Постанова № 85457743, 29.10.2019, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/785/19

1-кс/467/493/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2019 року слідчий суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання Андросової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка клопотання заступника начальника ВП - начальника СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Федорчука В.В., погоджене прокурором Арбузинського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Довбнею М.В. про арешт майна, внесене в рамках кримінального провадження № 12019150130000227 від 15 червня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Заступник начальника ВП — начальник СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області ініціював розгляд клопотання про арешт майна, вилученого у ОСОБА_1 під час особистого обшуку та належної йому на праві власності 1/4 частки квартири, зокрема, посилаючись на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

В ході контролю за вчиненням злочину особа з легендованими установочними даними — ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1000,00 грн. з метою придбання особливо небезпечного наркотичного засобу — опію ацетильованого, а ОСОБА_1 , у свою чергу, передав ОСОБА_3 шприц об`ємом 10 мл., який був заповнений речовиною коричневого кольору.

Під час затримання ОСОБА_1 у порядку ст. 208 КПК України було вилучено п`ять купюр номіналом 200,00 та одна купюра номіналом 50,00 грн., а також банківську картку, мобільний телефон, одноразовий шприц об`ємом 2 мл з речовиною коричневого кольору.

Тож, апелюючи до положень ст.ст. 98, 170 КПК України, суб`єкт звернення просив накласти арешт на вилучене під час затримання у ОСОБА_1 майно, як речові докази у кримінальному провадженні, з метою їх збереження.

Крім того, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання, а також з метою запобігання можливості відчуження належного ОСОБА_1 майна, слідчий просив накласти арешт на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 і належить підозрюваному.

Позиція учасників судового провадження щодо порушеного слідчим питання

Учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явились, про його дату, час і місце повідомлені належно, причин свого неприбуття не вказали, однак, з огляду на норму ч.1 ст 172 КПК України, слідчий суддя не убачав об`єктивних перешкод у розгляді клопотання за їх відсутності.

Встановлені слідчим суддею фактичні обставини

За таких умов, слідчий суддя, перевіривши доводи і обґрyнтованість внесеного на його розгляд звернення, а так само і його відповідність вимогам КПК України, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості й достовірності, і сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, зробив такі висновки.

Зокрема, із сукупності досліджених в судовому засіданні доказів, як то, протоколу огляду місця події від 11 липня 2019 року, висновку експерта № 1044 від 25 липня 2019 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 11 липня 2019 року, протоколу повторного допиту цього ж свідка від 17 вересня 2019 року, протоколу огляду покупця від 01 жовтня 2019 року, протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 01 жовтня 2019 року, протоколу огляду ідентифікаційних засобів (грошових коштів) від 01 жовтня 2019 року, висновку експерта № 1593 від 04 жовтня 2019 року, установлено, що ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

05 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та в ході його особистого обшуку було виявлено та вилучено п`ять купюр номіналом 200,00 грн. з ідентифікаційними номерами УЗ 8972196, ПЗ2223358, УР 3967205, ЄЄ8071532, УЙ 1971329, одну купюру номіналом 50,00 грн. з ідентифікаційним номером ФД НОМЕР_1 , мобільний телефон марки “Huawei”, IMEI НОМЕР_2 , IMEI НОМЕР_3 з сім — картою абонента мобільного зв`язку “Київстар”, одноразовий медичний шприц об`ємом 2 мл з речовиною коричневого кольору та ковпачком, банківську картку А- Банк № НОМЕР_4 .

Крім цього, із довідки ( виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрації) станом на 11 вересня 2019 року слідує, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 , у той час, як відповідно до довідки КП БТІ м. Южноукраїнська від 11 вересня 2019 року № 272 право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 (1/4 частка), ОСОБА_5 (1/4 частка), ОСОБА_1 ( 1/4 частка) та ОСОБА_6 (1/4 частка).

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався

Тож, слідчий суддя, у контексті установлених ним фактичних обставин, виходив із такого.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, серед іншого, й збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у наведених випадках, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно за сукупності даних розслідуваного злочину, відповідає вимогам ст. 98 цього Кодексу.

В свою чергу, за положеннями ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тож, за встановлених слідчим суддею обставин справи та наявності достовірних відомостей про те, що речі та гроші, щодо арешту яких порушено питання, вилучені у ОСОБА_1 під час особистого обшуку, слід визнати, що вони відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України щодо речових доказів.

При цьому, слідчим суддею не встановлено, що внесене на його розгляд клопотання у частині арешту речових доказів суперечить загальним правилам застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що регламентовані ст. 132 КПК України, так як останнє в цілому відповідає нормам кримінального процесуального закону, зокрема, встановленим ст.171 КПК України, оскільки його доводи і додані до нього докази дають підстави прийти до переконання, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження , а потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні , а також може бути виконане завдання, для досягнення якого слідчий звернувся з ним.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя враховує неможливість без застосування арешту зберегти визначене у клопотанні майно/речі, яке може бути використане під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадження.

