Рішення № 85448292, 05.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 листопада 2019 р. № 643/8972/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А.В.

при секретарі- Мурадли А.І.

за участі представників сторін:

позивача - ОСОБА_4., ОСОБА_5

відповідача - Лича С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Київська міська митниця Державної фіскальної служби України (бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А,м. Київ 124,03124, код ЄДРПОУ 39422888) про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС №UА100010/2019/000092/2 від 22.04.2019 року про коригування митної вартості товарів та стягнути Київської міської митниці ДФС судові витрати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

26.03.2019 р. позивачем було придбано за договором 1562315 у нерезидента, громадянина Грузії ОСОБА_6, транспортний засіб - легковий автомобіль, марки КІА Sportage, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, бувший у використанні, об`єм двигуна 2359 смЗ.

Декларантом фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №ИА 100010/2019/329807 від 12.04.2019 р., якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки КІА Sportage, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, бувший у використанні, об`єм двигуна 2359 смЗ, загальна кількість місць для сидіння 5, включаючи місце для водія, призначений для перевезення пасажирів, тип кузова універсал, тип двигуна бензиновий.

У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 3800,00 USD) - графа 42 митної декларації.

Судом встановлено, що одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 11.16.2018 р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу`т-510/1562315 від 23.03.2019 р., договір купівлі-продажу №1562315 від 26.03.2019 р., рахунок-фактура про вартість перевезення автомобіля №0013236992 від 30.03.2019 р., висновок про якісні характеристики товарів, виготовлений спеціалізованими експертними організаціями - довідка 2019/14980 від 11.04.2019 р., паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні.

За результатами розгляду поданої митної декларації № UА100010/2019/329807 від 12.04.2019 р. та доданих до неї документів, відповідач відмовив у митному оформленні транспортного засобу.

Згідно картки відмови, відповідно до п. 6 ст. 54 та ст. 256 Митного кодексу України в зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості від 22.04.2019 р. № UА 100010/2019/000092/2.

Київською міської митниці ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100010/2019/000092/2 від 22.04.2019 року, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів (стаття 60 Митного кодексу України) у розмірі 7950,00 EUR.

В обґрунтування прийняття оскаржуваного рішення, посадовою особою митного органу зазначено, що заявлена вартість імпортованих товарів не може бути визнана, в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: при митному оформленні не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки ярлики містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення), документи що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного транспортного засобу.

Позивач вважає, що рішення митниці є протиправним, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Проаналізувавши наведене, суд вказує, що засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-УІ від 13.03.2012 року (далі - Кодекс) та іншими законами України.

Розділ III Кодексу регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

В ст.49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 1 ст.51 Кодексу митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.51 Кодексу митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст.57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 Кодексу).

Відповідно до ч.3 ст.57 Кодексу кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.4 ст.57 Кодексу застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.1 ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 Кодексу визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.З ст.58 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із ч.2 ст.52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

В ст.53 Кодексу закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст.53 Кодексу).

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає суду підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів був висновок Відповідача про те, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларантом не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, що підтверджується відомостями із графи 44 митної декларації.

Згідно п.4 ч.2 ст.53 Митного кодексу України до основних (не додаткових) документів, що підтверджують митну вартість належать: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Оскільки, автомобіль купувався за кордоном, на момент подачі до митного оформлення документів до митниці в Києві мали бути подані банківські платіжні документи, однак такі документи митниці не подавались.

Крім того, митниці не поданні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, що передбачено п.8 ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Всі документи декларантом подано без перекладу, всупереч вимогам статті 254 Митного кодексу України.

Між тим, як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом Позивача у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом Позивача подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

В свою чергу , на думку суду, відповідачем не доведено, що подані декларантом Позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також, Відповідач не обґрунтував та не довів неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1) та не вказано конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також не обґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей.

Також судом встановлено, що Декларантом надано висновок експертного дослідження КНДІСЕ від 19.11.2018 року №24534/18-54.3гідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №12743/19-54 від 19.04.2018 року, вартість не розмитненого бувшого у використанні пошкодженого в ДТП автомобіля марки КІА Sportage, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, бувший у використанні, об`єм двигуна 2359 смЗ,, що ввозиться на територію України, з урахуванням витрат на його відновлення, без врахування ВТВ, відповідно складає: 98417,16 грн., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 19.04.2019 року, відповідно складає: 3667,13 USD.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що рішення митниці про коригування митної вартості товарів є такими, що прийняті не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Київської міської митниці ДФС (бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А,м. Київ 124,03124, код ЄДРПОУ 39422888) про скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС № №UА100010/2019/000092/2 від 22.04.2019 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А,м. Київ 124,03124, код ЄДРПОУ 39422888) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення в повному обсязі складено 07 листопада 2019 року.

Суддя Зінченко А.В.