Рішення № 85470166, 29.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2019Справа № 910/7958/19Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Сехніашвілі Коби Тенгізовича

про повернення земельної ділянки

Представники:

Прокурор: Колодяжна А.В.

від позивача: Самелюк К.О.

від відповідача: Старшинський В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №8 звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Фізичної особи-підприємця Сехніашвілі Коби Тенгізовича про повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеного обстеження встановлено ознаки самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,1775 га, що розташована по вул. Зодчих, 3а, у Святошинському районі м. Києва впритул до паркувального майданчика, який закріплений за КП «Київтранспарксервіс» на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, з огляду на що прокурор просить зобов`язати відповідача повернути позивачеві вказану земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від паркувального майданчика та паркану.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 суд ухвалив: позовну заяву Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Київської міської ради залишити без руху; встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви: зазначити у прохальній частині позову кадастровий номер/інші ідентифікаційні дані стосовно земельної ділянки, яку прокурор просить зобов`язати повернути позивачеві; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

05.07.2019 до відділу діловодства суду від прокурора надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність справи, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 02.08.2019.

30.07.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач заперечує проти позову з підстав того, що прокурором не надано доказів у підтвердження самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, оскільки акти обстеження складені з грубим порушенням вимог законодавства, а саме Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві не передбачає такого виду документу як акт обстеження земельної ділянки, а жодний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства відповідачу не вручався, як і вказівки про необхідність усунути порушення; з акту обстеження земельної ділянки №19-0366-08 від 20.05.2019 не вбачається, що земельну ділянку орієнтовною площею 0,27 га займає відповідач; другий акт обстеження №19-0366-08 від 20.05.2019 було складено виключно за вказівкою прокуратури, за відсутності для цього юридичних підстав; Прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради про повернення земельної ділянки передчасно.

01.08.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, згідно з якими позивач підтримує позов прокурора.

У підготовче засідання 02.08.2019 з`явились представники сторін та прокурор.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 02.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.09.2019, зважаючи також на усне клопотання прокурора про надання часу для ознайомлення з відзивом.

У підготовче засідання 03.09.2019 з`явились представники сторін та прокурор. Прокурор заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою подання відповіді на відзив. Дане клопотання судом задоволено, з огляду на що у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.09.2019.

06.09.2019 до відділу діловодства суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої прокурор зазначає, що нормами законодавства не встановлено, що складати акт посадові особи повинні виключно в присутності відповідача, враховуючи, що спірна земельна ділянка огороджена та знаходиться під охороною; оскільки Київською міською радою протягом тривалого часу не вчинялись дії щодо поновлення її права на самовільно зайняту земельну ділянку (спірну земельну ділянку), прокурор звернувся з даним позовом до суду.

У підготовче засідання 10.09.2019 з`явились представник відповідача та прокурор, представник позивача в підготовче засідання не з`явився.

У підготовчому засіданні 10.09.2019 з`ясовано, що судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно зі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2019.

10.10.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення.

У судове засідання 22.10.2019 з`явились представник позивача, представник відповідача та прокурор.

У судовому засіданні 22.10.2019 оголошено перерву до 29.10.2019.

У судове засідання 29.10.2019 з`явились представник позивача, представник відповідача та прокурор.

У судовому засіданні 29.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Київською місцевою прокуратурою № 8 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.11.2018 за №12018100080009409 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України та, як зазначає прокурор, виявлено порушення інтересів держави при використанні земельної ділянки територіальної громади міста Києва, що потребує вжиття заходів реагування в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме виявлено порушення вимог земельного законодавства при використанні Фізичною особою-підприємцем Сехніашвілі Кобою Тенгізовичем земельної ділянки площею 0,27 га по вул. Зодчих, 3а у Святошинському районі м . Києва для облаштування паркувального майданчика.

Судом встановлено, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки та складено акти обстеження земельної ділянки від 15.03.2019 № 19-0185-08 та від 20.05.2019 №19-0366-08.

За результатами проведення обстеження земельної ділянки встановлено, що згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка (код ділянки 75:318:0020) площею 0,3762 га обліковується як в`їзд, земельна ділянка (код ділянки: 75:318:0021) площею 1,1382 га обліковується як землі, не надані у власність чи користування на вул. Зодчих у Святошинському районі м. Києва. На вказаних ділянках розміщено майданчик для паркування автомобілів загальною площею 0,27 га по вул. Зодчих, 3-А у Святошинському районі міста Києва, який огороджений парканом та знаходиться під охороною. В акті №19-0366-08 від 20.05.2019 зазначено, що під час обстеження встановлено, що частину земельних ділянок (37 місць для паркування на ділянці площею 0,0925 га) використовує відповідач для експлуатації та обслуговування паркувального майданчика на підставі договору від 30.07.2015, укладеного з КП «Київтранспарксервіс»; на земельних ділянках розташовано споруду для охорони; з наведеного вбачаються ознаки самовільного зайняття частини зазначених земельних ділянок орієнтовною площею 0,1775 га. Додатком до вказаного акту додано план-схему земельної ділянки.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 02.07.2015 №667/1531 викладено в новій редакції Таблицю 1 до додатку 5 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у місті Києві та акцизного податку», в якій визначено перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс». Так, пунктом 13 (Святошинський район) даної таблиці зазначено паркувальний майданчик по вул. Зодчих, 3-А у Святошинському районі міста Києва на 37 паркомісць загальною площею 925 м.кв., у тому числі площа земельної ділянки, відведеної для паркування, 425,5 кв.м. та 46 кв.м. - для безоплатного паркування, з технічним облаштуванням дорожніми знаками.

