Рішення № 85453253, 31.10.2019, Маневицький районний суд Волинської області

Справа №: 164/767/19

п/с: 2/164/377/2019

Категорія: 304010000

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Оліферчук І.В.,

з участю представника позивача Сохацького А.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом Приватного підприємства „Люкс-Транс Луцьк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу внаслідок невиконання грошового зобов?язання, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство „Люкс-Транс Луцьк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу внаслідок невиконання грошового зобов?язання. Свої вимоги обґрунтували тим, що 19 квітня 2016 року між Приватним підприємством „Люкс-Транс Луцьк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0741/2016/3305, відповідно до п. 1.1 якого ПП „Люкс-Транс Луцьк" зобов?язувалося передати у власність відповідача транспортний засіб, а ОСОБА_1 зобов?язувався прийняти вказаний транспортний засіб і сплатити за нього обумовлену цим договором грошову суму. Предметом вказаного договору купівлі-продажу є транспортний засіб „Volkswagen LT35ПЕ", 1999 року випуску, тип - автобус, колір - білий, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Відповідно до п. 3.1 договору ціна транспортного засобу на момент укладення договору становила 130000 гривень. З 29 квітня 2016 року директором ПП „Люкс-Транс Луцьк" призначено ОСОБА_2 , якою після її призначення в ході вивчення бухгалтерської та іншої управлінської документації було виявлено, що усі наявні у власності підприємства основні засоби - пасажирські автобуси у кількості 19 одиниць, в тому числі і вищевказаний транспортний засіб, були попереднім директором продані різним фізичним особам, при цьому кошти від реалізації таких основних засобів ні в касу підприємства, ні на відкриті у банківських установах рахунки підприємства не надходили. Вважають, що позивачем були виконані у повному обсязі покладені на нього вказаним договором купівлі-продажу зобов?язання в частині продажу та передачі транспортного засобу відповідачу в порядку та на умовах, визначених договором, в технічному стані, в якому знаходився даний автобус. Внаслідок укладення вказаного договору відбувся перехід права власності на автобус, який був перереєстрований на підставі договору на нового власника - відповідача ОСОБА_1 у відповідності до вимог п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів. Разом з тим, відповідачем зі своєї сторони не були виконані зобов?язання, що визначені п. 1.1 договору, в частині повної оплати вартості транспортного засобу відразу після його передачіОСОБА_1 , внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по оплаті за придбаний транспортний засіб. Посилаючись на зазначені обставини, ПП „Люкс-Транс Луцьк" просило стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 192097 гривень 24 копійки заборгованості за договором купівлі-продажу від 19 квітня 2016 року, яка включає 130000 гривень основного боргу, 50362 гривень втрат від інфляції, 11735 гривень 24 копійки трьох процентів річних від простроченої суми не виконаного грошового зобов`язання.

Представник позивача - ПП „Люкс-Транс Луцьк" Сохацький А.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду заяві, просив стягнути на користь ПП „Люкс-Транс Луцьк" з відповідача ОСОБА_1 192097 гривень 24 копійки заборгованості за договором купівлі-продажу від 19 квітня 2016 року, яка включає 130000 гривень основного боргу, 50362 гривень втрат від інфляції, 11735 гривень 24 копійки трьох процентів річних від простроченої суми невиконаного грошового зобов`язання.

Відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовних вимог не визнали, вважають їх необґрунтованими, а тому в їх задоволенні просили відмовити за безпідставністю. Крім того, вказали на пропуск позивачем строків позовної давності при зверненні до суду з вказаним позовом, а тому просили відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог також і з цих підстав.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку. Зобов?язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов?язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов?язаний виконати свій обов?язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов?язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов?язанні має право вимагати доказів того, що обов?язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред?явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов?язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку не встановлений або визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов?язок у семиденний строк від дня пред?явлення вимоги, якщо обов?язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов?язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

