Рішення № 85447785, 07.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/789/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Збарацької А.І.

За участю сторін:

Представника позивача: Логовського В.В.

Представника відповідача: Поперечного О.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аір-Термо» до головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аір-Термо» до головного управління ДФС (Державної фіскальної служби) в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.11.2018 року №0048921407.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки головного управління ДФС в Одеській області, зроблені в акті перевірки від 22.10.2018 року №2261/15-32-14-07/39697412 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аір-Термо» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами постачальниками ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія» з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року, ТОВ «Госпріал» з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року та КП «Донтехно» за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року», а також прийняте на підставі висновків цього акту оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, необ`єктивним, таким, що не відповідає фактичним обставинам, первинним документам позивача і вимогам діючого законодавства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на порушення контролюючим органом порядку складання акту перевірки, в якому були викладені зазначені висновки, зокрема на те, що титульний аркуш акту перевірки складений не на номерному бланку, на ньому відсутні будь-які реквізити контролюючого органу, а на останньому аркуші акту перевірки взагалі контролюючим органом зазначено назви інших підприємств, аніж підприємство позивача.

Ухвалою суду від 18.02.2019 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

08.04.2019 року ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

14.05.2019 року, 12.06.2019 року, 15.07.2019 року у справі було проведено підготовче судове засідання, в яких учасники справи надали пояснення в тому числі письмові (т. 3 а.с.25-26, 43-45, 106-107), відзив на адміністративний позов (т. 2 а.с. 233-236), відповідь на відзив (т. 3 а.с. 1-13), та додаткові письмові докази (т. 2 а.с. 238-242, т. 3 а.с. 14, 27-32, 46-59, 61-100, 108-115, 116-118).

Ухвалою суду від 15.07.2019 року провадження у справі зупинялось на підставі п. 4 ч.1 ст. 236 КАС України, та в подальшому було поновлено 16.10.2019 року. В той же день підготовче провадження у справі було закрито та призначений розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 29.10.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник головного управління ДФС в Одеській області проти задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Аір-Термо» заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (т. 2 а.с. 233-236) та наполягав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.11.2018 року №0048921407 є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підтвердження своєї позиції щодо вчинення позивачем порушень податкового законодавства, відповідач посилається на відомості з бази даних ГУ ДФС в Одеській області щодо діяльності контрагентів позивача: товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Маріупольська топливно-енергетична компанія», ТОВ «Госпріал» та колективного підприємства (далі КП) «Донтехно». Відповідачем було зазначено про відсутність у зазначених контрагентів позивача можливості надання послуг наявними трудовими ресурсами з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна.

Крім того, головне управління ДФС в Одеській області в обґрунтування висновків акту перевірки посилалось на ненадання ТОВ «Аір-Термо» копій первинних документів по його господарським взаємовідносинам із ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія» під час проведення перевірки.

Судом у справі було встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аір-Термо» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.03.2015 року за №1 556 102 0000 054820 (т. 1 а.с. 26-27).

Згідно статуту підприємства та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ТОВ «Аір-Термо» за КВЕД є: монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші будівельно-монтажні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; установлення та монтаж машин і устаткування.

В період з 08.10.2018 року по 12.10.2018 року на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 03.10.2018 року №7452 та направлень на перевірку від 04.10.2018 року головними державними ревізорами-інспекторами відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області Сухотеріною М.І. та Липовською Н .О. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аір-Термо» з питань дотримання піддприємством податкового законодавства з податку на додану вартість (далі ПДВ) з контрагентами-постачальниками: ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія» з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року, ТОВ «Госпріал» з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року та КП «Донтехно» за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт від 22.10.2018 року №2261/15-32-14-07/39697412 (т. 1 а.с. 46-86), у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 776959 грн., в т.ч. по періодам: грудень 2017 року - 127518 грн., січень 2018 року - 76074 грн., лютий 2018 року - 189505 грн., березень 2018 року - 80674 грн., квітень 2018 року - 55006 грн., травень 2018 року - 135 449 грн., червень 2018 року - 57905 грн., липень 2018 року - 54828 грн.

- п. 44.1, п. 44.3 ст.44, п. 121.1. ст. 121 Податкового кодексу України, а саме незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

На підставі вищезазначеного акту перевірки головним управлінням ДФС в Одеській області було винесене податкове повідомлення рішення від 07.11.2018 року №0048921407, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 776 959,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 194 240,00 грн. (т. 1 а.с. 91).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.

