Рішення № 85469346, 29.10.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2019м. ДніпроСправа № 904/2218/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Фізичної особи-підприємця Штефан Владислава Олександровича ( АДРЕСА_1 )

до Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1)

про тлумачення умов договору оренди земельної ділянки №1406 від 25.12.2006

Представники:

Від позивача: Штефан В.О., паспорт

Лісовий Д.О., довіреність, адвокат

Від відповідача: Скляр Н.М., довіреність, представник

Чабарай К.В., довіреність адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Штефан Владислав Олександрович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 28.05.2019 до Криворізької міської ради про тлумачення умов договору оренди земельної ділянки №1406 від 25.12.2006, який зареєстрованого у Криворізькому відділенні Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 28.12.2006 за №040610801406.

Також позивач просить суд прийняти позовну заяву до розгляду та здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Позивач керуючись положеннями ст.ст. 213, 628, 637 Цивільного кодексу України вважає, що між сторонами договору відсутнє однакове розуміння його змісту, існує невизначеність і незрозумілість певних частин та пунктів договору, які суперечать один одному, не узгоджуються із положеннями законодавства, що в свою чергу не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди та її частин, сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони правочину, що свідчить про наявність спору між сторонами.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2019 справу №904/2218/19 розподілена судді Васильєву О.Ю.

Ухвалою суду від 31.05.2019 суддею Васильєвим О.Ю. заявлено про самовідвід від слухання справи та матеріали позовної заяви передані для повторного автоматичного розподілу.

Розпорядженням №863 від 31.05.2019 керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи по вх.№4-2289/19 справи №904/2218/19 у зв`язку з задоволення заяви судді Васильєва О.Ю. про самовідвід від розгляду справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 справу №904/2218/19 розподілена судді Ніколенко М.О.

Суддею Ніколенко М.О. 05.06.2019 подано заяву про самовідвід від розгляду справи №904/2218/19. Ухвалою суду від 05.06.2019 заяву про самовідвід судді Ніколенко М.О. від розгляду справи №904/2218/19 задоволено та матеріали справи передані для повторного автоматичного розподілу.

Розпорядженням №885 від 07.06.2019 керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи по вх.№4-2289/19 справи №904/2218/19 у зв`язку з задоволення заяви судді Ніколенко М.О. про самовідвід від розгляду справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2019 справу №904/2218/19 розподілена судді Бондарєву Е.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №904/2218/19 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.07.2019.

У підготовчому засіданні 02.07.2019 оголошувалась перерва до 17.07.2019.

До суду 04.07.2019 надійшов відзив відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на наступне. Метою тлумачення првочину, який складає права та обов`язки сторін, є з`ясування змісту його окремих частин, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, а тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов, а не після його тривалого виконання сторонами (вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.07.2015 у справі №910/24029/13, Верховного Суду у постанові від 14.02.2018 у справі №925/106/17, Вищого господарського суду України - у постановах від 21.12.2016 у справі №910/29573/15, від 24.02.2016 у справі №904/6486/15, від 26.09.2013 у справі №925/137/23-г). Майже через 13 років від початку виконання спірного договору, позивач фактично звертається до суду за роз`ясненням порядку виконання договору, який вже і так тривалий час виконувався сторонами й зобов`язання за яким, а саме - щодо сплати орендної плати до повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі орендодавцю, підлягають виконанню і на сьогоднішній день. В той час, як тлумачення умов договору після початку його виконання суперечить приписам ст. 213 Цивільного кодексу України.

Також відповідач наголошує, що після опублікування Рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 №3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу" в офіційному друкованому виданні Криворізької міської ради - газеті "Червоний гірник", у відповідності до вимог ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", вказане рішення органу місцевого самоврядування вважається доведеним до відома орендарів. У зв`язку з чим, позивач, у відповідності до принципів добросовісності, розумності та справедливості виконання зобов`язання, повинен був привести свої договірні зобов`язання у відповідність до Рішення №3884, шляхом здійснення розрахунку орендної плати з урахуванням зміненої базової вартості 1 кв.м. земель міста, врахованої при визначенні розміру нормативної грошової оцінки орендованої ним земельної ділянки, та коефіцієнту індексації. Проте, позивач за весь період користування спірною земельною ділянкою, починаючи з 2006 року і по сьогоднішній день, декларує та сплачує податкові зобов`язання з орендної плати з урахуванням вартості спірної земельної ділянки, визначеної на підставі нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу за рішенням міської ради від 22.12.2004 №2494 "Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", яке визнане нечинним Рішенням №3884, тобто ні в якому разі не може застосовуватися позивачем при розрахунку його фінансових зобов`язань.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що строк дії договору з додатковою угодою закінчився 28.12.2012, проте на сьогоднішній день земельна ділянка за актом приймання-передачі не повернута територіальній громаді міста Кривого Рогу та позивач продовжує нею користуватися, при цьому, належним чином не виконує договірні зобов`язання щодо внесення орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Окремо відповідач наголошує, що перебування у провадженні господарських судів справи №904/9718/13 за позовом Криворізької міської ради до ФОП Штефана В.О. про стягнення заборгованості з орендної плати та пені в загальному розмірі 277 801,94 грн., та справи №904/5898/18 за позовом Криворізької міської ради до ФОП Штефана В.О. про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 117 596,52 грн., є достовірним підтвердженням того, що сторони приступили до виконання спірного договору оренди земельної ділянки, що виключає можливість тлумачення такого договору у розумінні ст. 213 Цивільного кодексу України.

