Рішення № 85468917, 12.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року Справа № 160/6306/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- визнання протиправними та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 04.10.2017р. №13987/05/18 та від 15.02.2019р. №51/03.22-19 та зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 :

- з 14.06.1984р. по 14.04.1985р. на посаді бакелітника-просочувальника на Павлоградському механічному заводі;

- з 15.04.1985р. по 14.01.1987р. на посаді ізолювальника на Павлоградському механічному заводі;

- з 15.01.1987р. по 18.07.1989р. на посаді незвільненого бригадира бригади ізолювальників на Павлоградському механізованому заводі, що дає право на призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2;

- зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2 з дня звернення, а саме з 09.06.2017р.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовлено в призначенні пенсії за віком по списку №2 у зв`язку з відсутністю пільгового стажу. Відповідачем не враховано до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 14.06.1984р. по 14.04.1985р. на посаді бакелітника-просочувальника на Павлоградському механічному заводі, з 15.04.1985р. по 14.01.1987р. на посаді ізолювальника на Павлоградському механічному заводі, з 15.01.1987р. по 18.07.1989р. на посаді незвільненого бригадира бригади ізолювальників на Павлоградському механізованому заводі.

На думку позивача, він отримав протиправну відмову у зарахуванні вищевказаних періодів до пільгового стажу для призначення пенсії за віком по Списку №2. За поясненнями позивача подані документи, в тому числі і пільгові довідки містять всю необхідну інформацію.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2019р. позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

07.08.2019 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що у дублікаті трудової книжки відсутні записи про періоди пільгової роботи на підприємстві ВО «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» «Павлоградський механічний завод» в якості бакелітника-просочувальника, ізолювальника, металізатора із зазначенням характеру роботи в шкідливих умовах праці повний робочий день; в первинних наказах, особовій картці форми Т-2 №6303 відсутня будь-яка інформація щодо роботи повний робочий день в тяжких і шкідливих умовах праці в певному виробництві або на дільниці, відсутня назва цеху; актом не підтверджено факт роботи незвільненого бригадира ізолювальників, а саме у період роботи на посаді бригадира ізолювальників з 15.01.1987р. по 10.01.1988р. не встановлено факт отримання тарифної ставки ізолювальника та доплати за виконання обов`язків бригадира. Також відповідач зазначає, що ним виявлено розбіжності в характеристиці виконуваних робіт бакелітника-просочувальника та ізолювальника, що суперечить наказу №607 к від 15.04.1985р. згідно з яким професію бакелітника-просочувальника перейменовано на ізолювальника без змін умов та оплати праці, відсутня будь-яка інформація щодо роботи позивача повний робочий день в тяжких і шкідливих умовах праці в певному виробництві або на дільниці. Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , 09.06.2017 р . звернувся до Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням норм пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для визначення права на пільгову пенсію.

Для призначення пенсії разом із зверненням позивач надав: дублікат трудової книжки, виданий 02.07.2007р. адміністрацією підприємства «Павлоградська виправна колонія», довідку №451/03 від 17.05.2017р., яка підтверджує особливий характер роботи в якості: бакелітника-просочувальника з 14.06.1984р. по 14.04.198р., ізолювальника з 15.04.1985р. по 14.01.1987р., бригадира ізолювальників з 15.01.1987 по 18.07.1988р. , металізатора з 10.10.1990 по 26.10.1993р., видану ВО «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» «Павлоградський механічний завод» та інші документи, що підтверджують наявність стажу (через відсутність записів про роботу у дублікаті трудової книжки).

04.10.2017р. Павлоградським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області за вих.№13987/05/18 було надано відповідь на звернення Позивача про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Причиною відмови відповідач вказав відсутність необхідного пільгового стажу на підставі того, що надані заявником довідки не відповідають вимогам діючого законодавства.