Рішеннями ДФС України №4977/6/99-99-11-04-02-35 від 31.01.2019 року (т. 1 а.с. 94-98) скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аір-Термо» було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 07.11.2018 року №0048921407 було залишено без змін.

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим-повідомленням рішенням, вичерпавши всі законні заходи щодо досудового врегулювання спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Аір-Термо» звернулось до суду із даним адміністративним позовом.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

В силу п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із абз.4, 5 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст.201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинен бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 05.12.2017 року між ТОВ «Аір-Термо» (як покупцем) та ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія» (як постачальником) було укладено договір поставки №114-25 (т.1 а.с.104-107), відповідно до п.п. 1.1-1.3 якого постачальник зобов`язується поставляти покупцеві обладнання та/або комплектуючі, а покупець - приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.

Кількість та вартість товару зазначаються у видаткових накладних, які виконують функцію специфікації та є невід`ємною частиною Договору. Кількість та вартість фактично поставленого товару за період дії цього договору визначається згідно видаткових та податкових накладних.

Згідно п. 3.1 Договору оплата вартості товару здійснюється покупцем в національній валюті України - гривні у формі безготівкового розрахунку за банківськими реквізитами.

Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунок за товар покупець зобов`язується здійснити шляхом сплати після поставки товару на склад покупця на протязі 10 робочих днів у розмірі 100% від вартості товару, вказаного в замовлені, згідно виставленого рахунку-фактури.

06.02.2018 року між ТОВ «Аір-Термо» (як покупцем) та колективним підприємством «Донтехно» (як постачальником) було укладено договір поставки №0206-18 (т. 1 а.с. 131-134).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується протягом дії цього договору передати (поставити) покупцеві ТМЦ (товарно-матеріальні цінності) за ціною в асортименті (за номенклатурою) і кількості, які узгоджуються сторонами в накладних та/або специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язаний прийняти і оплатити його на умовах, встановлених цим Договором.

Згідно до п.п. 3.1-3.2 Договору оплата товару здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Розрахунки за цим Договором проводяться шляхом 80% попередньої оплати партії товару на підставі рахунку постачальника, інші 20% протягом п`яти робочих днів після реєстрації постачальником податкової накладної.

07.03.2018 року між ТОВ «Аір-Термо» (як замовником) та колективним підприємство «Донтехно» (як виконавцем) було укладено договір виконання робіт №07/18/03 (т. 1 а.с. 241-244), предметом якого є роботи по ремонту обладнання замовника в асортименті (за номенклатурою) і кількості, які узгоджуються сторонами в актах та/або специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно до п.п. 3.1-3.2 Договору оплата товару здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Розрахунки за цим Договором проводяться шляхом 80% попередньої оплати партії товару на підставі рахунку постачальника, інші 20% протягом п`яти робочих днів після реєстрації постачальником податкової накладної.

03.01.2018 року між ТОВ «Аір-Термо» (як покупцем) та ТОВ «Госпріал» (як продавцем) було укладено договір поставки №76, відповідно до п.п. 1.1 п. 1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором (т. 2 а.с. 26-28).

Згідно п.п. 1.2 п. 1 Договору кількість, асортимент, вартість товару зазначають у видаткових накладних, які виконують функцію специфікації та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 2 Договору оплата вартості товару здійснюється покупцем в національній валюті України - гривні у формі безготівкового рахунку за банківськими реквізитами вказаним у договорі, згідно виставленого постачальником рахунком-фактури. Оплата товару здійснюється по узгодженим цінам на поточний рахунок постачальника на умовах 100% передоплати.

Згідно пп.пп. 3.1-3.2 п. 3 Договору поставка товару здійснюється постачальником на протязі 30-ти робочих днів. Датою поставки вважається момент надходження товару в повному обсязі (останньої його частини) на умовах DDP - склад згідно Інкотермс 2010 з урахуванням особливостей Договору.

При цьому 16.01.2018 року між ТОВ «Аір-Тером» (як покупцем) та ТОВ «Госпріал» (як продавцем) було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №76 від 03.01.2018 року, відповідно до якої пункт 2.3 Договору викладено в наступній редакції «оплата товару здійснюється по узгодженим цінам на поточний рахунок постачальника на умовах 100% передоплати або на інших узгоджених сторонами умовами», а пункт 3.2 наступним чином: «Датою поставки вважається момент надходження товару в повному обсязі (останньої його частини) та підписання сторонами видаткової накладної» (т. 2 а.с. 46).