Стосовно посилань позивача на те, що дії відповідача суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, відповідач зауважує на суттєву відмінність обставин цієї справи від обставин існуючого спору, що в свою чергу виключає однакове матеріально-правове та процесуальне регулювання даних правовідносин.

Відповідач наголошує, що договір оренди земельної ділянки від 25.12.2006 (державна реєстрація від 28.12.2006 №040610801406) з додатковою угодою від 24.02.2010 (державна реєстрація від 23.03.2010 №041010800232) не містять незрозумілих слів, понять або термінів, які не дають змоги з`ясувати дійсні наміри орендодавця і орендаря, а справжня воля сторін, обсяг їх прав і обов`язків визначені з достатньою чіткістю, щоб зрозуміти зміст правочину. Відповідач акцентує увагу суду на повній відповідності спірного договору оренди земельної ділянки Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, та відсутності типового договору оренду земельної ділянки, затвердженого рішенням Криворізької міської ради.

До суду 16.07.2019 позивачем подана уточнена позовна заява відповідно до якої останній просить суд:

- розтлумачити пункти 6, 11, 19, 27 договору оренди земельної ділянки №1406 від 25.12.2006, який зареєстрованого у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 28 грудня 2006 року за № 040610801406 та інші пункти договору, які стосуються орендної плати, її розміру, її зміни, перегляду та погодження орендної плати, використання земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди, звільнення земельної ділянки, тощо;

- врахувати ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, викладене клопотання та вразі необхідності вийти за межі позовних вимог та визначити у своєму рішенні інший спосіб захисту прав, який не буде суперечити закону та відповідатиме інтересам позивача.

Позивач вважає, що слід розтлумачити п. 11 договору щодо перегляду розміру орендної плати, її зміни, порядку перегляду такого розміру орендної плати та в якому саме розмірі зобов`язався сплачувати орендну плату позивач. Доцільним буде розтлумачити п. 11 договору в частині перегляду зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м. земель міста в односторонньому порядку за відсутності між сторонами спору правовідносин на основі рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 №3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу". Сторони договору по різному розуміють обсяг обов`язків позивача, щодо розміру орендної плати після закінчення строку дії договору, відповідно мають різне уявлення щодо волевиявлення іншої сторони правочину в цій частині, тому пункт 19 договору підлягає тлумаченню судом. У сторін існують розбіжності у розумінні на підставі якого документу має здійснюватися розрахунок розміру орендної плати за землю. Також позивач вважає, що слід розтлумачити умови п.27 договору втому числі в частині чи обмежено використання спірної земельної ділянки лише у комерційній (господарській) діяльності після закінчення строку дії договору оренди з урахуванням того, що такі обмеження припинилися.

На електрону пошту суду 17.07.2019 надійшло клопотання відповідача про визнання поважними причини неявки представника Криворізької міської ради та відкладення судового засідання на іншу дату й час у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.

Згідно з частиною третьої статті 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

У судовому засіданні 17.07.2019 позивач звернувся до суду із клопотанням про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 17.07.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання до 01.08.2019 о 12:30 год.

До суду 01.08.2019 позивачем подана уточнена позовна заява відповідно до якої останній просить суд:

- розтлумачити пункти 6, 11, 19 договору оренди земельної ділянки №1406 від 25.12.2006, який зареєстрованого у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", 28 грудня 2006 року за № 040610801406;

- врахувати ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, викладене клопотання та вразі необхідності вийти за межі позовних вимог та визначити у своєму рішенні інший спосіб захисту прав, який не буде суперечити закону та відповідатиме інтересам позивача.

