Рішення № 85447873, 07.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1700/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,

за участі:

представника позивача Якименко О.А. (згідно ордеру),

представника відповідача Захарченко А.О. (згідно довіреності),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАТЛАНТІК» до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАТЛАНТІК» до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00831530 від 22.03.2018 року, винесене на підставі акта перевірки № 100/28-10-49-14 від 17.11.2018 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «УКРАТЛАНТІК», податковий номер 350083785, щодо правомірності нарахування суми від`ємного значення за серпень 2017 року», висновками про результати розгляду заперечення на акт перевірки від 07.12.2017 року № 54/28-10-49-14/35008375, Рішення ДФС України від 15.03.2018 року № 8820/6/99-99-11-01-02-25.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що 22.11.2017 року підприємством було отримано акт про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «УКРАТЛАНТІК» щодо правомірності нарахування суми від`ємного значення за серпень 2017 року № 110/28-10-49-14 від 17.11.2017 року. Підприємство позивача надало заперечення на акт перевірки, проте доводи, що наведені в запереченні, не були взяті до уваги контролюючим органом. Підприємство позивача подало скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0008664914 від 11.12.2017 року до ДФС України. Рішенням ДФС України від 15.03.2019 року № 8820/6/99-99-11-01-02-25 частково враховано аргументи платника податків та скасовано рішення в частині неправомірного нарахування штрафної санкції у розмірі 25% та в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ по господарським операціям з ПАТ «Рубіжанський картонно тарний комбінат», в іншій частині рішення залишено без змін. 29.03.2018 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення № 0000831530 від 22.03.2018 року, в якому відкориговано суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ та суму штрафної санкції у відповідності з рішенням ДФС України. Позивач не погоджується із висновками контролюючого органу та вважає податкове повідомлення рішення таким, що належить до скасування. Представник позивача зазначає, що під звичайною ціною слід розуміти ціну, яка визначена сторонами у цивільно-правовому договорі, яка водночас повинна відповідати ринковій ціні. Положення ПК України не містять норм щодо визначення формалізованої процедури доведення факту, що договірні ціни не відповідають ринковим цінам. Тобто нормами чинного законодавства встановлено, що кожна договірна ціна і є звичайна ціна, бо вона є ринкова і є базою оподаткування ПДВ. Представник позивача зазначає, що у Офісу ВПП ДФС не має повноважень щодо визначення рівня «звичайної ціни». Відповідач, для встановлення факту заниження ринкової ціни, зіставляв умови постачання готової продукції платника податків з іншими платниками податку, які здійснюють постачання. Проте, на думку позивача, наявність лише цієї умови не є достатньою підставою для порівняння цін на відповідних ринках. Зіставленню підлягають умови договорів, принципи формування собівартості, територіальне розташування (розвиненість) інфраструктури, доступ до транспортних шляхів. Представник позивача зазначає, що основним аргументом контролюючих органів є постачання позивачем водонагрівачів власного виробництва на ТОВ «Атлантик-Гейзер» за цінами, нижче звичайних цін. На думку податкових органів, вказане порушення призвело до завищення від`ємного значення ПДВ на загальну суму 2 519 116 грн. Для визначення звичайних цін податкові органи використали інформацію про роздрібні ціни на продукцію компанії з інтернет-джерел. ТОВ «УКРАТЛАНТІК» вважає, що економічні умови договору, за яким було здійснено поставку водонагрівачів відрізняються від умов, які були використані податковими органами, які порівнювані. Щодо висновків контролюючого органу про завищення ПДВ на 2 170 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту податкових накладних на придбання товару, по яким станом на 17.11.2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, представник позивача вказав, що 30.11.2017 року зазначені податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто на момент розгляду заперечення позивача щодо висновків акта перевірки – 05.12.2017 року, інформація щодо рішень про реєстрацію податкових накладних мала бути перевірена контролюючим органом та врахована при прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 18.04.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.05.2018 року.

16.05.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який відповідач не погоджується з позовними вимогами ТОВ «УКРАТЛАНТІК» та зазначає, що ТОВ «УКРАТЛАНТІК» на території України реалізує товар власного виробництва тільки ТОВ «Атлантік-Гейзер». Відповідно до аналізу інформації інтернет-ресурсів, продукція ТОВ «Украталантік» реалізується на території України за значно вищими цінами, ніж ТОВ «Атлантік-Гейзер», тобто ціна реалізації не відповідає рівню ринкових цін. Також, представник відповідача зазначає, що під час перевірки було встановлено завищення ПДВ на суму 2170 грн. у серпні 2017 року за рахунок включення до складу податкового кредиту податкових накладних на придбання товару, по яким станом на 17.11.2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних.

