Рішення № 85460148, 07.11.2019, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/815/19

2/530/635/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

07.11.2019 року м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Дем`янченка С.М., за участю секретаря Тараненко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в місті Зіньків, Полтавської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки 'Зіньківська' про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати,-

в с т а н о в и в:

Позовна заява мотивована тим, що 15.07.2016 року ОСОБА_1 рішенням спостережної ради був призначений на посаду голови правління КС «Зіньківська». З цього ж дня був допущений до роботи. Вказану роботу виконував особисто із підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, безперервно усі без виключення робочі дні з моменту прийняття на роботу і до моменту звільнення. 05.02.2018 року ним було подано до спостережної ради КС «Зіньківська» та зареєстровано заяву про звільнення за власним бажанням та заяву з проханням видати довідку з інформацією про наявність заборгованості по заробітній платі або її відсутності. По закінченню двотижневого терміну 20.02.2018 р. ОСОБА_1 повідомив роботодавця, а саме членів спостережної ради, про припинення роботи, але прохання проігнорувалося. За двотижневий термін від дня реєстрації заяви про звільнення спостережна рада повинна була вжити заходи щодо звільнення від обов`язків голови правління КС «Зіньківська», але ніяких заходів роботодавцями вжито не було, чим було порушено права передбачені ст. 47 КЗпП України. Виплата належних ОСОБА_1 сум 19 лютого 2018 року (в день звільнення, який він працював та був на роботі) власником здійснена не була. Таким чином, роботодавцем на момент звільнення не було проведено розрахунок за період існування трудових відносин між ОСОБА_1 та роботодавцем, а саме з 01 по 19 лютого 2018 року включно. Окрім цього, у зв`язку із вказаною затримкою та відповідно до ст. 117 КЗпП роботодавець зобов`язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки, що на момент направлення вказаної позовної заяви до суду становить 67 283 грн. 92 коп. Враховуючи вищевикладене позивач звернувся з позовом до суду в якому просив суд ухвалити рішення яким розірвати трудову угоду між ним та КС «Зіньківська» та зобов`язати внести відповідні записи у Державний реєстр та трудову книжку ОСОБА_1 Стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки з 20 лютого 2018 року по 13 червня 2019 року розрахунку при звільненні у розмірі 67 283 грн. 92 коп.

Ухвалою суду від 14.06.2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання ( а.с.30).

Ухвалою суду від 17.07.2019 року призначено по справі судовий розгляд та залучено до участі у справі в якості третьої особи голову спостережної ради КС 'Зіньківська' Супруненка Миколу Миколайовича ( а.с.41).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, представник відповідача Кредитної спілки 'Зіньківська' у судове засідання не з`явився, від члена спостережної ради Ярошенко Н.П. надійшла заява про розгляд справи без їх участі позовні вимоги визнали в повному обсязі ( а.с.47), третя особа голова спостережної ради КС 'Зіньківська' Супруненко М.М. у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , вивчивши та проаналізувавши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки 'Зіньківська' про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створюєумови дляповного здійсненнягромадянами правана працю,гарантує рівніможливості увиборі професіїта родутрудової діяльності,реалізовує програмипрофесійно-технічногонавчання,підготовки іперепідготовки кадріввідповідно досуспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст.2 Кодексу законів про працю України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 15.07.2016 року рішенням спостережної ради був призначений на посаду голови правління КС «Зіньківська» наказ №15 від 15.07.2016 року ( а.с.37). 05.02.2018 року ОСОБА_1 подав до спостережної ради КС «Зіньківська» заяву про звільнення за власним бажанням та заяву з проханням видати довідку з інформацією про наявність заборгованості по заробітній платі або її відсутності ( а.с.11,13). Вказані заяви позивач направив рекомендованим листом з повідомленням 05.02.2018 року, що підтверджується чеком та описом-вкладення поштового відправлення( а.с.12). Відповідно до поштового повідомлення голова спостережної ради Супруненко М. М . отримав зазначені заяви 08.05.2019 року ( а.с.12).

Тобто на час розгляду справи у трудовій книжці позивача мається тільки запис про прийняття на роботу та не має запису про звільнення позивача з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Як визначено статтею 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 за №58, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов`язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, "Звільнений за власним бажанням" у зв`язку з зарахування у вищий навчальний заклад, ст. 38 КЗпП України".

Так, положеннями статті 43 Конституції України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Підстави розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника передбачені ст. 38 КЗпП України.

Частина третя даної норми передбачає розірвання трудового договору з ініціативи працівника за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

При цьому, строк розірвання трудового договору і його правові підставі залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо працівником вказані причини звільнення порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.Таким чином, для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника. Аналогічний висновок викладено й в постанові Верховного суду України від 31.10.2012 року по справі 6-120цс12, а тому, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та КС "Зіньківська" з 15.07.2016 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та зобов`язання КС "Зіньківська" внести відповідні записи у Державний реєстр та трудову книжку ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, то суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За положеннями статті 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Як закріплено статтею 24 Закону України «Про оплату праці», а також статтею 115 КЗпП України, - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 21 Постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями), далі - Порядок. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Відповідно до розрахунку, проведеного у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, його розмір складає станом на 07.11.2019 року 89140 грн. 48 коп. із розрахунку: 416 робочих днів (з 20.02.2018 по 07.11.2019) х 214,28 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, на час розгляду справи. Перевіривши розрахунок, наданий відповідачем, суд вважає, що він відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати , а тому з огляду на те, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо проведення розрахунку з позивачем в день його звільнення, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та може бути покладений у основу рішення про стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, що становить 416 днів.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання вимог трудового законодавства при виниклих із позивачем трудових правовідносин, а також в спростування обставин, якими керувався позивач при пред`явлені позову до суду. Тоді як, згідно матеріалів справи ОСОБА_1 звертався до відповідача щодо виплати йому заробітної плати, проте відповідних дій здійснено не було.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, також достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Крім цього беручи до уваги розрахунок, наданий позивачем, оскільки він відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, більше того, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів того, що позивач умисно ухилявся від проведення з ним розрахунку при його звільненні, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки 'Зіньківська' про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» - позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір у розмірі 1536,8 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави, що відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючисьст.43 Конституції України, ст. 2, 24, 27 Закону України «Про оплату праці», ст.2, 38, 48, 94, 116, 117 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, ст. 3,4, 5, 12,81,141, 217-246, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки 'Зіньківська' про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати - задовольнити.

Трудову угоду між ОСОБА_1 та КС «Зіньківська» розірвати та зобов`язати внести відповідні записи у Державний реєстр та трудову книжку ОСОБА_1 .

Стягнути з Кредитної спілки 'Зіньківська' ( юридична адреса: м. Зіньків, вулиця Козацька, 1, Зіньківського району Полтавської області) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за весь час затримки з 20 лютого 2018 року по 07 листопада 2019 року розрахунку при звільненні у розмірі 89140 ( вісімдесят дев`ять тисяч сто сорок ) грн. 48 коп.

Стягнути з Кредитної спілки «Зіньківська» на користь держави 1536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 07.11.2019 року.

Суддя -