Суд зазначає, що відповідно до розділу XVII «Правила паркування транспортних засобів у м. Києві» Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 р. N 1051/1051, оператор (уповноважена організація) - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що визначено органом місцевого самоврядування для здійснення організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів згідно з діючим порядком.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» є оператором (уповноваженою організацією) в розумінні Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 р. N 1051/1051.

Судом встановлено, що 30.07.2015 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем Сехніашвілі Кобою Тенгізовичем (сторона 2) укладено договір №ДНП-2015-07/49 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, відповідно до якого сторона 1 надає стороні 2 право на організацію та експлуатацію 33 місця для платного паркування транспортних засобів, а також 4 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою м. Київ, вул. Зодчих, 3-А в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Пунктом 1.3. договору визначено, що фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію з моменту підписання договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає про те, що за результатами проведеного Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обстеження встановлено ознаки самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,1775 га, що розташована по вул. Зодчих, 3а, у Святошинському районі м. Києва впритул до паркувального майданчика, який закріплений за КП «Київтранспарксервіс» на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, з огляду на що прокурор просить зобов`язати відповідача повернути позивачеві вказану земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від паркувального майданчика та паркану.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Як передбачено ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Як встановлено судом, спір у справі виник у зв`язку з виявленням факту використання відповідачем без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, земельної ділянки площею 0,1775 га, що розташована по вул. Зодчих, 3а

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Оскільки спірна земельна ділянка, яка, за твердженням прокурора, використовуються відповідачем без будь-яких правових підстав, знаходяться на території міста Києва, суд дійшов висновку, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження землями територіальної громади міста та який уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, є належним позивачем у даній справі.

За таких обставин, оскільки в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною земель, а також з огляду на невчинення позивачем дій щодо відновлення прав на земельну ділянку шляхом звернення до суду самостійно, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду.

За наведених обставин, доводи відповідача щодо передчасності звернення прокурором з даним позовом до суду спростовуються викладеним вище.

За змістом ст. 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

За змістом Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року N 16/890, самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства. Самоврядний контроль повинен здійснюватись систематично, регулярно і своєчасно, що значно підвищує ефективність та результативність контрольної діяльності. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель передбачає постійне спостереження за станом земель, отримання від землекористувачів і землевласників відповідної проміжної та підсумкової інформації про використання земель, аналіз цієї інформації та результатів моніторингу. Усі землі в межах міста Києва є об`єктами самоврядного контролю та охорони.

Суд зазначає, що пунктом 10 рішення Київської міської ради від 2 квітня 2015 року N 317/1182 «Про забезпечення недопущення самочинного будівництва та самовільного зайняття земельних ділянок» передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва без відповідних дозвільних документів або виданих з порушенням законодавства чи самовільного зайняття земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідній районній в місті Києві державній адміністрації слід забезпечити складання акта про виявлені порушення.

Як встановлено судом, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки та складено акти обстеження земельної ділянки від 15.03.2019 № 19-0185-08 та від 20.05.2019 №19-0366-08.

За результатами проведення обстеження земельної ділянки встановлено, що згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка (код ділянки 75:318:0020) площею 0,3762 га обліковується як в`їзд, земельна ділянка (код ділянки: 75:318:0021) площею 1,1382 га обліковується як землі, не надані у власність чи користування на вул. Зодчих у Святошинському районі м. Києва. На вказаних ділянках розміщено майданчик для паркування автомобілів загальною площею 0,27 га по вул. Зодчих, 3-А у Святошинському районі міста Києва, який огороджений парканом та знаходиться під охороною. В акті №19-0366-08 від 20.05.2019 зазначено, що під час обстеження встановлено, що частину земельних ділянок (37 місць для паркування на ділянці площею 0,0925 га) використовує відповідач для експлуатації та обслуговування паркувального майданчика на підставі договору від 30.07.2015, укладеного з КП «Київтранспарксервіс»; на земельних ділянках розташовано споруду для охорони; з наведеного вбачаються ознаки самовільного зайняття частини зазначених земельних ділянок орієнтовною площею 0,1775 га. Додатком до вказаного акту додано план-схему земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо (пункт 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011).

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також передбаченому ст. 6 Земельного кодексу України принципі забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, згідно з положеннями законодавства України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.