30.10.2018р. ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі ст.114 Закону України №1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надав відповідні документи, в тому числі, дублікат трудової книжки, виданий 02.07.2007р. адміністрацією підприємства «Павлоградська виправна колонія», довідку №451/11 від 11.09.2018р., яка підтверджує особливий характер роботи в якості: бакелітника-просочувальника з 14.06.1984р. по 14.04.1985р., ізолювальника з 15.04.1985р. по 18.07.1989р., бригадира ізолювальників з 15.01.1987р. по 10.01.1988р., металізатора з 10.10.1990р. по 26.10.1993р., видану ВО «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» «Павлоградський механічний завод».

15.02.2019р. відділом з питань призначення та перерахування пенсій №18 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 оформлене листом за №51/03.22-19.

Позивач вважає, що відповідач з 14.06.1984р. по 14.04.1985р. на посаді бакелітника-просочувальника на Павлоградському механічному заводі, з 15.04.1985р. по 14.01.1987р. на посаді ізолювальника на Павлоградському механічному заводі, з 15.01.1987р. по 18.07.1989р. на посаді незвільненого бригадира бригади ізолювальників на Павлоградському механізованому заводі.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд застосовує наступні нормативно-правові акти.

Відповідно до частин 1-2 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

- чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

На підставі частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту першого Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 зазначеного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно з п.3 даного Порядку за відсутності трудової книжки а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні або неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до довідок, від 11.09.2018р. №451/11 та від 03.10.2018р. №221/209, виданих Павлоградським механічним заводом Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», які надавалися позивачем при зверненні з заявами про призначення пенсії, ОСОБА_1 працював на Павлоградському механічному заводі в наступні періоди:

14.06.1984р. - 14.04.1985р. - бакелітник-просочувальник другого розряду, цех № 226 на підставі наказу № 996к від 14.06.1986р.;

15.04.1985р.- 14.01.1987р.- ізолювальник другого розряду цеху №226;

15.01.1987р. - 18.07.1989р. - незвільнений бригадир бригади ізолювальників ділянки №2;

10.10.1990р.- 26.10.1993р. - металізатор цеху 236.

Також у вказаних довідках зазначено, що під час перебування на посаді бригадира ізолювальників ділянки №2 Позивач ОСОБА_1 був незвільненим бригадиром, що свідчить про здійснення ним робіт ізолювальника, посада якого передбачена Списком №2.

Застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а» і «б» статті 13 та статті 100 Закону № 1788-ХІІ», врегульовано Порядком застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731; далі - Порядок № 383).

Положеннями пункту 3 вказаного Порядку передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992року.

Списком №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 передбачено професію бакелітника-просочувальника (розділ XXXII «Загальні професії» та професію ізолювальника (розділ XIV «Металообробка»).

Міністерство соціальної політики України у листі від 24.11.2017р. 22862/0/2-7/28 роз`яснило, що періоди роботи, що підлягають зарахуванню до пільгового стажу, визначає підприємство (установа) або його правонаступник з урахуванням вимог законодавства щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

В довідках, від 11.09.2018р. №451/11 та від 03.10.2018р. №221/209, виданих Павлоградським механічним заводом Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» підтверджено періоди роботи позивача на посадах бакелітника-просочувальника, ізолювальника та незвільненого бригадира бригади ізолювальників, які передбачені списком №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах.

Суд вважає помилковими посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 17.07.2018р. у справі №748/3613/15-а, оскільки вказана постанова винесена у справі, щодо спірних правовідносин, де позивач працював в умовах неповного робочого тижня. При цьому, Верховний Суд вказав, що виключно виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків, вважається виконання роботи зі шкідливими умовами праці повний робочий день.

Відповідно до уточнюючих довідок від 26.08.2015р №451/249, від 02.07.2015р.№451/15, від 11.09.2018р. №451/11 та від 03.10.201р. №221/209, позивач ОСОБА_1 працював на Павлоградському механічному заводі повний робочий день та повний робочий тиждень в умовах, передбачених Списком №2. Дказів на спростування наведених обставин відповідачем не надано.

Також суд враховує, що відповідно до Акту від 31.01.2019р. №99/09.8.13 щодо дотримання вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з питання обґрунтованості та достовірності документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 за період роботи на Павлоградському механічному заводі ВО «Південний машинобудівний завод ім. Макарова» (ЄДРПОУ 14310170) з 14.06.1984 по 18.07.1989 та з 10.10.1990 по 26.10.1993 розбіжностей між даними, заявленими в довідці від 11.09.2018р. №451/11 та первинними документами не виявлено.