21.06.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, з огляду на яку позивач вважає, що відповідач у відзиві на адміністративний позов не спростував твердження та аргументи позивача стосовно сут позовних вимог.

Відповідно до ухвали суду від 06.07.2018 року провадження у справі № 815/1700/18 зупинено до 28.08.2018 року.

Ухвалою суду від 28.08.2018 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, суд поновив провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.09.2018 року клопотання представників сторін про призначення судово-економічної експертизи задоволено та призначено судово-економічну експертизу, поставивши перед експертом наступні питання:

1.Чи підтверджується документально зазначене в висновках Акту перевірки № 110/28-10-49-14/35008375 від 17.11.2017 року з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 15.03.2018 № 8820/6/99-99-11-01-02-25 перевірки, що стосується завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту серпня 2017 року з податку на додану вартість на загальну суму 2 521 286 (два мільйони п`ятсот двадцять одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн.?

2.Чи відповідає розрахунок ціни реалізації «Електричних водонагрівачів акумуляторних побутових» продукції вимогам П (СБО) та законодавства з ціноутворення?

3.Чи відповідає розрахунок ціни реалізації «Прилади електричні для обігрівання приміщень, нагрівачеві конвекційні, побутові:Електричні конвектори» продукції вимогам П (СБО) та законодавства з ціноутворення?

Зупинено провадження у справі №815/1700/18 до одержання судом результатів експертизи. Ухвалою суду від 29.01.2019 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.01.2019 року клопотання представників сторін про призначення судово-економічної експертизи задоволено, повторно призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

08.07.2019 року на адресу суду надійшов висновок експерта від 31.05.2019 року за результатами судової економічної експертизи, призначеної ухвалою від 29.01.2019 року.

02.10.2019 року від представника відповідача надійшли заперечення на висновок експерта.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.10.2019 року.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог ТОВ «УКРАТЛАНТІК» та просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Суд вислухав представника позивача, представника відповідача, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

На підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 19.10.2017 року № 2332 та направлень від 20.10.2017 року № 307, № 308 та від 10.11.2017 року № 334, посадовими особами Одеського управління Офісу великих платників ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКРАТЛАНТІК» щодо правомірності нарахування суми від`ємного значення за серпень 2017 року.

17.11.2017 року за результатами проведеної перевірки посадовими особами Одеського управління ВПП ДФС складено акт № 110/28-10-49-14/35008375 згідно з висновками якого:

Документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення ТОВ «УКРАТЛАНТІК» п.п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту серпня 2017 року з податку на додану вартість на загальну суму 2 579 311 грн., що призвело до завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за серпень 2017 року, яка відображена у рядку 20.2 Декларації ПДВ на загальну суму 2579 311 грн.

28.11.2017 року позивач надав заперечення № 371 на акт перевірки.

11.12.2017 року начальником Одеського офісу великих платників податків ДФС, на підставі акта перевірки № 110/28-10-49-14/35008375 від 17.11.2017 року, висновку про результати розгляду заперечення від 07.12.2017 року № 54/28-10-49-14/35008375, прийнято податкове повідомлення рішення, яким встановлено порушення п.п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПКУ та зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 2 579 311 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1 289 656 грн.

15.03.2018 року ДФС України прийнято рішення № 8820/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги ТОВ «Укратлантік» згідно з яким, ДФС скасувала ППР Офісу ВПП ДФС від 11.12.2017 року № 0008664914 у частині застосування штрафної санкції 25 % та у частині визначення податкового зобов`язання з ПДВА за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин з ТОВ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» з відповідною частиною штрафної санкції з вказаного податку, а в іншій частині зазначене ППР – залишила без змін.

22.03.2018 року начальником Одеського офісу великих платників податків ДФС, на підставі акта перевірки № 110/28-10-49-14/35008375 від 17.11.2017 року, висновку про результати розгляду заперечення від 07.12.2017 року № 54/28-10-49-14/35008375, рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 15.03.2018 року № 8820/6/99-99-11-01-02-25, прийнято податкове повідомлення рішення, яким встановлено порушення п.п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПКУ та зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 2521 286 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 630 321 грн.

Відповідно до положень п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки..

Відповідно до положень п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно п. п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Приписами п. 187.1 ст. 187 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п 198.5 ст. 198 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, які стали підставою, для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з приводу завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, що призвело до завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню ґрунтуються на тому, що ТОВ «УКРАТЛАНТІК» реалізує продукцію власного виробництва, а саме водонагрівачі побутові електричні в асортименті та електричні конвектори та комплекти підставок ТОВ «Атлантік-Гейзер» за цінами, що не відповідають рівню ринкових цін. Вказані висновки відповідач зробив на підставі аналізу інформації з декількох інтернет-ресурсів: www.atlantic-ukraine.com, www.atlantic-market.com.ua, www.comfy.ua.

