Рішення № 85453346, 04.11.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4045/19

(2-о/199/141/19)

РІШЕННЯ

іменем України

04.11.2019

м. Дніпро

справа №199/4045/19

провадження № 2-о/199/141/19

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Столяренко А.І.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1

заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в особі Амур-Нижньодніпровського районного відділу в м. Дніпрі Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , де заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в особі Амур-Нижньодніпровського районного відділу в м. Дніпрі Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

за участю учасників справи:

заявника ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася у м.Дніпропетровськ. Після чого, вийшла заміж, отримала паспорт, закінчила повний курс вечірньої (змінної) середньої загальноосвітньої школи №38 та станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України, а саме у м. Дніпропетровськ. Утім, після пожежі у 2011 році всі документи були знищені.

У зв`язку з викладеним, заявник просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року, а також встановити її належність до громадянства України.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити, посилаючись на те, що народилася на території України. Спочатку проживала по АДРЕСА_1 . В 16 років отримала паспорт, в 18 років вийшла заміж, після чого змінила прізвище, паспорт не змінювала, оскільки не мала офіційного місця реєстрації. Потім з сім`єю переїхала за адресою АДРЕСА_2 . Через деякий час, даний будинок було продано. Також зазначила, що після пожежі в 2011 році всі документи були знищено, але за станом здоров`я тривалий час самостійно не могла їх відновити, а тому змушена звернутися до суду.

Представник заявника ОСОБА_2 заяву підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, посилаючись на обставини викладені у заяві.

Представник заінтересованої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в особі Амур-Нижньодніпровського районного відділу в м. Дніпрі Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Стахова О.В. у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечувала, вважає, що доказів для задоволення недостатньо.

Вислухавши заявника, представника заявника, представника заінтересованої особи, допитавши свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 06 травня 1968 року по теперішній час проживає на території України, а саме у м. Дніпро, що підтверджується наданими письмовими доказами та показами допитаних свідків.

Так, свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що із заявницею знайомі близько 10 років, оскільки працювали разом на овочевій базі у м.Дніпро. Приблизно в 2010-2011 році за місцем їх працевлаштування по вулиці Байкальська в м. Дніпро сталася пожежа де все згоріло, а також і всі документи ОСОБА_1 , оскільки вона їх завжди носила з собою.

Свідок ОСОБА_4 , який є сином заявниці, пояснив, що з дня народження та по теперішній час завжди проживали з сім`єю у м. Дніпро. В 2010-2011 році сталася пожежа за місцем роботи матері. В день пожежі ОСОБА_1 при собі мала паспорт, свідоцтво про шлюб та інші документи. Утім, після роботи заявниця поспішала на зустріч з тамадою у зв`язку зі свадьбою, та свою жіночу сумку, де були документи на роботі, а в ночі того дня і сталася пожежа, і все згоріло.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що сім`ю заявниці знає давно, відносини дружні. Зазначила, що ОСОБА_1 народилася у м. Дніпропетровську та за кордон ніколи не виїжджала, весь час із сім`єю проживала і проживає у м. Дніпро.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що заявницю знає з 2008 року. В 2011 році також працював з ОСОБА_1 на овочевій базі, що саме згоріло у заявниці під час пожежі не знає. Утім, протягом наступного тижня, син заявниці йому повідомив, що у ОСОБА_1 на складі згоріли особисті документи. Додатково зазначив, що з моменту народження сина заявниці - ОСОБА_4 з моменту їх знайомства, їх сім`я постійно проживала у м.Дніпропетровську.

Крім того, наданими письмовими доказами підтверджено факт проживання заявниці на 24 серпня 1991 року на території України.

Так, заявниця ОСОБА_1 народилася у м. Дніпропетровську,закінчила школу, вийшла заміж, що підтверджується довідкою Головного управління Державної міграційної служби України в особі Амур-Нижньодніпровського районного відділу в м. Дніпрі Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області,копією атестата про здобуття середньої освіти, копією свідоцтва про шлюб.

Крім того, Департаментом адміністративних послуг на дозвільних процедур Управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб від 31.10.2019 №6/5-1236 суду надано інформацію, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.12.1973 та з 09.07.1984 до 23.03.1992 була зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1 )

Таким чином, суд доходить висновку, що в судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_1 проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Метою встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року є необхідність в отриманні паспорту громадянина України.

При розгляді справи, суд також враховує, що загальною декларацією прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Отже, верховенство права є головним принципом, який визначає вимоги до суспільних інститутів з метою забезпечення природних прав і свобод людини. Цей принцип має застосовуватися у всіх сферах державного і суспільного життя, а особливо в діяльності апарату державної влади. Виконання верховенства права забезпечує практичну реалізацію прав і свобод особи, безпосередньо гарантує невід`ємні природні права людини.

Крім того, неодноразово ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначав про необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини.

Враховуючи покази свідків та надані письмові докази, з урахуванням принципу верховенства права, те, що заявник в повному обсязі обґрунтувала свої вимоги та підтвердила їх доказами, суд приходить до висновку, що є підстави для задоволення заяви та встановлення факту постійного проживання заявника ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Що стосується заяви в частині встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України, то в цій частині заява задоволенню не підлягає.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України та клопотання заявника, судові витрати слід віднести на її рахунок.

Керуючись ст.ст. 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 315, 319 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , де заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в особі Амур-Нижньодніпровського районного відділу в м. Дніпрі Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року.

В іншій частині заяви - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів, але не пізніше 14 листопада 2019 року.

Повний текст судового рішення складено 07 листопада 2019 року.

заявник ОСОБА_1 , РНОКПП відсутній, паспорт відсутній, місце проживання - АДРЕСА_5 .

Заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в особі Амур-Нижньодніпровського районного відділу в м. Дніпрі Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37806243, місцезнаходження - пр. Мануйлівський,23 в м. Дніпро, 49023.

Суддя О.Б.Подорець