Окрім того, вказаний Акт містить інформацію про те, що перевіркою особових рахунків встановлено, що в травні-серпні 1989 року до складу заробітної плати входили нарахування за шифром «17» - доплата за шкідливі умови праці. До травня 1989 року «доплата за шкідливі умови праці» входила до тарифу. Отримання позивачем доплати за шкідливі умови праці, в тому числі і у складі тарифу також вказує на пільговий характер роботи ОСОБА_1 .

Таким чином, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 345/4618/16-а.

Як встановлено судом, спір між сторонами виник з приводу наявності чи відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу при призначенні пенсії періодів роботи позивача з 14.06.1984р. по 14.04.1985р. на посаді бакелітника-просочувальника на Павлоградському механічному заводі, з 15.04.1985р. по 14.01.1987р. на посаді ізолювальника на Павлоградському механічному заводі,з 15.01.1987р. по 18.07.1989р. на посаді незвільненого бригадира бригади ізолювальників на Павлоградському механізованому заводі.

Наявні у справі докази підтверджують обставини, з якими пов`язане виникнення у позивача права на зарахування його пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Списку №2.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність незарахування відповідачем до пільгового стажу періодів роботи позивача з 14.06.1984р. по 14.04.1985р. на посаді бакелітника-просочувальника на Павлоградському механічному заводі, з 15.04.1985р. по 14.01.1987р. на посаді ізолювальника на Павлоградському механічному заводі, з 15.01.1987р. по 18.07.1989р. на посаді незвільненого бригадира бригади ізолювальників на Павлоградському механізованому заводі, у в зв`язку з чим, позовні вимоги про скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.10.2017р. №13987/05/18 та від 15.02.2019р. №51/03.22-19 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії за віком по списку №2 підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до положень ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що діями відповідача порушено права позивача, які підлягають захисту шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду Українив Дніпропетровській області та зобов`язання останнього зарахувати періоди роботи позивача з 14.06.1984р. по 14.04.1985р. на посаді бакелітника-просочувальника на Павлоградському механічному заводі, з 15.04.1985р. по 14.01.1987р. на посаді ізолювальника на Павлоградському механічному заводі, з 15.01.1987р. по 18.07.1989р. на посаді незвільненого бригадира бригади ізолювальників на Павлоградському механізованому заводі та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до списку №2 з дня звернення, а саме з 09.06.2017р.

Стосовно тверджень відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до суду, встановлених ст. 122 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтями 1, 3 та 8 Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права.

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

При цьому, право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що є способом реалізації права на судовий захист.

У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

Обрахунок строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 березня 2019 року по справі №806/1952/18 дійшов до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.

Відповідно до ч.2 ст.87 Закону №1788-XII суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2018 року по справі №646/6250/17 дійшов висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, як підставу відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія. У разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно зі статтею 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Відповідно до положень ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

З огляду на викладене, оскільки невиплата пенсії позивачу з дати звернення за пенсією є наслідком протиправних дій суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відтак відповідно до спірних правовідносин має застосовується умова щодо виплати пенсії за минулий час без обмеження строку.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати у розмірі 768грн.40коп., сплата яких підтверджується квитанцією №0.0.1295933885.1 від 15.03.2019р.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.10.2017р. №13987/05/18 та від 15.02.2019р. №51/03.22-19.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 :

- з 14.06.1984р. по 14.04.1985р. на посаді бакелітника-просочувальника на Павлоградському механічному заводі;

- з 15.04.1985р. по 14.01.1987р. на посаді ізолювальника на Павлоградському механічному заводі;

- з 15.01.1987р. по 18.07.1989р. на посаді незвільненого бригадира бригади ізолювальників на Павлоградському механізованому заводі, що дає право на призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2 з дня звернення, а саме: з 09.06.2017р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 768грн. 40коп. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова