Вирок № 85463098, 06.11.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/5001/19

Номер провадження 1-кп/629/485/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 листопада 2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Ткаченко О.А.,

за участю секретаря Авраменко О.С.,

прокурора Мазур М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження №1201922038001385 від 13.09.2019 року, яке надійшло з Лозівської місцевої прокуратури Харківської області 30.09.2019 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Садове, Лозівського району Харківської області, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, -

встановив:

25.07.2019 року, близько 16-00 год., ОСОБА_1 , зайшовши на територію домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_3 , з метою забрати свою каструлю та побачивши не замкнений замок на приміщенні сараю, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, знявши замок, проник до сараю, звідки таємно викрав чотири борони виготовлені із чорного металу (сталі) загальною вагою 147 кг, які почергово виніс з території вказаного домоволодіння. З місця злочину зник, викраденим розпорядився, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду в загальній сумі 583,59 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, підтвердив, що дійсно вчинив інкримінований йому злочин при вищезазначених обставинах, у вчиненому щиро розкаявся та в судовому засіданні дав показання, що дійсно 25.07.2019 року близько 16-00 год. через город пройшов до свого сусіда в АДРЕСА_2 , забрати каструлю, яку раніше давав останньому, проходячи повз сарай побачив, що на дверях висить не замкнений замок та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, вирішив перевірити, що там зберігається, зайшовши до сараю побачив чотири стальні борони, які вирішив викрасти та продати, винісши їх почергово, за допомогою велосипеда, він перевіз борони до свого знайомого ОСОБА_4 та продав по 150 грн. за одну борону, отримавши 600 грн., які витратив на власні потреби, після приїзду працівників поліції він сам добровільно розповів кому продав борони, після чого борони були вилучені працівниками поліції та повернуті потерпілому.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 не має, не заперечував проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Враховуючи зізнавальні показання обвинуваченого ОСОБА_1 , а також те, що іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, учасники судового провадження розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого, матеріалів, що підтверджують судові витрати по справі та місцезнаходження речових доказів.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведена, його дії суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення.

Суд вважає, що спосіб вчинення кримінального правопорушення, ступінь здійснення злочинного наміру та послідовність дій обвинуваченого ОСОБА_1 свідчать про спрямованість умислу на незаконне та безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника, поєднане з проникненням у інше приміщення. При таких обставинах, підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого або його виправдання, суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, що відповідно до ч.4 ст.12 КК України він вчинив злочин, що відноситься до категорії тяжких злочинів.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше був неодноразово засуджений за аналогічні злочини: 28.02.2002 року Лозівським міським судом Харківської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 17.03.2011 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 27.07.2012 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 10.12.2014 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; судимості зняті і погашені в установленому законом порядку, після відбуття покарання за попереднім вироком знову вчинив новий злочин проти власності, що свідчить про відсутність позитивних змін в його особистості і не готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, на момент вчинення злочину не займався суспільно-корисною працею, а отже вчинив умисний корисливий злочин з метою власного збагачення, не працює, не військовозобов`язаний, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання характеризується формально позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно висновку, викладеного в досудовій доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства - середній, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства, виконання покарання у громаді можливе за умови нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень (а.с.22-25,32-33,34,35-36,37,38,39,40,41,42,43).

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, відповідно до ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує всі наведені дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують покарання, однак у цьому випадку вони не є такими, які б свідчили про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням, яке раніше до обвинуваченого вже неодноразово застосовувалось, однак дієвих змін в його свідомості не відбулось, належних висновків для себе він не зробив.

З огляду на вказані дані та обставини, позбавлення волі обвинуваченого на 3 роки 6 місяців, як покликається сторона обвинувачення, суд вважає несправедливим через суворість.

За наявності сукупності зазначених вище обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, відсутністю обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням даних про особу винного, ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин його вчинення і його відношення до вчиненого, враховуючи думку потерпілого, який претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, висновок органу пробації, викладений в досудовій доповіді, з врахуванням принципу справедливості, в цілях посилення впливу призначеного покарання на виправлення винного, а також з метою попередження вчинення нових злочинів, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 ст.69 КК України і перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання - обмеження волі, не зазначеного в санкції частини 3 статті 185 КК України, за цей злочин і приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе тільки в місцях обмеження волі, тобто в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов`язковим залученням до праці, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ст.69-1,75КК України, суд не вбачає.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення судової товарознавчої експертизи №6/2321СЕ-19 від 19.09.2019 року в сумі 471,03 грн. (а.с.48).

Цивільний позов в кримінальному провадженні відсутній.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України - чотири борони з чорного металу (сталі) загальною вагою 147 кг, металевий навісний замок «TRI-ROMB», які згідно розписок знаходиться на зберіганні у потерпілого - повернути потерпілому ОСОБА_3 (а.с.44,45,46,47).

Керуючись ст.ст.100,124,370,373,374 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання, з застосуванням ст.69 КК України, у виді обмеження волі строком на 4 (чотири) роки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №6/2321СЕ-19 від 19.09.2019 року в сумі 471,03 грн., перерахувавши їх на р/р UA548999980000031116115020005, код класифікації доходів бюджету: 24060300, код ЄДРПОУ 37999680, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач платежу УК Слобідський/м.Харків Слобідський/24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.

Речові докази - чотири борони з чорного металу (сталі) загальною вагою 147 кг, металевий навісний замок «TRI-ROMB» - повернути потерпілому ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.А.Ткаченко