В судовому засіданні встановлено, що 19 квітня 2016 року між Приватним підприємством „Люкс-Транс Луцьк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0741/2016/3305, відповідно до п. 1.1 якого ПП „Люкс-Транс Луцьк" зобов?язувалося передати у власність відповідача транспортний засіб, а ОСОБА_1 зобов?язувався прийняти вказаний транспортний засіб і сплатити за нього обумовлену цим договором грошову суму. Предметом вказаного договору купівлі-продажу є транспортний засіб „Volkswagen LT35ПЕ", 1999 року випуску, тип - автобус, колір - білий, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору ціна транспортного засобу на момент укладення договору становила 130000 гривень. Оплата транспортного засобу здійснюється безготівковим розрахунком, що підтверджується банківською випискою. Згідно п.п. 1.4, 1.5 договору передача та приймання транспортного засобу між продавцем та покупцем здійснюється в день укладення даного договору та оформляється актом приймання-передачі, що складається в двох примірниках. Право власності на транспортний засіб виникає у покупця з моменту укладення даного договору. Згідно умов укладеного договору купівлі-продажу право власності на спірний транспортний засіб перейшло до відповідача 19 квітня 2016 року, а тому у нього у вказаний день виник обов?язок сплатити кошти за його придбання. З 29 квітня 2016 року директором ПП „Люкс-Транс Луцьк" призначено ОСОБА_2 , якою після її призначення в ході вивчення бухгалтерської та іншої управлінської документації було виявлено, що усі наявні у власності підприємства основні засоби - пасажирські автобуси у кількості 19 одиниць, в тому числі і вищевказаний транспортний засіб, були попереднім директором продані різним фізичним особам, при цьому кошти від реалізації таких основних засобів ні в касу підприємства, ні на відкриті у банківських установах рахунки підприємства не надходили. ПП „Люкс-Транс Луцьк" були виконані у повному обсязі покладені на нього вказаним договором купівлі-продажу зобов?язання в частині продажу та передачі транспортного засобу відповідачу в порядку та на умовах, визначених договором, в технічному стані, в якому знаходився даний автобус. Відповідачем зі своєї сторони не були виконані зобов?язання, що визначені п. 1.1 договору, в частині повної оплати вартості транспортного засобу відразу після його передачіОСОБА_1 , внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по оплаті за придбаний транспортний засіб. Зазначені обставини підтвердив представник позивача в судовому засіданні, а також це встановлено з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, зокрема, договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0741/2016/3305 від 19 квітня 2016 року, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статуту ПП „Люкс-Транс Луцьк", протоколу № 4 зборів учасників ПП „Люкс-Транс Луцьк" від 28 квітня 2016 року, банківських виписок по рахунку ПП „Люкс-Транс Луцьк" за період з 1 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року, довідки про обіги та сальдо ПП „Люкс-Транс Луцьк" за період з 28 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, виписки по особовому рахунку ПП „Люкс-Транс Луцьк" за період з 19 лютого 2015 року по 31 грудня 2017 року, балансової довідки ПП „Люкс-Транс Луцьк" б/н від 22 квітня 2019 року.

Згідно ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні позовних вимог суд бере до уваги, що відповідачем ОСОБА_1 відповідно до ст. 81 ЦПК України не подано суду належних та допустимих доказів про безпідставність заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу внаслідок невиконання грошового зобов?язання.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, суд вважає, що в зв?язку з невиконанням відповідачем своїх зобов?язань за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 19 квітня 2016 року наявні визначені законом підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП „Люкс-Транс Луцьк" заборгованості за вказаним договором внаслідок невиконання грошового зобов?язання.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов?язано його початок.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов?язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов?язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В судовому засіданні встановлено, що договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0741/2016/3305 між ПП „Люкс-Транс Луцьк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено 19 квітня 2016 року. Разом з тим, з вказаним позовом до суду ПП „Люкс-Транс Луцьк" звернулося 2 травня 2019 року, тобто з пропуском визначеного законом трьохрічного строку позовної давності. На необхідність застосування позовної давності вказували відповідач та представник відповідача в судовому засіданні, а також у поданому до суду відзиві на заявлені позивачем вимоги. Доказів про перериванняперебігу строку позовної давності чи про його зупинення відповідно до ст.ст. 263, 264 ЦК України позивачем в поданій до суду позовній заяві та представником позивача в судовому засіданні не наведено. Договору про збільшення позовної давності позивачем суду не представлено. Підстав для визнання поважними причин пропущення позивачем строку позовної давності в судовому засіданні не встановлено, а тому доводи представника позивача в цій частині суд не бере до уваги.

Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову Приватного підприємства „Люкс-Транс Луцьк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу внаслідок невиконання грошового зобов?язання слід відмовити в зв?язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ПП „Люкс-Транс Луцьк" підлягає стягненню на рахунок УК у Маневич.рн/Маневичівс.рн/22030101 (рахунок отримувача UA118999980000031213206003287, код отримувача 37950857, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), найменування суду - Маневицький районний суд Волинської області) 1921 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 253, 256-257, 261, 267, 509, 526-527, 530, 538, 610, 612, 625-626, 628-629, 655, 662, 691-692 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Приватного підприємства „Люкс-Транс Луцьк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу внаслідок невиконання грошового зобов?язання відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства „Люкс-Транс Луцьк" (юридична адреса: с. Гірка Полонка, вул. Луцька, 10 Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ 39539516) на рахунок УК у Маневич.рн/Маневичівс.рн/22030101 (рахунок отримувача UA118999980000031213206003287, код отримувача 37950857, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), найменування суду - Маневицький районний суд Волинської області) 1921 (одна тисяча дев?ятсот двадцять одна) гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: