Вирок № 85458835, 07.11.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3620/18

провадження №: 1-кп/398/132/19

ВИРОК

Іменем України

"07" листопада 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Коліуш Г.В., з участю секретарів судового засідання Замкової Ю.С., Шандор О.Л., прокурора Запорожець С.М., Криворучко О.Є., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Ковальова А.І., цивільного позивача ОСОБА_3 , представника цивільного позивача Гулян Я .В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 20.07.2018 року за № 12018120070002099 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Головківка Олександрійського району Кіровоградської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 як особа, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, за таких обставин.

20 липня 2018 року близько 07 год. 30 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 217130, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Кіровоградське шосе в м. Олександрії в напрямку від селища Нова Прага в бік проспекту Соборний, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонений», проявив особисту неуважність та безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки руху, чим позбавив себе можливості оцінювати вірно дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б), (д), 16.11 ПДР: п. 1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну ..., технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. 16.11 на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, виїжджаючи на нерегульоване перехрестя з вулицею Героїв Сталінграду, не надав перевагу в русі мотоциклу LONCIN LX200-10, без номерного знаку під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по головній дорозі, визначеній дорожнім знаком 2.3 «Головна дорога» по вул. Героїв Сталінграду в напрямку від проспекту Будівельників в бік вулиці Франка, внаслідок чого допустив зіткнення з останнім. В результаті зіткнення транспортних засобів пасажир мотоцикла LONCIN LX200-10, без номерного знаку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи №165 від 25.09.2018 року отримав тілесні ушкодження в вигляді: саден кінцівок, тулубу, голови; розриву лобкового сполучення, переломів 5-ї плюснової кістки лівої стопи, які в комплексі відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я на термін понад 21 добу.

Обвинувачений у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав в повному обсязі, фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, не оспорював, оскільки в ньому все викладено вірно, і пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин у спосіб, в час та за обставин, зазначених в обвинувальному акті, показав, що 20 липня 2018 року близько 07 год. 30 хв. проїжджав на перехресті вул. Г. Сталінграда та пр.Будівельників в м. Олександрії, біля заправки ОККО, зупинився та пропустивши дві машини, потім почав в рух, не може пояснити як не побачив мотоцикл, можливо відволікся, можливо нога зіскочила. Після вчинення ДТП сприяв лікуванню потерпілого, надавав кошти на лікування та вибачився перед ним. Перед ОСОБА_3 не вдалось вибачитись, оскільки той швидко виписався з лікарні, у скоєному щиро каявся, в судовому засіданні вибачився перед потерпілим та цивільним позивачем.

Цивільний позов потерпілого визнав частково, а саме: майнову шкоду не визнав, оскільки майнова шкода в сумі 16000 грн. вже відшкодована, що підтверджується відповідними розписками, моральну шкоду визнав частково в сумі 5000 грн.

Цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_3 не визнав в повному обсязі, оскільки цивільному позивачу вже фактично відшкодовано майнову шкоду в сумі 6500 грн.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 20 липня 2018 року приблизно о 07 год. 30 хв. він з ОСОБА_3 на мотоциклі їхали на роботу, за кермом був ОСОБА_3 , а він на пасажирському сидінні. Виїжджаючи на перехрестя вул. Г.Сталінграда та пр. Будівельників їм дорогу перекрила машина обвинуваченого та вони не мали можливості уникнути ДТП. Коли машина в`їхала в них, то він перелетів через неї, та пролетівши 6 метрів приземлився на асфальт, внаслідок чого отримав струс мозку, перелом ноги, розрив кістки тазу, три дні він пролежав в реанімації, потім три місяці пролежав майже нерухомий в лікарні з апаратом, його сім`я на цей час залишилася без годувальника. Обвинувачений прийшов до нього в лікарню вибачатись й то випадково, так як обвинувачений випадково зайшов до його палати коли шукав ОСОБА_3 Потерпілий не знає хто викликав швидку допомогу після ДТП, так як декілька разів втрачав свідомість. Коли він перебував в реанімації, до нього приходив захисник обвинуваченого та приносив вибачення від імені ОСОБА_2 та надавав кошти на лікування. Просить стягнути з ОСОБА_2 20134,82 грн. майнової шкоди, з яких 2000 грн. сума франшизи та 18134,82 грн. витрати на лікування, однак документальними доказами може підтвердити лише 13000 грн., а різниця суми - це витрати на таксі, спеціальну дієту, виклик лікаря додому. Дані витрати він не може підтвердити документально. ОСОБА_2 відшкодовано 16000 грн. на лікування, тому можна відняти ці кошти від 18134,82 грн., які зазначені в позові. З страхової він просить стягнути 13365,18грн. витрат на лікування, які підтверджені документально. Моральну шкоду він оцінює в сумі 120000 грн., з яких 10000 грн. стягнути зі страхової, а 110000грн. - з обвинуваченого. Моральні страждання потерпілого полягають в тому, що його дружина та 13-ти річний син фактично залишились без годувальника, через значні витрати на його лікування були вимушені брати гроші в борг, більше 3-х місяців після ДТП він був прикутий до ліжка, були сильні судоми, просить не призначати обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.

Суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. Учасники судового провадження проти цього не заперечували. Суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції. Суд роз`яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до пунктів 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Обвинуваченим вчинений необережний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України належить до злочинів невеликої тяжкості. Обвинувачений раніше не судимий, на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, з досудової доповіді вбачається, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький, а отже можливе виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Виходячи із зазначених обставин, відношення обвинуваченого до скоєного, який вину визнав, даних про його особу, враховуючи його вік та стан здоров`я, з урахуванням досудової доповіді, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 гривень 00 копійок, яке на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності за скоєння необережного злочину, пов`язаного з експлуатацією транспортного засобу, даних про систематичне порушення Правил дорожнього руху в суду немає, потерпілий не наполягає на призначенні додаткового покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд вважає за можливим не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання в вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_1 пред`явлений цивільний позов про стягнення на його користь з ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» витрат на лікування в сумі 13365,18 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн.; про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 20134,82 грн., з яких 2000 грн. - сума франшизи, 18134,82 грн. - витрати, пов`язані з лікуванням, харчуванням та транспортні витрати, та стягнення моральної шкоди в розмірі 110 000 грн. Позов обґрунтований тим, що потерпілий в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження, в зв`язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні, під час якого ним понесені витрати на лікування та посилене харчування, після виписки з лікарні він також витрачав кошти на придбання ліків, посилене харчування та проїзд. Також скоєнням злочину потерпілому завдана моральна шкода.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується цивільний позов, на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи, з`ясувавши характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, суд приходить до наступного висновку.

Щодо позовних вимог потерпілого про стягнення витрат на лікування з ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» суд зазначає наступне. До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом ст.ст. 9, 22-31, 35, 36 зазначеного Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування. Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/3441179 від 01.06.2018 року, виданого ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», застраховано цивільно-правову відповідальність, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 217130, реєстраційний номер НОМЕР_1 , строк дії договору з 02.06.2018 року по 01.06.2019 року. Пунктом 4 полісу встановлено страхову суму відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю в 200000 гривень, п.6 визначено розмір франшизи в розмірі 2000 гривень. Подія, яка відбулася 20.07.2018 року за участю забезпеченого транспортного засобу є страховим випадком. Враховуючи викладене, відповідно до досліджених та документально підтверджених витрат на придбання медичних препаратів під час лікування, позовні вимоги потерпілого про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» витрат на лікування в сумі 10995 грн. 10 коп., за вирахуванням франшизи, підлягають задоволенню. Суми благодійного внеску в розмірі 300,00 грн., сума комісії за переказ грошових коштів в розмірі 70,08 коп. стягненню не підлягають, оскільки в розумінні ст. 1195 ЦК України не відносяться до витрат, пов`язаних з лікуванням потерпілого.

Щодо позовних вимог про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «»Універсальна» моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. суд зазначає таке.

Пунктом 5 полісу встановлено страхову суму відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю в 100000 гривень, подія, яка відбулася 20.07.2018 року за участю забезпеченого транспортного засобу є страховим випадком.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. В пункті 9 цієї Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом враховано, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому були завдані тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, у зв`язку з чим він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, що потягло негативні зміни у житті потерпілого, а саме: неможливість працювати тривалий час, виконувати елементарні побутові речі тощо.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. За приписами ст.261 зазначеного Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги характер правопорушення, ступінь фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої, позбавлення можливості їх реалізації, тяжкість вимушених змін у його життєвих відносинах, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього фізичного стану здоров`я потерпілого, одночасно суд також враховує матеріальний стан обвинуваченого. Тому, керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст.23, 261 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», беручи до уваги зазначені вище обставини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, і справедливим відшкодуванням моральних страждань, яких зазнав потерпілий, є відшкодування у розмірі 5 000 гривень.

Щодо позовних вимог потерпілого про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 20134,82 грн., з яких 2000 грн. - сума франшиз, 18134,82 - витрати, пов`язані з лікуванням, харчуванням та транспортні витрати, суд зазначає наступне.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому у разі невиконання чи неналежного виконання страхувальником обов`язку щодо своєчасного повідомлення страховика про ДТП, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1. статті 38 зазначеного Закону). Враховуючи викладене, позовні вимоги потерпілого в частині стягнення з обвинуваченого витрат на лікування, харчування та транспортування задоволенню не підлягають. Проте, оскільки п. 6 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/3441179 від 01.06.2018 року, виданого ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», визначено розмір франшизи в розмірі 2000 гривень, з ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» стягнута сума матеріальної шкоди без урахуванням безумовної франшизи. За вказаних обставин, суд враховує, що обвинувачений при укладенні договору страхування (полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) погодився на його істотні умови, взявши на себе відповідальність за ризики, які можуть настати, зокрема, встановлений розмір франшизи, а тому суд вважає, що з обвинуваченого та користь потерпілого слід стягнути суму франшизи у розмірі 2000 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. В пункті 9 цієї Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом враховано, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому були завдані тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, у зв`язку з чим він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, що потягло негативні зміни у житті потерпілого, а саме: неможливість працювати тривалий час, виконувати елементарні побутові речі тощо.

