Рішення № 85468204, 15.10.2019, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/172/19

Номер провадження 2/555/172/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року

Березнівський районний суд Рівненської області в складі :

головуючого судді - Старовецької Ю.В.

при секретарі - Григорієвій В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Березнівського районного нотаріального округу Куц Іванна Вікторівна, Березнівський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Березнівського районного нотаріального округу Куц Іванна Вікторівна, Березнівський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує, що 27.01.2016 року приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Куц І.В. було вчинено виконавчий напис №47 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 заборгованості, що виникла на підставі договору позики грошових коштів від 26.09.2014 року, в розмірі 54 600 грн.

28 січня 2016 року старшим державним виконавцем РВ ДВС Березнівського РУЮ Ільчуком А.С. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Позивач вважає зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки він не позичав грошових коштів у відповідача, між ними виникли інші правовідносини. Крім того, покликається на те, що заборгованість є спірною, а відповідачем не було надано приватному нотаріусу дійсних документів, які б підтверджували безспірність стягнення заборгованості, зокрема, документів в підтвердження суми заборгованості та права вимоги. Також у виконавчому написі як на безспірну суму, що підлягає стягненню, приватний наторіус зазначає штраф в сумі 9 100,00 грн., не зазначивши при цьому строку настання виконання зобов`язання зі сплати штрафу, крім того, штраф було нараховано після припинення терміну дії договору.

З огляду на вищевикладені обставини ОСОБА_1 просить виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Рівненської області Куц І.В. за реєстровим №47 визнати таким, що не підлягає виконанню, а також відповідно до ст.1212 ЦК України стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 658,10 грн., які були стягнуті із нього під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, як виконавчого листа.

ІІ . Стислий виклад позиції відповідача.

Сторона відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що 26.09.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений та нотаріально посвідчений договір позики грошових коштів, відповідно до якого позивач отримав від відповідача грошові кошти в сумі 45 500 грн. і зобов`язався їх повернути до 26.09.2015 року. Умовами договору також було передбачено повернення грошових коштів рівними частинами кожного місяця та штраф у розмірі 5% щомісячно від суми несплаченого боргу.

Сторона відповідача вказує, що ОСОБА_1 вводить суд в оману, зазначаючи, що грошових коштів не отримував, оскільки договір він не оскаржував, в правоохоронні органи із заявою щодо примушування його до укладення договору не звертався, а тому такі покликання особи є лише способом уникнути повернення позики.

ОСОБА_2 неодноразово повідомляв позивача про необхідність повернення суми боргу, а 17.03.2015 року письмово повідомив боржника про необхідність розрахуватись.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, 27.01.2016 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Куц І.В. із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення заборгованості за договором позики, що складається із 45 000 грн. суми позики та штрафу за період з 26 вересня 2015 року по 26 січня 2016 року у розмірі 9100 грн.

Відповідач вважає, що виконавчий напис нотаріусом було вчинено відповідно до вимог закону, а заборгованість, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису, є безспірною.

ІІІ. Стислий виклад позиції третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Березнівського районного нотаріального округу Куц І.В.

Куц І.В. в судовому засіданні пояснила, що 26.09.2014 року нею був посвідчений договір позики грошових коштів, за яким ОСОБА_1 підтверджував факт отримання грошових коштів в сумі 45 500 грн. від ОСОБА_2 і зобов`язався повернути їх до 26.09.2015 року. 17.03.2015 року до неї звернувся ОСОБА_2 і заявив, що укладений 26.09.2014 року договір позики, не виконується ОСОБА_1 Тоді вона направила ОСОБА_1 лист, в якому вказувалось, що він повинен протягом 30 днів усунути порушення та виконати даний договір. Лист був отриманий позичальником 20.03.2015 року,

Оскільки умови договору позики ОСОБА_1 виконано не було, 27.01.2016 року на підставі заяви ОСОБА_2 нею було вчинено оспорюваний виконавчий напис. Для вчинення вказаного напису позикодавець надав їй оригінал договору позики від 26.09.2014 року. Та обставина, що позичальником не було сплачено грошові кошти їй було достовірно відомо, оскільки вона і позикодавець письмово звертались до позичальника з вимогою виконати договір.

Вважає, що виконавчий напис був вчинений з дотриманням положень Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого Міністерством юстиції 22.02.2012 року за №282/20595, Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку, затвердженою постановою КМУ 29.06.1999 року за №1172 із змінами та доповненнями. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

ІV.Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

13.02.2019 року заява була прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі.

28.03.2019 року позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів, яке згідно ухвали Березнівського районного суду Рівненської області від 28.03.2019 року було задоволено.

28.03.2019 року підготовче провадження було закрито, справа була призначена до судового розгляду по суті.

25.09.2019 року Березнівським районним судом Рівненської області було постановлено ухвалу про поновлення судового розгляду у справі.

Представник третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Березнівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце проведення розгляду справи повідомлявся згідно закону.

15.10.2019 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про проведення розгляду справи у його відсутності та відсутності його представників.

