Ухвала суду № 85463596, 07.11.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3095/19

Провадження № 2-з/645/78/19

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2019 року Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі – Проневич Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг Бурдюк Ірини Сергіївни, Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про скасування рішення державного реєстратора, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

В провадженні Фрунзенського районного суду м.Харкова знаходиться вказана цивільна справа, де позивачем оспорюється законність рішення державного реєстратора Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг Бурдюк І.С. про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на квартиру АДРЕСА_1 .

06.11.2019 р. до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру. Заява мотивована тим, що позивач правомірно набув право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в період, коли вказана квартира не була предметом іпотеки, таким чином, є добросовісним набувачем. Наразі відповідач ТОВ «АНСУ» намагається здійснити фізичне захоплення квартири і заявляє про намір здійснити її продаж 07.11.2019 р. Вважає, що накладення арешту на квартиру є абсолютно співмірним із її суттєвим значенням для позивача та ТОВ «АНСУ», не спричинить і не зможе спричинити суттєвого порушення законних прав колектора в особі відповідача, унеможливить відчуження ним квартири, тим самим не допустить ускладнення або неможливість виконання рішення суду, яке може бути винесено на користь позивача.

Дослідивши надані матеріали, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п.1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, заборона вчиняти певні дії - є одними з видів забезпечення позову.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних

дій відповідача, який за час розгляду може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Пунктом 10 вказаної Постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.

У статті 11 ЦПК України надано визначення пропорційності у цивільному судочинстві, згідно до якого суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Так, з огляду на те, що в межах даної справи оспорюється перехід права власності на спірне майно від позивача до відповідача, то співмірним та обґрунтованим є встановлення обтяження на таке майно з метою недопущення переходу права власності на нього до третіх осіб за час розгляду справи у суді, оскільки такі дії можуть обмежити право позивача на ефективний захист його прав на житло.

Перевіривши надані докази, пересвідчившись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову; з`ясувавши обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1 , позовним вимогам, враховуючи, що застосовані судом заходи не замінюють предмет позову, а встановлення обтяжень на спірне майно має чітко визначений термін у часі та не впливає на обсяг прав відповідача у разі визнання позовних вимог безпідставними або недоведеними, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, які є співмірними, а саме заборону відчуження спірного майна.

Керуючись ст. ст. 149-153 , 247, 260 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовільнити частково.

Заборонити відчуження квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ», до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг Бурдюк Ірини Сергіївни, Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про скасування рішення державного реєстратора, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського Апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження – після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання до її скасування судом або до набрання чинності рішенням по даній справі.

Суддя-