Ухвала суду № 85463138, 07.11.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4549/16-к

Номер провадження 1-кп/629/20/19

У Х В А Л А

07 листопада 2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., прокурора Шульги Ю.М., захисника Остапенко С.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області клопотання про продовження строку тримання під вартою та скасування і зміну запобіжного заходу по кримінальним провадженням, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220380001186, 12017220380002607, 42019221380000023 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого охоронцем у ТОВ «Сурят», одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого в скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 311 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 311 КК України КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 змінений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 10 листопада 2019 року.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою на 60 днів, оскільки наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 , може продовжити свою злочинну діяльність, переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу, зазначив, що він має негативну репутацію, у нього відсутні міцні соціальні зв`язки та те, що він обвинувачується у скоєнні декількох умисних злочинів, два з яких пов`язані з незаконним збуто прекурсорів, а інший злочин вчинений з застосуванням насильства.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та надав суду клопотання про скасування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час у нього погіршився стан здоров`я, а знаходячись під вартою він не має можливості обстежитися та лікуватися належним чином. Крім цього, зазначив, що він є єдиним чоловіком в родині, який має забезпечувати родину, оскільки його батько помер в 1994 році, дружина не працює, матір є пенсіонеркою, яка постійно хворіє та потребує його допомоги, а також племінник – інвалід. Також вказав, що перебуваючи під вартою він не має можливості працювати та утримувати свою родину, а також має ризик втратити роботу. Просив скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та зобов`язується з`являтися до суду за викликом, переховуватися від суду не має наміру, оскільки зацікавлений у найшвидшому розгляду кримінальної справи.

Захисник обвинуваченого – адвокат Остапенко С.Ю. заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зауважила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не обґрунтовані, обвинувачений має постійне місце проживання, наміру впливати на потерпілу, ухилятися від суду та продовжувати злочинну діяльність не має, а тому просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Також підтримала клопотання свого підзахисного, зазначила, що обвинувачений має постійну роботу, міцні соціальні зв`язки, тому просить змінити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід та вказала, що саме такий вид запобіжного заходу буде доцільним для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню можливих ризиків і є співмірним кримінальним правопорушенням, у скоєнні яких він обвинувачується.

Прокурор в судовому засіданні щодо заявлених клопотань обвинуваченого та захисника заперечував, посилаючись на відсутність підстав для застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Заслухавши думку прокурора, який наполягав на задоволенні свого клопотання та заперечував проти задоволення заявлених клопотань обвинуваченого та його захисника, оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, заслухавши думу інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи обвинуваченому ОСОБА_1 17.07.2019 року судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою суду від 02.09.2019 року подовжено строк дії запобіжного заходу до 10.11.2019 року. Підставами для застосування даного запобіжного заходу була наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 311 КК України, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, а також з урахуванням наявності ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Згідно із положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Так, згідно п. 8 листа ВССУ від 4 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК України): 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4 від 4 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини та зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.

Відповідно до роз`яснень ВССУ, викладених у п.18 Листа від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111, 112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК України.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Суд вважає, що прокурором не наведені, у відповідності до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 .

З роз`яснень, викладених у п.15 Листа від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13 вбачається, що домашній арешт як вид запобіжного заходу може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Слідчому судді, суду при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід звертати увагу, що вжите законодавцем у ч. 5 ст. 181 КПК України словосполучення «житло цієї особи» охоплює випадки, коли підозрюваний, обвинувачений: 1) є власником (співвласником) такого житла; 2) зареєстрований у такому житлі; 3) постійно або тимчасово проживає у такому житлі без реєстрації тощо.

Правильною слід вважати практику тих суддів, які застосовують цей запобіжний захід у згаданих випадках, з`ясувавши при цьому думку власника житла (якщо він відомий) та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК України, зокрема спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, тощо.

Так, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , має постійне місце роботи, що свідчить про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В судовому засіданні прокурором не доведено та не надано доказів про наявність на теперішній час таких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у їх сукупності, які давали б підстави вважати, що більш м`який запобіжний захід, аніж тримання під вартою не зможуть забезпечити належне виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи, що найбільш м`яким запобіжним заходом після запобіжного заходу – тримання під вартою є домашній арешт, та те, що прокурором в судовому засіданні не доведено мета та підстави застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою та враховуючи факт неетапування обвинуваченого в судові засідання з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» 02.09.2019 року та 02.10.2019 року в зв`язку з відсутністю вільних місць в ІТТ № 7 ГУНП в Харківській області, що не сприяє дотриманню вимог ефективності та швидкості процесу, суд приходить до висновку змінити ОСОБА_1 обраний відносно нього запобіжний захід тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

При цьому, з урахуванням вищезазначеного, зокрема даних про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту можливо забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 відповідних процесуальних обов`язків на даний час.

За таких обставин, суд вважає, що відсутня доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 та відповідно наявність обґрунтованості його клопотання та клопотання його захисника про зміну запобіжного заходу.

Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не є співмірним з рештою існуючих ризиків, не відповідає особі обвинуваченого та є занадто суворим на даний час.

Відповідно до ст. 181 КПК України, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Судом встановлена можливість перебування обвинуваченого ОСОБА_1 за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим частково задовольнивши клопотання обвинуваченого та захисника, а клопотання прокурора відхилити з вищенаведених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 314, 315, 369-372 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Шульги Ю.М. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 – відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Остапенко Світлани Юріївни про скасування та зміну запобіжного заходу задовольнити частково.

Обраний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінити на цілодобовий домашній арешт, заборонивши залишати житло за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.

Покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу прокурора або суду, повідомляти їх про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з особами, які заявили та можливо заявлять про вчинені ним правопорушення, здати на зберігання суду свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_1 визначити до двох місяців тобто до 06.01.2020 року.

Виконання ухвали доручити Лозівському відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в семиденний строк з дня проголошення ухвали, а якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.А. Смірнова