Позивач вважає, що слід розтлумачити п. 11 договору щодо перегляду розміру орендної плати, її зміни, порядку перегляду такого розміру орендної плати та в якому саме розмірі зобов`язався сплачувати орендну плату позивач. Доцільним буде розтлумачити п. 11 договору в частині перегляду зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м. земель міста в односторонньому порядку за відсутності між сторонами спору правовідносин на основі рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 №3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу". Сторони договору по різному розуміють обсяг обов`язків позивача, щодо розміру орендної плати після закінчення строку дії договору, відповідно мають різне уявлення щодо волевиявлення іншої сторони правочину в цій частині, тому пункт 19 договору підлягає тлумаченню судом. У сторін існують розбіжності у розумінні п.6 договору в частині підстав для розрахунку розміру орендної плати, на підставі якого саме витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки має здійснюватися розрахунок розміру орендної плати за землю.

Відповідачем до суду 01.08.2019 подано відзив на уточнену позовну заяву де просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про тлумачення умов договору оренди земельної ділянки та застосувати до позовних вимог строк позовної давності. Відповідач стверджує, що позивачу на час укладення і підписання договору оренди земельної ділянки були відомі умови договору, і у разі наявності підстав для тлумачення правочину, вважаючи свої права порушеними, він мав право звернутися до суду із відповідним позовом до грудня 2006 року. Натомість, позивач звернувся до суду з позовною заявою майже через 13 років - у травні 2019 року, тобто поза межами строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог.

У підготовчому засіданні 01.08.2019 оголошувалась перерва до 05.09.2019 о 12:00 год.

У підготовчому засіданні 05.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 19.09.2019 о 11:00 год.

У судовому засіданні 19.09.2019 оголошувалась перерва до 17.10.2019 о 14:30 год.

До суду 17.10.2019 позивачем подані письмові пояснення в яких звертає увагу суду на те, що відповідач у своєму виступі як раз і наполягає на тому, що тлумачення умов договору можливе за наявності спору між сторонами та в дійсності підтверджує факт його звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості із орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою після закінчення строку дії спірного договору оренди у зв`язку із її сплатою не у повному обсязі. Позивач наголошує, що Криворізька міська рада має нести відповідальність за свій типовий договір оренди земельної ділянки, яка сама прописала такі положення, які сторони можуть розуміти не однозначно, двояко та такі пункти договору мають бути розтлумачені з урахуванням інтересів позивача.

Також позивач зазначає, що прослухавши аудіозапис судового засідання, яке відбулося 19.09.2019 вбачається, що представники відповідача самі зазначають, що між сторонами договору відсутнє однакове розуміння його змісту, існує невизначеність і незрозумілість певних частин та пунктів договору, що в свою чергу не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди та її частин, сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони правочину, що свідчить про наявність спору між сторонами, а тому, позивач вважає, що доцільним буде тлумачення судом певних пунктів договору в частині виконання умов договору щодо узгодженого розміру орендної плати та його перегляду. Щодо тлумачення умов договору після його тривалого виконання то у даному випадку позивач звертає увагу суду, що даний договір оренди не є разовим (оренда на 1 місяць, тощо) а згідно п.8 договору, орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Тобто, зазначене підтверджує, що сторони повинні розуміти в якому розмірі має сплачуватися щомісячна орендна плата після його закінчення враховуючи ту обставину, що положеннями договору не визначено чіткої фіксованої суми щомісячної орендної плати.

Суд з метою належного виконання свого процесуального обов`язку щодо розгляду справи по суті, керується ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, що кореспондується із ст. 129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Згідно зі ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи вищенаведені обставини, суд у судовому засіданні 17.10.2019 продовжив строк розгляду справи до 31.10.2019 та оголосив перерву до 24.10.2019 о 15:00 год.

Позивачем до суду 24.10.2019 подані додаткові пояснення де вказує, що підводячи підсумок усіх судових засідань можна зробити висновок, що основною причиною різного тлумачення сторонами п. 6, 11, 19 договору є відсутність чіткого та однозначного механізму зміни розміру і ціни орендної плати про яку йде мова у п.11 договору. Адже, саме в цьому пункті сторони передбачили, що розмір та сума річної орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору, але механізм такого перегляду у договорі не прописано. Так само, сторони в договорі не визначили, що вони розуміють під словом "переглядається". Перегляд та зміна це не слова синоніми, та не завжди перегляд чогось (наприклад нововиявленої обставини) тягне за собою обов`язкову зміну того що переглядається.

Також позивач зазначає щодо права сторони змінити умови договору в односторонньому порядку без їх фактичного письмового внесення до тексту договору то про таке право чітко зазначено у п. 7 договору (щодо зміни банківських реквізитів орендодавця) та у п. 28-а договору (щодо права орендодавця в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати у разі збільшення земельного податку на підставі зміни законодавства). Проте, у п.11 договору, не зазначено що такий перегляд є одноособовий, оскільки протилежне явно свідчить про незаконність (нікчемність) такої умови, яка прямо суперечить ч. 1 ст. 203, ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 179, ч. 2.4 ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі".

