Рішення № 85448188, 07.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 р. № 520/9850/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Слобідського відділу обслуговування громадян у м.Харкові Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобідського відділу обслуговування громадян у м.Харкові Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просила суд зобов`язати Слобідський відділ обслуговування громадян у м.Харкові Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати на користь ОСОБА_1 недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.08.2011 року до 01.08.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що пенсійним органом не виплачується пенсія з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 , як дитині війни, за період з 01.08.2011 року до 01.08.2012 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду залучено в адміністративній справі № 520/9850/19 за позовом ОСОБА_1 до Слобідського відділу обслуговування громадян у м.Харкові Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідач, Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком, має статус дитини війни.

20.08.2019 року позивач звернулась із заявою до пенсійного органу, в якій просила надати інформацію про розмір фактично виплаченої допомоги у вигляді 30 відсотків надбавки до пенсії, відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.08.2011 року до 01.08.2012 року. Про розмір здійснених виплат просила письмово повідомити, шляхом надання інформації окремо за кожен місяць. Запропоновано, що в разі виявлення невідповідності розміру фактично нарахованих та виплачених коштів у вигляді 30 відсотків надбавки до пенсії, як «дитині війни», відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.08.2011 року до 01.08.2012 року негайно здійснити відповідні нарахування та виплати.

Відповідач листом № 619/02.17-20 від 13.08.2019 року повідомив позивачу, що з 01.01.2007 року позивачу проводиться виплата підвищення згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вказано, що підвищення дітям війни було встановлено в розмірі: 49,80 грн. з 01.08.2011 року по 31.12.2011 року (постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745), 57,54 грн. з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року (постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року №1381), 58,66 грн. з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року (постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року №1381), 59,08 грн. з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року (постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року №1381).

Позивач, вважаючи, що має право на отримання пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитина війни, за період з 01.08.2011 року до 01.08.2012 року, звернулась з даним позовом до суду.

При цьому, позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначила, що нарахування та виплата у 2009 та 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Проте, позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити виплату вказаного підвищення за період з 01.08.2011 року до 01.08.2012 року.

Правовий статус дітей війни і основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-IV (далі по тексту - Закон України №2195-IV).

Статтями 1, 2 Закону України №2195-IV визначено, що дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою: визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни; надання дітям війни соціальної підтримки.

Згідно із ст. 3 Закону України №2195-IV законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 6 Закону України №2195-IV (в редакції на час прийняття Закону) було встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.7 Закону України №2195-IV ці виплати здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету.

Однак, оскільки Урядом не було визначено Порядку підвищення пенсій дітям війни, у 2006 році вказане підвищення не було запроваджено.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" п.12 ст. 71 припинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішенням Конституційного суду України №6-РП/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими припинена дія норми закону про виплату соціальної допомоги дітям війни. Однак, механізм реалізації положень ст. 6 Закону був відсутній, тому у управління Пенсійного фонду України не було підстав проводити такі виплати.

Крім того, п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно якого дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" виплату підвищення дітям війни визначили у наступних розмірах: з 22 травня 2008 року - 48,10 грн.; з 1 липня 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн. У розмірі 49,80 грн. підвищення до пенсії дітям війни виплачувалось упродовж 2009, 2010 та 2011 років.

Пунктом 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2011 рік" № 3491-VI від 14.06.2011 року, встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України №2195-VІ від 18.11.2004 року "Про соціальний захист дітей війни" повинні застосовуватись у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вищевказаного Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України №745 від 06.07.2011 року, пунктом 6 якої встановлено, що дітям війни до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 49,80 грн. Вказана постанова набрала чинності з 23 липня 2011 року.

З 01.11.2011 року надбавка дітям війни проводиться у відповідності до розмірів визначених Кабінетом Міністрів України (з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року - 49,80 грн., з 01.01.2012 року - в розмірі 7% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.04.2014 року - 66,43 грн.).

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" №1381 від 28.12.2011 року встановлено, що дітям війни з 01.01.2012 року (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 66,43 гривні.

Судом з наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи позивача, встановлено, що виплата підвищення до пенсії позивачу здійснюється на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та вищевикладених нормативно правових актів.

При вирішенні спірних правовідносин слід також враховувати й правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно та в межах повноважень визначених законодавством, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Слобідського відділу обслуговування громадян у м.Харкові Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області (61000, м.Харків, вул.Гольдбергівська, 15), Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.