15.10.2019 року від представника відповідача адвоката Гаврильчика М.А. надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

V.Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно договору позики грошових коштів, укладеного 26.09.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , Позикодавець ( ОСОБА_2 ) передає у власність позичальнику ( ОСОБА_1 ) грошові кошти в сумі 45 500 грн., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів на умовах, визначених цим договором (п.1). Грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання цього договору (п.2). Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк до 26.09.2015 року (п.3). Позичальник зобов`язується повертати борг рівними частинами кожного місяця в сумі 3 800 грн. (п.4). У разі своєчасного повернення грошових коштів відсотки не сплачуються. У разі прострочення зобов`язання, позичальник сплачує штраф у розмірі 5% щомісячно від суми несплаченого боргу (п.5).

17.03.2015 року приватний нотаріус Березнівського районного нотаріального округу Куц І.В. надіслала ОСОБА_1 офіційне повідомлення щодо необхідності усунення порушень в частині невиконання договору позики від 26.09.2014 року. Вказаний лист було отримано ОСОБА_1 20.03.2015 року.

27.01.2016 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Березнівського районного нотаріального округу Куц І.В. із заявою про видачу виконавчого напису щодо стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованість на підставі Договору позики грошових коштів від 26.09.2014 року в розмірі 54 600 грн., що складається із суми позики – 45 500 грн. та штрафу за період з 26 вересня 2015 року по 26 січня 2016 року у розмірі 9100 грн.

Відповідно до виконавчого напису №47, вчиненого 27.01.2016 року приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Куц І.В., з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість на підставі Договору позики грошових коштів від 26.09.2014 року, що складається із 45 000 грн. суми позики та штрафу за період з 26 вересня 2015 року по 26 січня 2016 року у розмірі 9100 грн., що разом становить 54 600 грн.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2016 року на підставі виконавчого документу - виконавчого напису №47, вчиненого 27.01.2016 року приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Куц І.В. відрито виконавче провадження.

Із розпорядження від 18.01.2017 року, розпорядження №49978853 від 29.03.2017 року, розпорядження №49978853 від 21.02.2017 року, розпорядження №49978853 від 30.08.2017 року, розпорядження №49978853 від 15.06.2017 року вбачається, що під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Семеновичем М.М. на користь ОСОБА_2 було сплачено 2 658,10 грн.

Позивач ОСОБА_1 , який був допитаний в судовому засіданні в якості свідка повідомив, що був найманим працівником у ОСОБА_3 , з яким працював також ОСОБА_2 Позивач здійснював доставку товарів до торгівельних закладів та забирав виручку. За результатами проведеної ревізії було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 45 500 грн., і у цій нестачі звинуватили його. У зв`язку з чим він був змушений укласти договір позики грошових коштів, хоча насправді ніяких грошей від ОСОБА_2 він не отримував.

Свідок ОСОБА_3 дав показання про те, що ОСОБА_1 був його найманим працівником. У його присутності ОСОБА_2 в якості позики передав ОСОБА_1 грошові кошти, а згодом посвідчив договір позики нотаріально. Ніхто ОСОБА_1 до укладення договору не примушував.

VІ.Норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу наведених норм можна дійти наступних висновків.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17.

Вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості, стягнутої відповідно до оспорюваного виконавчого напису, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як підставу виникнення договірних зобов`язань позивача ОСОБА_2 надав суду нотаріально посвідчений договір позики грошових коштів від 26.09.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Сторона позивача, обґрунтовуючи спірність заборгованості покликається на те, що ОСОБА_1 грошових коштів від відповідача не отримував, а отже договірних відносин позики між ними не виникло.

Суд вважає за необхідне зазначити, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Стороною позивача не було представлено суду доказів (зокрема, судового рішення) щодо визнання правочину недійсним чи доказів здійснення правоохоронними органами розгляду його заяв щодо примушування до укладення договору, а тому у суду відсутні підстави вважати, що між сторонами не виникло договірних відносин позики.

Водночас суд погоджується із доводами сторони позивача щодо спірності заборгованості в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій з огляду на наступне.

Як вбачається із договору позики позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк до 26.09.2015 року.

Відповідно до виконавчого напису нотаріуса штраф з ОСОБА_1 було стягнуто за період з 26.06.2015 року по 26.01.2016 року.

У статті 1050 ЦК передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позичальник має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК, а не у вигляді стягнення штрафу після закінчення терміну дії договору.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд погоджується із доводами сторони позивача, що вимога ОСОБА_2 не є безспірною, а отже не підлягає задоволенню в порядку вчинення виконавчого напису нотаріусом.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є законними та обґрунтованими, а отже підлягають до задоволення.

Відповідно до положень ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частина друга та третя ст.1212 ЦК України передбачає, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що грошові кошти у розмірі 2 658,10 грн., які були сплачені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 під час виконання виконавчого документу – виконавчого напису нотаріуса №47 від 27.01.2016 року підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , як підстава для їх сплати боржником на користь стягувача відпала.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору (квитанція від №П11038 від 25.01.2019 року) у розмірі 768,40 грн.

Керуючись Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.18, ст.625, ст.1050, ст.1212 ЦК України, ст.ст.13,263-265, ст.141 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 27 січня 2016 року приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Рівненської області Куц Іванною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №47 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 54 600 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , ІПН3424713917, 2 658 (дві тисячі шістсот п`ятдесят вісім) грн. 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , ІПН3424713917 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд Рівненської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення було складено 31.10.2019 року.

Суддя: Старовецька Ю. В.