Ухвала суду № 85454809, 04.11.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8882/17

Провадження № 1-кп/206/74/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року коллегія суддів Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Грицаюк Н.М.,

суддів Кушнірчука Р.О., Поштаренко О.В.,

при секретареві Шаповалі Є.М.

прокурора Кривцуна С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Мелешко А.В.

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 12017040650001512 від 24.04.2017 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12017040650001512 від 24.04.2017 року, відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк ухвали становить тридцять днів з дня постановлення ухвали до 08 листопада 2019 року.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Захисник Мелешко А.В. в судовому засіданні заявив клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 на домашній арешт. Сторона захисту вважає, що прокурором не доведено жодного ризику, що обвинувачений може переховуватись від суду та не з`являтись за його викликами. Прокурором, на думку захисника, жодним чином не обґрунтовані ризики, передбачені ст.177 КПК України, окрім цього ОСОБА_1 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки (проживає зі своєю матір`ю), знаходиться під вартою значний час, що виходить за межі розумного строку і порушує Конвенцію.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також заперечував проти клопотання прокурора про продовження тримання під вартою, зазначив, що має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки (проживає зі своєю матір`ю), знаходиться під вартою значний час.

Вислухавши доводи сторін кримінального провадження, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, колегія суддів враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположених свобод та ст..12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Так, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників кримінального провадження і проаналізувавши клопотання прокурора та захисника, прийшла до наступного.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, колегія суддів враховує вимоги ст. 29 Конституції України, вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012р. у справі "Тодоров проти України", відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку». Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Колегія суддів вважає, що п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Під час досудового розслідування було проведено переважна кількість процесуальних дій, пов`язаних з доказуванням обвинувачення, вилучено речові докази по справі, проведено слідчі експерименти та експертизи, було допитано свідків, а тому ризик можливості незаконно впливати на вказаних осіб в обвинуваченого відсутній, можливість щось приховати чи змінити з об`єктивної сторони у нього також практично виключена. Аналізуючи дані про особу обвинуваченого, та беручи до уваги той факт, що обвинувачений тримається під вартою з 24 квітня 2017 року, а також те, що колегією суддів було досліджено всі матеріали кримінального провадження, прокурору було встановлено строк для подачі доказів до суду, однак останній не виконує покладені на нього обов`язки ухвалою суду в повному обсязі щодо забезпечення явки свідка ОСОБА_2 в судове засідання, що свідчить, що обставини по справі з часу обрання та продовження запобіжного заходу змінились. З урахуванням викладеного вище, а також того, що ризики, передбачені ст.177 КПК України (ухилення обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, тиску на свідків), на думку колегії суддів, не мають явно вираженої наявності, - все це дає підстави для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу. Відповідно до рішення Європейського суду прав людини від 14.10.2010 року «Хайредінов проти України» зазначено: для того,щоб позбавлення особи свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону про його застосуванні є недостатнім. Суд вважає,що тримання під вартою у відповідності до підпункту (с) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Суд розглядав питання,чи було взяття заявника під варту конче необхідним для забезпечення його присутності в суді та чи могли інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі. З урахуванням такої позиції ЄСПЛ і того, що обставини даної справи дозволяють зробити аналогічні висновки з точки зору необхідності продовження найбільш суворого запобіжного заходу, колегія суддів приходить до висновку, що міра запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем фактичного проживання обвинуваченого забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 шляхом заборони обвинуваченому залишати своє житло цілодобово, зобов`язавши останнього прибувати за кожною вимогою суду та вважає достатнім застосування, на даному етапі кримінального провадження, більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 177, 178, 183, 184, 331 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

В задоволенні клопотання прокурора про продовження тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити.

Клопотання захисника – адвоката Мелешко А.В. про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, на цілодобовий домашній арешт з застосуванням засобів електронного контролю.

Колегія суддів зобов`язує обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до суду та, крім того, покладає на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1) утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню;

2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

4) повідомляти суд, прокурора про зміну свого місця проживання (реєстрації) та місця роботи;

3) носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому, що працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Строк дії ухвали визначити, два місяці, до 04 січня 2020 року включно.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти з зали суду негайно.

Виконання ухвали щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 доручити Жовтоводському ВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Контроль по організації виконання ухвали покласти на керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі порушення ним умов застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту до нього може бути знову застосований більш суворий запобіжний захід тримання під вартою.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Н.М. Грицаюк

Судді Р.О. Кушнірчук

О.В. Поштаренко