Суд встановив, що 28.12.2007 року між ТОВ «УКРАТЛАНТІК» та ТОВ «Атлантик-Гейзер» укладено договір поставки № 1, згідно з п. 2.1 якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець зобов`язується купити (прийняти і оплатити) у Продавця Продукцію (електричні водонагрівачі та інша продукція, вказана у Додатку № 1 до Договору) у відповідності до умов цього Договору.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що продукція та дійсні ціни Продавця на продукцію, вказані у Додатку № 1 до цього договору, який може час від часу змінюватись продавцем, про що буде належним чином повідомлено покупцю.

Згідно з п. 2.3 Договору, продавець зобов`язується здійснювати постачання продукції для розповсюдження на території України виключно покупцю. Таке обмеження не стосується постачання Продукції іншим покупцям для її подальшого розповсюдження за межами України.

Також, відповідно до п. 2.4 Договору, покупець зобов`язується не придбавати та не розповсюджувати продукцію інших виробників та постачальників, окрім продукції, яка не виробляється продавцем, та за умови погодження стратегічної необхідності розповсюдження такої продукції покупцем Радою директорів Покупця.

Згідно з п. 2.5 Договору, покупець зобов`язується придбавати та розповсюджувати, починаючи з 01 січня 2008 року мінімальну річну кількість 150 000 одиниць продукції, поставленої продавцем.

Відповідно до п. 6.1 договору, покупець зобов`язується нести будь-які зобов`язання щодо після продажного обслуговування по відношенню до продукції. Після подальшого продажу продукції Покупцем, Покупець здійснюватиме пост-продажну підтримку (обслуговування) та нестиме витрати на таке обслуговування Продукції.

Суду, також, надано додаток № 55 від 13.12.2016 року до Договору поставки № 1 від 28.12.2007 року, в якому вказані ціни на продукцію, за якими ТОВ «Атлантик-Гейзер» у серпні 2017 року поставлялася відповідна продукція.

15.11.2011 року між ТОВ «УКРАТЛАНТІК» та ТОВ «Атлантик-Гейзер» укладено договір поставки № 3, згідно з п. 2.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець зобов`язується купити (прийняти і оплатити) у постачальника Продукцію (електричні конвектори та інша продукція, вказана у Додатку № 1 до Договору) у відповідності до умов цього Договору.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що продукція та чинні ціни постачальника на продукцію, вказані у Додатку № 1 до цього договору, який може час від часу змінюватись постачальником, про що буде належним чином повідомлено покупцю.

Суду, також, надано додаток № 16 від 01.09.2015 року до Договору поставки № 3 від 15.07.2011 року, в якому вказані ціни на продукцію, за якими ТОВ «Атлантик-Гейзер» у серпні 2017 року поставлялася відповідна продукція.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивач надав суду наступні докази: податкові накладні за серпень 2017 року, видаткові накладні за серпень 20417 року, оформлені за договором поставки № 1 від 28.12.2007 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які оформлені у відповідності до норм законодавства та по яких відхилень не встановлено, що підтверджується висновком експерта № 18 Е від 31.05.2019 року.

Згідно з пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Відповідно до пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

З огляду на висновок експерта № 18 Е від 31.05.2019 року, операції з постачання товарів між ТОВ «УКРАТЛАНТІК» та ТОВ «Атлантик-Гейзер» не відповідають п. 39.2.1.1 і 39.2.1.5 п. 39.2.1 ст. 39 ПКУ, а отже, не є контрольованими.

Згідно з ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про ціни і ціноутворення» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 189 Господарського кодексу України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 190 Господарського кодексу України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Суд зазначає, що згідно з додатком № 1 до акта перевірки № 110/28-10-49-14/35008375 від 17.11.2017 року, відповідачем встановлено реалізацію позивачем на користь ТОВ «Атлантик-Гейзер» водонагрівачів за цінами, нижчими ніж ринкові, тобто продукції за договором № 1 від 28.12.2007 року.

Як вказано вище судом, вказані висновки відповідач зробив на підставі аналізу інформації з декількох інтернет-ресурсів: www.atlantic-ukraine.com, www.atlantic-market.com.ua, www.comfy.ua.

При цьому суд зазначає, що згідно з листом ТОВ «Венкон Маркет» від 13.04.2018 року, що наданий на запит представника позивача з приводу постачальника продукції торгової марки Atlantic, яка представлена на сайтах www.atlantic-ukraine.com, www.atlantic-market.com.ua, які в свою чергу місять посилання на пройм-лист компанії Венкон, постачальником вказаної продукції є ТОВ «Теплосила». Реалізацію товару ТОВ «Венкон Маркет» проводить лише кінцевим споживачам, тобто у роздріб.

