загальною площею 54,6 кв.м. (а.с.12). Вказаний Акт являється додатком до Договору №13/4 від 20.02.2019р.

Як вказує позивач, Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" з листом від 29.05.2019 року №30.1-01/1237 на адресу відповідача - ТОВ "Полтавамістобуд" направлено 2 примірника договору № 4697 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с.13). Пропозиція ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" залишена ТОВ "Полтавамістобуд" без відповіді та реагування.

Відповідно до Акту приймання-передачі з орендного користування нежитлового приміщення від 29.05.2019р. (а.с.11) Орендар - ТОВ "Полтавамістобуд" повернув, а Орендодавець (Управлінням майном комунальної власності) та балансоутримувач (КП "ЖЕО №2") прийняли з оренди не житлове приміщення за адресою вул. Стрітенська, 37, м.Полтава, загальною площею 54,6 кв.м. від 29.05.2019р. (а.с.11). Акт підписано Управлінням майном комунальної власності, КП "ЖЕО №2" та ТОВ "Полтавамістобуд".

Враховуючи викладені обставини, позивач посилаючись на ст. 224 та ст. 225 Господарського кодексу України вважає, що відповідачем завдано збитки ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" у виглядів неотриманих доходів на суму 4 347,01 грн. за період бездоговірного постачання відповідачу теплової енергії з 20.02.2019р. (дата укладення договору оренди ) по 08.04.2019р (дата розірвання договору оренди ).

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Пунктом 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Таким чином, саме позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідно до ч. 2 статті 275 ГК України відпуск теплової енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що одним з основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 4 ст. 19 вказаного Закону теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, а у ч. 1 ст. 25 цього ж Закону також визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Згідно із п. 4 Правил користування тепловою енергією ( затв. Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р.) користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Позивачем для відповідача розроблено Договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4697 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з додатком ( а.с .18-21).

Посилання позивача про направлення Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" з листом від 29.05.2019 року №30.1-01/1237 на адресу відповідача - ТОВ "Полтавамістобуд" 2 примірників договору № 4697 б/д на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води документально не підтверджені. До позову позивачем залучена копія листа від 29.05.2019 року №30.1-01/1237 (а.с.13) , який адресований відповідачу - ТОВ "Полтавамістобуд", з відміткою про отримання цього листа ОСОБА_1 29.05.2015 р. При цьому в даному листі відсутні відомості на наявність додатків до листа , а саме 2 примірників Договору № 4697 б/д , а також відсутні відомості про отримання 2 примірників Договору № 4697 б/д відповідачем.

Наданий позивачем опис вкладення у ціний лист ( а.с .15) містить відомості про направлення відповідачу - ТОВ "Полтавамістобуд" іншого супровідного листа - № 30.1-13/558 від 28.03.2019 р. з Договором № 4697 , додатком до договору та схемою розмежування. При цьому копія листа № № 30.1-13/558 від 28.03.2019 р. до позовної заяви позивачем не додана і встановити дату направлення цінного листа № 30.1-13/558 від 28.03.2019 р. не вбачається за можливе так як відтиск печатки поштового відділення на описі вкладення нерозбірливий.

В обґрунтування факту понесення збитків позивач надав суду розрахунок понесених збитків (а.с.22), який не підтверджений Актами приймання передачі теплової енергії.

Разом з тим, позивач не надав належних та допустимих доказів понесення збитків, у вигляді неотриманих доходів, внаслідок не укладання Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

Будь яких інших доказів, у т.ч., насамперед належних доказів в підтвердження наявності всіх умов у сукупності для настання цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків, позивачем не надано. Умови у їх сукупності для настання цивільно-правова відповідальність по відшкодуванню збитків не доведено.

З огляду на зазначене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків, внаслідок їх недоведеності.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України).

Повне рішення складено 28.10.2019р.

Суддя Ореховська О.О.