Рішення № 85462241, 06.11.2019, Близнюківський районний суд Харківської області

612/515/19

2/612/183/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року смт Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Лобановської С.М.

за участю секретаря судового засідання Шевченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Близнюки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Близнюківського районного суду Харківської області з позовною заявою до АТ «Українська залізниця»., в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 11486,71 грн., без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів та компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, у розмірі 2236,14 грн., без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06.04.16 відбулась реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом злиття, як наслідок його переведено до Виробничого підрозділу «Ясинуватське БМЕУ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», про що маються відповідні записи у трудовій книжці). Враховуючи це, у 2016 році (під час тривання АТО) між ним та відповідачем, АТ «Українська залізниця», виникли трудові правовідносини.

15.03.17 в.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ № 384-11 від 15.03.17 «Про встановлення простою».

Позивач вказує, що 10.07.17 структурним підрозділом АТ «Українська залізниця» видано наказ № 9531/ДН-ОС про його звільнення з 17.07.17 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, з яким його ознайомлено особисто. Враховуючи це, у 2017 році (під час тривання АТО) між ним та відповідачем, АТ «Українська залізниця», припинено трудові правовідносини.

За час перебування у трудових відносинах із відповідачем, АТ «Українська залізниця», роботодавцем допущено порушення строків виплати заробітної плати, через що на заробітну плату необхідно нараховувати компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати. Разом з тим, у день звільнення із ним відповідач, АТ «Українська залізниця», повний розрахунок не провів, як наслідок має перед ним не погашену заборгованість із заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

У зв`язку із зазначеним просить суд позовні вимоги задовольнити.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому вказав, що позов не визнає. Зазначив, що з 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, нарахування заробітної плати було припинено. З вказаного часу до Дирекції не надходили первинні документи. У зв`язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» підтвердити інформацію щодо фактичного виконання робіт та здійснити нарахування заробітної плати не можливо. Через наявність форс-мажорних обставин позивач вважає, що в вказана бездіяльність з приводу невиконання обов`язків передбачених законодавством про працю виникла не з його вини. На підставі наведеного відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, просив провести розгляд справи без його участі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справи за відсутності усіх учасників справи на підставі наявних матеріалів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.

Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за № 735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства.

Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що, 01.03.2016 продовжено дію трудового договору на посаді сторожа Ремонтно-будівельної дільниці станції Ясинувата (наказ № 1/ос від 31 серпня 2016 року). 17 липня 2017 року звільнено на підставі наказу № 9531/ДН-ос від 10 липня 2017 року у зв`язку з п. 1 ст. 40 КЗпП України - за скороченням штатів.

Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відділом кадрів підприємства.

Таким чином, матеріалами справи доведено та відповідачем не оспорюється, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах до 17 липня 2017 року.

На підтвердження розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачем надані розрахунки, в яких зазначено, що ОСОБА_1 нараховано заробітну плату з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 11486,71 грн., у тому числі в березні 2017 року - 2506,38 грн.; в квітні 2017 року - 1722,25 грн.; в травні 2017 року - 1414,28 грн.; в червні 2017 року - 1048,69 грн.; в липні 2017 року - 4795,11 грн. (а.с. 69).

З відомості на виплату грошей № 3 вбачається, що ОСОБА_1 було виплачено заробітну плату за половину березня 2017 року у розмірі 666,42 грн., яка була ним отримана.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Згідно ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

На підставі ч.ч. 1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 передбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК України) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК України.

Суд відхиляє посилання відповідача на неможливість вивезти первинні документи, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію. Суд акцентує увагу на тому, що невжиття роботодавцем (відповідачем) заходів для відповідного доступу до зазначеної документації з урахуванням того, що вже тривалий час (з 2014 року) на території Донецької області триває антитерористична операція, вочевидь не відповідає вимогам належної обачності і зазначене не може бути підставою для відмови у виплаті працівнику гарантованих Конституцією України і законами України виплат і безумовно не може будь-яким чином погіршувати стан останнього.

Посилання відповідача на рішення РНБО від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» та Указ Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» не приймаються до уваги, оскільки ці документи регламентують питання щодо припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької і Луганської областей та не містять в собі положень, які б вказували на звільнення відповідача від обов`язку виконувати трудове законодавство по проведенню повного розрахунку при звільненні.

Таким чином наведені відповідачем Закони і інші нормативно-правові акти щодо проведення антитерористичної операції не скасовують і не зупиняють норми КЗпП України щодо виплати заробітної плати.

Доводи відповідача про те, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі, оскільки форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Проте позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі не заявлялися.

При цьому, жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.

Ураховуючи, що позивач до 17 липня 2017 року знаходився з регіональною філією "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах, виконував свої трудові функції, майнові вимоги позивача щодо оплати йому заробітної плати за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 статті 116 КЗпП України, не виплатив заробітну плату при звільненні, не виплатив її і на час розгляду справи в суді, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, однак з врахуванням виплачених сум за першу половину березня 2017 року.

Суд виходить з принципів судочинства про змагальність судового процесу та ухвалення рішення судом лише на підставі доказів, наданих сторонами.

Таким чином, суд приходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати з 15 березня 2017року по 17 липня 2017 року, що становить: 11486.71 грн. - 666,42 грн. (виплачена заробітна плата за період з 01.03.2017 по 15.03.2017) + компенсація за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати - 2536,14 грн. = 13356,43 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Внаслідок часткового задоволення позову витрати зі сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця, суд визначає суми для стягнення без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Керуючись ст. 5, 10, 13, 141, 142, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 44, 83, 116, 117, 233 КЗпП України, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 10820,42 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 2536,14 грн., а всього - 13356 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят шість) гривень 43 (сорок три) копійки (без утримання з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код - 40075815) судовий збір в дохід держави в розмірі 731 (сімсот тридцять одна) гривня 90 (дев`яносто) копійок (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене повністю або частково в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги, враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: с. Бурбулатове, Близнюківський район, Харківська область.

Представник позивача.

Лаврищев Віктор В`ячеславович , Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 5440 від 27.03.2019, адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач.

Акціонерне товариство «Українська залізниця», адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815.

Суддя С.М. Лобановська