Як встановлено судом, пунктом 13 (Святошинський район) Таблиці 1 до додатку 5 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 зазначено паркувальний майданчик по вул. Зодчих, 3-А у Святошинському районі міста Києва на 37 паркомісць загальною площею 925 м.кв., у тому числі площа земельної ділянки, відведеної для паркування, 425,5 кв.м. та 46 кв.м. - для безоплатного паркування, з технічним облаштуванням дорожніми знаками.

Як встановлено судом, 30.07.2015 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем Сехніашвілі Кобою Тенгізовичем (сторона 2) укладено договір №ДНП-2015-07/49 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, відповідно до якого сторона 1 надає стороні 2 право на організацію та експлуатацію 33 місця для платного паркування транспортних засобів, а також 4 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою м. Київ, вул. Зодчих, 3-А в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Таким чином, відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0925 га (згідно з рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629) на підставі договору №ДНП-2015-07/49 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 30.07.2015, укладеного з Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».

В той же час, як встановлено судом, за наслідками проведеного Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обстеження встановлено, що відповідач використовує територію земельної ділянки загальною площею 0,27 га для обслуговування та експлуатації паркувального майданчика, тобто відповідач використовує разом з ділянкою 0,0925 га (за договором), також і ділянку площею 0,1775 га.

Суд зазначає, що будь-які рішення про передачу земельної ділянки, зокрема, спірної ділянки площею 0,1775 га, що розташована по вул. Зодчих, 3-А у Святошинському районі м . Києва , відповідачу Київською міською радою не приймались, доказів протилежного суду не надано.

Будь-яких доказів у підтвердження наявності у відповідача відповідного речового права щодо земельної ділянки площею 0,1775 га останнім не надано.

Так, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, зводяться до неналежності поданих доказів на підтвердження зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, однак, відповідач у відзиві, власне, не вказав про те, що він не займає земельну ділянку, яку прокурор просить повернути.

Щодо неналежності актів обстеження земельної ділянки як доказів у підтвердження факту самовільного зайняття земельної ділянки, суд зазначає, що такі доводи відповідача судом не приймаються, оскільки акти обстеження складені відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, відповідно до п. 2.6. якого у разі неможливості своєчасного повідомлення юридичних чи фізичних осіб про проведення позапланової перевірки (обмежений термін на її проведення тощо) вона проводиться без попереднього повідомлення зокрема у разі отримання доручення від органів прокуратури.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, де в основу висновків про самовільне зайняття земельної ділянки покладено в тому числі встановлені Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в акті обстеження земельної ділянки обставини.

При цьому, у судовому засіданні 22.10.2019 представник відповідача на запитання суду щодо того, чи знаходиться відповідач на спірній земельній ділянці, відповів, що відповідач не займає таку земельну ділянку.

В той же час, з матеріалів справи, а також наданих прокурором на огляд суду фотофіксацій земельної ділянки вбачається, що ділянка (яка охоплює як ділянку за договором №ДНП-2015-07/49, так і спірну земельну ділянку) загалом огороджена єдиним парканом та на ділянці знаходиться спільна споруда для охорони.

Проте відповідачем не надано будь-яких доказів у підтвердження того, що земельну ділянку, яку прокурор просить повернути, займає не відповідач, а інша особа.

Зважаючи на встановлені обставини та беручи до уваги, що відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку, що спірну земельну ділянку площею 0,1775 га займає саме відповідач.

За наведених обставин, оскільки така земельна ділянка використовуються без правовстановлюючих документів відповідачем, таке використання порушує право територіальної громади міста Києва на землю.

За змістом ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За змістом ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Так, оскільки земельна ділянка площею 0, 1775 га за адресою м. Київ, вул. Зодчих, 3-А у Святошинському районі м. Києва самовільно використовується без правовстановлюючих документів відповідачем, така ділянка підлягає поверненню власнику землі - позивачу із приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від паркувального майданчику та паркану.

При цьому, щодо доводів відповідача стосовно недоведеності факту зведення паркану саме відповідачем, суд зазначає, що особа, яка самовільно, без будь-яких правовстановлюючих документів, зайняла земельну ділянку, несе всі ризики (та наслідки), пов`язані з приведенням ділянки у придатний для використання стан, оскільки в силу імперативних приписів ст. 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан здійснюється за рахунок осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

За таких обставин, позовні вимоги Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Київської міської ради про повернення земельної ділянки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд позовної заяви, покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 130, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Сехніашвілі Кобу Тенгізовича ( АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код: 22883141) земельну ділянку площею 0,1775 га, що розташована по вул. Зодчих , 3а, у Святошинському районі м. Києва впритул до паркувального майданчика, який закріплений за Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від паркувального майданчика та паркану.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сехніашвілі Коби Тенгізовича ( АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури міста Києва ( 03150 , м . Київ , вул. Предславинська, 45/9 ; ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.11.2019

Суддя Ю.В. Картавцева