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між фізичною особою-підприємцем Штефан Владиславом Олександровичем (далі - позивач, орендар) та Криворізькою міською радою (далі - відповідач, орендодавець) 25.12.2006 укладено договір оренди земельної ділянки №1406, який зареєстрованого у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 28.12.2016 за №040610801406 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець на підставі рішення міської ради від 27.09.2006 №347 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП, яка знаходиться на мікрорайоні 5-му Зарічному у Жовтневому районі м. Кривого Рогу.

Згідно з пунктом 6 договору річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Криворізького міського управління земельних ресурсів на рахунок Відділення держказначейства у Жовтневому районі м. Кривого Рогу № 33219815600022, у банку УДК в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24237505.

У пункті 11 договору сторони погодили, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін за станом на кожне перше число кварталу в межах терміну дії договору у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки);

- зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м. земель міста, здійснення індексації грошової оцінки земель, зміни цін, тарифів, у т.ч. внаслідок індексації;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;

- зміни розмірів земельного податку;

- в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.

Відповідно до пункту 19 договору не повернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за фактичне користування земельною ділянкою вноситися у розмірах, визначених розділом "Орендна плата" цього договору.

Позивач звернувся до суду з вимогою розтлумачити пункти 6, 11, 19 договору оренди земельної ділянки №1406 від 25.12.2006, який зареєстрованого у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", 28 грудня 2006 року за № 040610801406, посилаючись на те, що він вважає, що доцільним буде розтлумачити:

- п. 6 договору щодо підстав для розрахунку розміру орендної плати, на підставі якого саме витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки має здійснюватися розрахунок розміру орендної плати за землю;

- п. 11 договору щодо перегляду розміру орендної плати, її зміни, порядку перегляду такого розміру орендної плати, саме слово "переглядається" з урахуванням положень законодавства щодо зміни розміру орендної плати за землю та в частині перегляду зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м. земель міста в односторонньому порядку за відсутності між сторонами спору правовідносин на основі рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 №3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу";

- п. 19 договору щодо обсягу обов`язків позивача, щодо розміру орендної плати після закінчення строку дії договору, сторони відповідно мають різне уявлення щодо волевиявлення іншої сторони правочину в цій частині.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України тлумачення правочину може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту договору або його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсним зміст договору або його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.

Дослідивши умови договору суд вважає, що в пунктах 6, 19 договору відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з`ясувати сторонам їх дійсні наміри при підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України. Таким чином, суд не вбачає підстав для тлумачення пунктів 6 та 19 договору.

Щодо тлумачення пункту 11 договору суд зазначає, що сторони, підписуючи договір мали усвідомлювати зміст договору, який укладено на основі вільного волевиявлення сторін (протилежного сторонами не доведено).

В пункті 33 договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Виходячи з умов договору положення пункту 11 договору у частині порядку перегляду розміру та суми орендної плати слід порівняти, зокрема, зі змістом пункту 33 договору, тобто вбачається, що воля сторін при зміні умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Таким чином, суд вважає, що розмір та сума орендної плати передається у порядку, який зазначено у п.33 договору.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності при вирішенні спору.

Господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, виходячи з наступного.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки.

Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи у грудні 2018 року Криворізька міська рада звернулася до господарського суду із позовом про стягнення заборгованості за 2016 рік (справа №904/5898/18) та позов мотивований тим, що Криворізькою міською радою було прийнято рішення про встановлення нових ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста №3727 від 24.06.2015, що як наслідок потягло за собою зміну (збільшення) розміру орендної плати. Таким чином, у період з 01.01.2013 по 13.11.2018 у відповідача не було сумнівів, що погодженого сторонами розміру орендної плати за спірним договором. В даному випадку строк позовної давності тривалістю в три роки не сплив.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати у сумі 640,33 грн. слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Штефан Владислава Олександровича до Криворізької міської ради про тлумачення умов договору оренди земельної ділянки №1406 від 25.12.2006 задовольнити частково.

Розтлумачити пункт 11 договору оренди земельної ділянки №1406 від 25.12.2006 таким чином, що розмір та сума орендної плати переглядається у порядку, який зазначено у п.33 договору оренди, а саме: "Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору спір розв`язується у судовому порядку".

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1, ідентифікаційний код 33874388) на користь Фізичної особи-підприємця Штефан Владислава Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору 640,33 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 08.11.2019.

Суддя Е.М. Бондарєв