Суд зазначає, що з огляду на приписи пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, для встановлення факту заниження суб`єктом господарювання ринкової ціни контролюючий орган повинен не просто співставити ринкові ціни різних постачальників на аналогічну продукцію, а й обов`язково врахувати та порівняти економічні (комерційні) умови, в яких склалися відповідні ринкові ціни.

Так, з огляду на припису договору поставки № 1 від 28.12.2007 року, ТОВ «УКРАТЛАНТІК», який є виробником водонагрівачів, на території України поставляє вказану продукцію виключно ТОВ «Атлантик-Гейзер», яке в свою чергу, зобов`язується на придбавати аналогічну продукцію у інших постачальників та придбавати мінімальну річну кількість 150 000 одиниць продукції.

Тобто, ТОВ «Атлантик-Гейзер» є дистриб`ютором, тобто оптовим покупцем ТОВ «УКРАТЛАНТІК», який, у тому числі, несе зобов`язання щодо пост-продажного обслуговування продукції за власні кошти.

Тоді як, відповідач, для порівняння цін, за якими ТОВ «УКРАТЛАНТІК» реалізує продукцію ТОВ «Атлантик-Гейзер» та інші постачальники реалізують продукцію, що вироблена ТОВ «УКРАТЛАНТІК», використав інформацію з мережі Інтернет щодо роздрібних цін, за якими продукція придбана суб`єктами господарювання у інших постачальників реалізовується кінцевим споживачам.

Таким чином, суд робить висновок, що висновки відповідача з приводу того, що ТОВ «УКРАТЛАНТІК» реалізує продукцію власного виробництва, а саме водонагрівачі побутові електричні в асортименті та електричні конвектори та комплекти підставок ТОВ «Атлантік-Гейзер» за цінами, що не відповідають рівню ринкових цін є помилковими та такими, що спростовуються наведеними судом доказами та фактичними обставинами.

Крім цього, суд зазначає, що згідно з п. п. 71.1 ст. 741 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Приписами ст. 72 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Згідно з п. 74.1 ст. 74 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

На думку суду, інформація, отримана за результатом аналізу перевіряючими окремих веб-сторінок у мережі Інтернет не є податковою інформацію в розумінні ПКУ та не може бути підставою для висновків контролюючого органу щодо порушення платником податків норм податкового законодавства.

Щодо доводів контролюючого органу, які наведені в акті перевірки від № 110/28-10-49-14/35008375 від 17.11.2017 року, щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту податкових накладних, що отримані від ТОВ «УКР-ФЛЕКС» на загальну суму ПДВ 2169,9 грн., по яким зупинено реєстрацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПКУ(в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

23.08.2017 року ТОВ «УКР-ФЛЕКС» складено податкову накладну № 620 про поставку на адресу ТОВ «УКРАТЛАНТІК» товару на загальну суму 8094,72 грн., у тому числі ПДВ 1349,12 грн.

30.08.2017 року ТОВ «УКР-ФЛЕКС» складено податкову накладну № 738 про поставку на адресу ТОВ «УКРАТЛАНТІК» товару на загальну суму 4925,16 грн., у тому числі ПДВ 820,86 грн.

Згідно з квитанціями від 14.09 2017 року та 15.09.2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних № 620 від 23.08.2017 року та № 738 від 30.08.2017 року.

30.11.2017 року комісією ДФС України прийнято рішення № 340001/37029994 та № 340004/37029994 про реєстрацію в ЄРПН податкових накладних № 738 від 30.08.2017 року та № 620 від 23.08.2017 року.

Тобто, станом на прийняття відповідачем податкового-повідомлення рішення № 0008664914 від 11.12.2017 року, висновки відповідача щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту податкових накладних, що отримані від ТОВ «УКР-ФЛЕКС» на загальну суму ПДВ 2169,9 грн., по яким зупинено реєстрацію були такими, що не відповідають дійсності, оскільки податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН 30.11.2017 року.

Тобто, станом на час прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ «УКРАТЛАНТІК», порушення, яке у тому числі, стало підставою для прийняття такого рішення було усунутим.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний ТОВ «УКРАТЛАНТІК» належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАТЛАНТІК» до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 року № 0000831530 прийняте Одеським управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАТЛАНТІК» (адреса: вул. Агрономічна, буд.225, с.Усатове, Біляївський район, Одеська область, 67663, код ЄДРПОУ: 35008375).

Відповідач – Одеське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (адреса: пр-т Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ: 40980109).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 07.11.2019 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.