То за такого, слідчий суддя враховує правову підставу для арешту майна, вилученого під час затримання ОСОБА_1 і наслідки застосування такого заходу для інших осіб та приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню у цій частині.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходив із норм ч.11 ст. 170 КПК України, відповідно до якої заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Крім того, вилучене у ОСОБА_1 майно необхідне для проведення ряду експертиз, в яких виникне необхідність під час досудового розслідування, що дозволить надати належну кримінально-правову оцінку діянням суб`єкту злочину.

Таким чином, для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна, до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

А вищевикладені факти, вказують на те, що у разі повернення вилучених предметів, вони можуть не залишитися неушкодженими та є підстави вважати, що є загроза їх зміни або знищення, у той час, як вони мають значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.

То за таких умов, у ракурсі установлених фактичних обставин, оцінивши потреби досудового розслідування і можливість досягнення завдань застосування такого роду заходу забезпечення кримінального провадження у цій ситуації, перевіривши визначені законом підстави його застосування та мету, спроможність майна бути доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що накладення арешту на майно, вилучене у ОСОБА_1 під час затримання у даному випадку, відповідатиме засадам розумності та співрозмірності обмеження права задля досягнення завдань кримінального провадження, а так само буде пропорційним.

Позаяк, існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

Разом із цим, висунуті слідством вимоги не можуть бути задоволені у повному обсязі.

Так, заявник просить накласти арешт на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно п.3 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення з метою конфіскації майна як виду покарання.

У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна ( ч.5 ст. 170 КПК України).

Отже, накладення арешту на 1/4 частку квартири можливий лише у разі, якщо вона належить ОСОБА_1

Однак, беззаперечних доказів цього слідчому судді надано не було.

Так, довідка (виписка з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію ) у квартирі за вказаною адресою вказує лише на факт того, що ОСОБА_1 зареєстрований і проживає у вказаній квартирі, у той час, як довідка КП БТІ м. Южноукраїнська містить дані про те, що 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року належала ОСОБА_1

Та будь - які дані про те, що ця частка належить йому на даний час, у розпорядження слідчого судді надано не було.

Тобто, можливість накладення арешту на частку нерухомого майна з метою його конфіскації як виду покарання є сумнівною на цей час, позаяк, відсутні відомості, що з 31 грудня 2012 року ОСОБА_1 продовжує володіти цією часткою, як власник.

ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року указує на те, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Однак, у цьому випадку, заявник не довів “поза розумним сумнівом” підстав для арешту 1/4 частки квартири, оскільки надав відомості про наявність у підозрюваного права власності на неї станом на 31 грудня 2012 року, у той час, як звернувся з клопотанням про її арешт у жовтні 2019 року.

Слідчий суддя, крім цього, бере до уваги у те, що у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи» (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Тлумачення положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції при застосуванні її до вилучення майна під час кримінального провадження, надано Європейським судом з прав людини, зокрема, у Рішенні від 23 січня 2014 року у справі ««EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України».

Так, ЄСПЛ наголосив, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ЕСНR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Концепції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля ( рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series AN 296-A, п. 42. та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, п. п. 49 - 62 від 10 травня 2007 року).

Та у цьому випадку, з урахуванням обгрунтованого сумніву у тому, що ОСОБА_1 на час розгляду цього питання володіє 1/4 частки квартири на тих же правах і у тому ж обсязі, що й станом на 31 грудня 2012 року, у задоволенні вимоги на накладення арешту на цю частку нерухомого майна слід відмовити.

Як наслідок, у цілому клопотання підлягає частковому задоволенню.

З цих мотивів, керуючись ст. 131, 132, 170, 172, 173, 369, 370, 376 КПК України,слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання — задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти номіналом 200 гривень у кількості 5 ( п`ять ) купюр, а саме : УЗ 8972196, ПЗ2223358, УР 3967205, ЄЄ8071532, УЙ 1971329 та 1 (одну) купюру номіналом 50 гривень ФД № 8978911, які упаковані в спеціальний сейф — пакет № ЕХР0151641, шляхом заборони будь — яким особам відчужувати їх, розпоряджатися та користуватися ними.

Накласти арешт на мобільний телефон марки “Huawei”, IMEI НОМЕР_2 , IMEI НОМЕР_3 з сім — картою абонента мобільного зв`язку “Київстар”, який упаковано в спеціальний сейф — пакет ЕХР0151640, шляхом заборони будь — яким особам відчужувати його, розпоряджатися та користуватися ним.

Накласти арешт на банківську карту А- Банк № НОМЕР_4 , яка упакована у спеціальний сейф — пакет № ЕХР 023381, шляхом заборони будь — яким особам відчужувати її, розпоряджатися та користуватися нею.

Накласти арешт на одноразовий медичний шприц об`ємом 2 мл з речовиною коричневого кольору та ковпачком, який упакований у спеціальний сейф — пакет ЕХР 0151639, шляхом заборони будь — яким особам відчужувати його, розпоряджатися та користуватися ним.

У задоволенні вимоги про накладення арешту на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника начальника ВП- начальника СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Федорчука Вадима Вадимовича.

Ухвала підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам процесу, третім особам, які були присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали її копія надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя І.В. Явіца