Також судом встановлено, що 03.01.2018 року між ТОВ «Аір-Термо» (як замовником) та ТОВ «Госпріал» (як виконавцем) було укладено договір надання послуг №79, відповідно до п.п. 1.1 п. 1 якого виконавець в термін дії цього договору зобов`язується виконати послуги з ремонтних робіт обладнання (т. 2 а.с. 37-39).

Згідно пп. 2.1 п. 2 Договору найменування робіт погоджується в специфікаціях до даного договору.

Відповідно до пункту 4 Договору вартість робіт погоджується в специфікаціях до даного договору. Замовник здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця у вигляді 100% попередньої оплати протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку.

Згідно пп. 5.1 п. 5 Договору за результатами проведених робіт виконавець складає акт приймання-передачі робіт.

На підтвердження виконання робіт за вищезазначеними договорами із контрагентами позивач надав усі передбаченні умовами договорів та вимогами чинного законодавства України первинні документи, а саме: видаткові накладні (т. 1 а.с. 108, 112, 116, 120, 136, 140, 144, 149, 154, 158, 162, 165, 168, 173, 181, 186, 189, 193, 197, 201, 205, 209, 213, 217, 221, 225, 229, 232, 236, т. 2 а.с. 30, 34, т. 3 а.с. 112), товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 109, 113, 117, 121, 137, 141, 145, 151,155, 159, 163, 166, 169-170, 174, 178, 182, 187, 190, 194, 198, 202, 206, 210, 214, 218, 222, 226, 230, 233, 237, 248, 250, т. 2 а.с. 1, 3-4, 6-7, 10-11, 31, 35, 41-42, т. 3 а.с. 113), податкові накладні (т. 1 а.с. 110-111, 114-115, 118-119, 122-123, 138, 142, 146-147, 150, 156, 160, 164, 167, 171, 175, 179, 183-184, 188, 191, 195, 199, 203, 207, 211, 215, 219, 223, 227, 231, 234, т. 2 а.с. 12-18, 32-33, 36, 43 ), рахунки-фактури (т. 1 а.с. 135, 139, 143, 148, 153, 157, 161, 172, 176, 180, 185, 192, 196, 200, 204, 208, 212, 216, 220, 224, 228, 235, 245, 248, т. 2 а.с. 8, 29, т. 3 а.с. 108), виписки з банківських рахунків (т. 1 а.с. 124-127, т. 2 а.с. 19-25, 45), акти прийому-передачі робіт (т. 1 а.с. 249, т. 2 а.с. 2, 5, 9, 40), довіреності (т. 3 а.с. 115).

Також позивачем було надано та судом досліджено первинну документацію, що свідчить про використання ТОВ «Аір-Термо» отриманих від контрагентів товарів (насосів, пружин, клапанів, валів, електродів, муфт, електророзподілювачів, гидроблоків, підшипників, роторів, валів та т.і.), та послуг з ремонту гідравлічного обладнання у власній господарській діяльності, а саме вчинення господарських операцій на користь державних підприємств «Львіввугілля» (т. 2 а.с. 136-218) та «Волиньвугілля» (т. 3 а.с. 49-57).

Крім того, позивачем були надані до суду документи на підтвердження наявності у нього транспортних засобів, на яких здійснювалось перевезення товару, придбаного у контрагентів, наявність в його штаті водії-експедиторів, наявності в позивача нежитлових приміщень, які в своїй сукупності свідчать про наявність достатніх трудових ресурсів та основних засобів, необхідних для виконання спірних господарських операцій.

При цьому відповідачем в акті перевірки встановлено, що відповідно до баз даних єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» ТОВ «АІР-ТЕРМО»:

у грудні 2017 року придбало у ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія» запасні частини для обладнання на загальну суму 798 596,06 грн., в т. ч. ПДВ - 133 099,34 грн.;

у січні 2018 року придбало у ТОВ «Госпріал» запасні частини для обладнання та послуги з ремонтних робіт обладнання на загальну суму 422 960,00 грн., в т.ч. ПДВ - 70 493,33 грн.;

у період з лютого 2018 року по липень 2018 року придбало у КП «Донтехно» запасні частини для обладнання та послуги з ремонтних робіт обладнання на загальну суму 3 582 184,97 грн., в т. ч. ПДВ - 597 030,83 грн.