При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги характер правопорушення, ступінь фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої, позбавлення можливості їх реалізації, тяжкість вимушених змін у його життєвих відносинах, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього фізичного стану здоров`я потерпілого, одночасно суд також враховує матеріальний стан обвинуваченого. Тому, керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, беручи до уваги зазначені вище обставини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, і справедливим відшкодуванням моральних страждань, яких зазнала потерпілий, є відшкодування у розмірі 5 000 гривень.

У кримінальному провадженні цивільним позивачем ОСОБА_3 пред`явлений цивільний позов про стягнення на його користь з ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» матеріальної шкоди в розмірі 16066,86 грн, та стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди у вигляді франшизи в розмірі 2000 грн. та понесені витрати на оплату послуг експерта в розмірі 2200 грн. Позов обґрунтований тим, що з вини обвинуваченого, який застрахував свою цивільну відповідальність, в результаті ДТП був пошкоджений належний йому транспортний засіб - мотоцикл Loncin LX200-10, відновлення якого недоцільне, матеріальні збитки цивільного позивача за висновком експерта складають 18066,86 грн., тому дані збитки, за вирахуванням франшизи, підлягають стягненню з ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» в розмірі 16066,86 грн.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується цивільний позов, на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи, з`ясувавши характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, суд приходить до таких висновків.

Щодо позовних вимог цивільного позивача про стягнення з обвинуваченого суми франшизи та суми витрат за проведення експертизи суд зазначає наступне.

Згідно з п. 6 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/3441179 від 01.06.2018 року, виданого ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», франшиза визначена в розмірі 2000 гривень, з ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» стягнута на користь цивільного позивача сума матеріальної шкоди без урахуванням безумовної франшизи. За вказаних обставин, суд враховує, що обвинувачений при укладенні договору страхування (полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) погодився на його істотні умови, взявши на себе відповідальність за ризики, які можуть настати, зокрема, встановлений розмір франшизи, а тому суд вважає, що з обвинуваченого та користь цивільного позивача слід стягнути суму франшизи у розмірі 2000 грн. Також стягненню з обвинуваченого підлягають понесені цивільним позивачем витрати на оплату експертизи в сумі 2200 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь цивільного позивача матеріальних збитків за пошкодження майна суд зазначає таке.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/3441179 від 01.06.2018 року, виданого ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», застраховано цивільно-правову відповідальність, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 217130, реєстраційний номер НОМЕР_1 , строк дії договору з 02.06.2018 року по 01.06.2019 року. Пунктом 5 полісу встановлено страхову суму відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну в розмірі 100000 гривень, п.6 визначено розмір франшизи в розмірі 2000 гривень. Подія, яка відбулася 20.07.2018 року за участю забезпеченого транспортного засобу є страховим випадком.

Відповідно до висновку експерта №100.2018 від 26.11.2018 року розмір матеріальних збитків, завданих пошкодження належного цивільному позивачу мотоцикла складає 18066,86 грн, проведення відновлювального ремонту є недоцільним.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Стаття 30 зазначеного Закону передбачає, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь цивільного позивача відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Оскільки таких заяв не надійшло, суд вважає, що мотоцикл слід залишити власнику.

За таких обставин в цій частині позов підлягає задоволенню та з ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь цивільного позивача підлягає стягненню, за вирахуванням франшизи, матеріальні збитки в розмірі 16066,86 грн.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень) 00 копійок. В решті позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.В решті позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 суму витрат на лікування потерпілого в розмірі 10995 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 10 копійок. В решті позовних вимог - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.В решті позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму франшизи в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень) 00 копійок та 2200 (дві тисячі двісті) гривень в рахунок відшкодування витрат на залучення експерта.

Цивільний позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди в розмірі 16066 (шістнадцять тисяч шістдесят шість) тисяч 86 копійок.

Речові докази: автомобіль ВАЗ 217130, реєстраційний номер НОМЕР_1 -повернути ОСОБА_2 , мотоцикл Loncin LX200-10 без номерного знаку - повернути ОСОБА_3 ..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №215 від 02.08.2018 року в сумі 1001 гривні 00 коп., за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №216 від 03.08.2018 року в сумі 1001 гривні 00 коп., за проведення інженерно-транспортної експертизи №217 від 08.08.2018 року в сумі 1430 гривень 00 коп. за проведення інженерно-транспортної експертизи №3739/3740/18-27 від 25.09.2018 року в сумі 1716 гривень 00 коп., в загальній сумі 5148 (п`ять тисяч сто сорок вісім) гривень 00 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Коліуш Г.В.