Ухвала суду № 85455621, 07.11.2019, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/917/19

Провадження № 1-кп/935/350/19

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2019 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Рибнікової М.М.

суддів Василенко Р.О., Щербаченко І.В.

при секретарі Бондаренко Н.С.

з участю прокурора Сенька В.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Рябчука І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростишеві кримінальне провадження №12019060190000322 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Коростишівського районного суду перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки строк дії останнього спливає 19.11.2019, однак, ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати і на даний час. Зокрема, прокурор зазначив, що обвинувачений вчинив умисний злочин, що відноситься до категорії злочинів особливої тяжкості, міра покарання за який передбачає позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, не працюючий, не одружений, що в цілому свідчить про відсутність сталих соціальних зв`язків, у разі обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, на думку прокурора, існують ризики переховування останнього від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник - адвокат Рябчук І.В. просять змінити запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певну пору доби .

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, вивчивши обвинувальний акт, матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд дійшов наступного висновку.

Згідно положень ч.ч.1,2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, згідно вимог ст. 178 КПК України , крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення або зменшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканість має здійснюватись з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Судом також враховуються положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Згідно п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Відповідно до п.1 ст.6 вказаної Конвенції, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000) запобіжні заходи що суттєво обмежують право особи на свободу пересування Суд вважає такими, що є необхідними у демократичному суспільстві за умови, що їхньою метою було попередження злочинів. У своєму рішенні у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (п.36) Суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

З урахуванням наведеного, з огляду на суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке обґрунтовано інкримінується обвинуваченому, та міру покарання, що може бути застосована до останнього у разі визнання його винуватим, зокрема, позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, та імовірну можливість продовження останнім протиправної поведінки у подальшому, враховуючи, що останній перебуває на обліку у лікаря-нарколога, а також, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, який має на утриманні малолітню дитину, групу інвалідності, непрацюючий, враховуючи, що судовий розгляд розпочатий, а отже, обвинувачений, свідки у даному кримінальному провадженні не допитані, докази з боку обвинувачення та захисту не досліджені, колегія суддів дійшла висновку про можливість зміни режиму запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту на нічний час .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж той на якому наполягає прокурор, зокрема, у виді домашнього арешту у певну пору доби, оскільки на даний час саме такий запобіжний захід буде являтись відповідним стримуючим фактором та може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.176, 177, 178, 181, 194, 196, 331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) Заборонити залишати місце свого проживання/реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

в період доби з 22 години до 06 години наступного дня.

2) Не відлучатися за межі населеного пункту де він проживає АДРЕСА_1 .

без дозволу прокурора або суду.

3) Повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

4) Утриматись від спілкування з свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду та, у відповідності до положень ч.5 ст.194 КПК України, заборонити залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 дозволу прокурора або суду.

Строк дії ухвали 2 місяці, тобто до 07.01.2020 включно.

В судовому засіданні оголосити перерву до 06.12.2019 о 09:30 год., повторити викликати учасників кримінального провадження .

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий М.М.Рибнікова

Судді Р.О.Василенко

І.В.Щербаченко