Рішення № 85458134, 29.10.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14660/18

Провадження № 2/369/3915/19

РІШЕННЯ

Іменем України

29.10.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Дубас Т.В.,

за участю секретаря - Мазурик Д.С.,

за участю представника позивача Мирончук Ю.І. ,

представника відповідача ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2018 року позивач ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернувся до суду з даним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 укладено договір серії АІ/7998477 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу марки «Ssang Yong» д.н.з. НОМЕР_1 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 10.07.2016 о 18 год. 00 хв. в м. Василькові на перехресті вул. П. Комуни-Соборна з вини ОСОБА_2 як водія автомобіля марки «Ssang Yong» д.н.з. НОМЕР_1 , забезпеченого договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії АІ/7998477, чинного на дату ДТП, було пошкоджено автомобіль ОСОБА_3 ВАЗ 2110 д.н.з. НОМЕР_2 . Зазначені обставини та вина ОСОБА_2 підтверджені постановою Васильківського районного суду Київської області від 19.07.2016 № 362/3548/16-п, якою визнано останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.

На підставі Звіту № 1919/16 про визначення вартості матеріального збитку, складеного ТОВ «СОС Сервіс Україна» та згідно зі Страховим актом №UA2016071100030/L01/01 від 17-08-2016 ПрАТ СК «ПЗУ Україна» сплатила страхове відшкодування у розмірі 29199,17 гривень.

Позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу витрати, понесені у зв`язку зі страховим відшкодуванням завданої відповідачем шкоди третій особі, так як відповідач не повідомив страховика про страховий випадок протягом трьох днів.

Відповідач проти позову заперечував, просив у позові відмовити, адже сам по собі факт неповідомлення у цій справі відповідачем страховика про настання страхового випадку, за умови наявності у останнього фактичної можливості щодо встановлення самого факту настання страхового випадку, так і його обставин за допомогою інших джерел, не призвела до необґрунтованих виплат зі сторони позивача.

Між сторонами виникли відносини, що регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Дослідивши безпосередньо докази, надані сторонами, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10 липня 2016 року о 18 год. 00 хв. ОСОБА_2 в м. Васильків на перехресті вул. П. Комуни-Соборна, керуючи транспортним засобом Ssang Yong державний номер НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг перебуваючи на другорядній дорозі не надав дорогу автомобілю ВАЗ2110 державний номер НОМЕР_2 , водієм якого був ОСОБА_3 , який наближався до даного перехрестя по головній дорозі. В результаті дорожньо-транспортної пригоди були спричинені механічні пошкодження та заподіяна матеріальна шкода транспортним засобам.

Зазначені обставини та факт вини ОСОБА_2 підтверджується постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області справа № 362/3548/16-п, якою визнано останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільну відповідальність водія автомобіля Ssang Yong державний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП було застраховано ТОВ «Чернігівська ІМК» в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за полісом АІ/7998477.

Вказана подія була визнана позивачем страховим випадком.

На підставі Звіту № 1919/16 про визначення вартості матеріального збитку, складеного ТОВ «СОС Сервіс Україна» та згідно з Страховим актом №UA2016071100030/L01/01 від 17-08-2016 р. ПрАТ СК «ПЗУ Україна» сплатила страхове відшкодування у розмірі 29199,17 гривень, що підтверджено платіжним дорученням № 45094 від 18 серпня 2016 р.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Як зазначається у статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» - договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», метою обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що сплата страховиком страхового відшкодування внаслідок заподіяної шкоди здоров`ю, майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є саме захистом інтересів страхувальника. Отже, відшкодування такої шкоди є обов`язком страховика.

Відповідно до п. ґ ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Передбачений підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону обов`язок водія транспортного засобу, причетного до ДТП, надати страховику повідомлення про ДТП встановлений законодавством із метою надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Проте зазначена норма вказує про право страховика щодо подання регресної вимоги, а не необхідність безумовного стягнення сум у порядку регресу.

Суд встановив, що факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, про що Васильківським міськрайонним судом Київської області винесено постанову від 19 липня 2016 року якою відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

При цьому страховик сплатив страхове відшкодування, а тому сам по собі факт повідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися в основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватися на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, адже регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов`язань повинні вирішуватися у загальному порядку відшкодування збитків.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі N 6-284цс15 та від березня 2017 року у справі N 6-2011цс16.

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) обумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі N 642/2779/17-ц.

Тому сам по собі факт неповідомлення у цій справі відповідачем страховика про настання страхового випадку, за умови наявності у останнього фактичної можливості щодо встановлення самого факту настання страхового випадку, так і його обставин за допомогою інших джерел, не призвела до необгрунтованих виплат зі сторони позивача.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву(відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на позивача.

Відповідно до ст.ст. 4, 5, 12, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 07.11.2019 року.

Суддя: Дубас Т.В