Разом з тим, як вбачається зі змісту акту перевірки, головне управління ДФС в Одеській області вищезазначені операції вважає нереальним та такими, що здійсненні з метою формування штучного кредиту з огляду на узагальнену податкову інформацію, щодо контрагентів позивача: ТОВ «Маріупольська ТЕК», ТОВ «Госпріал» та КП «Донтехно».

Зазначені висновки відповідачем зроблені з огляду на наступне:

- відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів та основних засобів (власних чи орендованих), необхідних для виконання ними договорів;

- відсутність в деяких випадках товарно-транспортних накладних, а в інших - відсутність у таких накладних підписів водіїв-експедиторів у відповідних графах за отримання та передачу товару;

- наявність інформації щодо кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача КП «Донтехно» та ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія», а саме ухвал Дніпротровського районного суду м. Києва від 11.07.2018 року у справі №755/15404/17, Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2018 року у справі №757/48207/18-к та Апеляційного суду м. Києва від 26.07.2018 року у справі №757/22790/18-к.

- ненадання позивачем первинних документів на підтвердження його господарських взаємовідносин з ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія».

З даного приводу суд зазначає, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної фіскальної служби, що не оформлена рішеннями суб`єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації.

Зазначена податкова інформація може, на думку суду, породжувати певні сумніви у посадових осіб контролюючого органу щодо реальності, а тому законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що платнику податків його контрагентами товари не постачались. Використання відповідачем при визначенні порушень платнику податків (що мають наслідком збільшення податковим органом податкових зобов`язань цього платника) лише податкової інформації не є належним способом діяльності суб`єкта владних повноважень позивача відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України

Відповідачем жодних належних та допустимих доказів відсутності у ТОВ «Маріупольська ТЕК», ТОВ «Госпріал» та КП «Донтехно» матеріальних ресурсів суду не надано. Крім того, суд зазначає, що відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство позивача перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності, а його контрагента - здійснювати господарську діяльність лише при таких умовах.

Також суд зазначає, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців контрагенти позивача були зареєстровані на момент здійснення господарських правовідносин з ТОВ «Аір-Термо» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як юридичні особи; перебували на обліку в податковому органі та були платниками ПДВ.

Крім того, відповідно до видів їх господарської діяльності за КВЕД, підприємства могли поставляти товар позивачу, та виконувати відповідні роботи що не суперечить положенням чинного законодавства та відповідає загальноприйнятій практиці.

У період здійснення спірних господарських правовідносин з позивачем будь-яких записів щодо відсутності ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія», ТОВ «Госпріал» та КП «Донтехно» за їх місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до ЄДР не вносилось. В акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов немає жодних посилань відповідача на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість у контрагентів позивача на момент укладання чи виконання ними договорів були скасовані чи визнанні недійсними за рішенням суду.

Суд зазначає, що сама по собі відсутність у контрагентів транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Представниками відповідача не спростовано того, що укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки товарів, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та формування витрат підприємства в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних контрагента, або третіх осіб) здійснюється поставка товарів постачальником.

Чинним законодавством не регламентовано питання щодо кількості штатних працівників, або інших обов`язкових ресурсів для здійснення певного виду господарської діяльності, а податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, що встановлював порушення з боку позивача, не зазначено ні в акті перевірки, ні у відзиві на адміністративний позов, яка кількість зазначених ресурсів є достатньою, на його думку, для здійснення господарських операцій.

Крім того відповідачем в акті перевірки самостійно зазначено, що згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманих з них податку (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2017 року на підприємстві ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія» працювало за трудовими договорами - 5 осіб, а на підприємстві КП «Донтехно» у першому кварталі 2018 року - 5 осіб, у другому кварталі 2018 року - 8 осіб, за цивільно-правовими договорами - 6 осіб. Зазначені обставини суперечать, на думку суду, висновкам того ж контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не володіли достатньою кількістю трудових ресурсів для поставки товару та надання послуг, що були предметом вищезазначених договорів.

Щодо посилання відповідача на дослідження ним ланцюгу отримання контрагентами позивача ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія», ТОВ «Госпріал» та КП «Донтехно» від інших суб`єктів господарювання товарів, проданих ними на адресу ТОВ «Аір-Термо», суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань, визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Висновки податкового органу в акті перевірки ґрунтуються лише на результатах інформації щодо контрагентів позивача - ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія», ТОВ «Госпріал» та КП «Донтехно» та інших суб`єктах господарювання, у яких зазначені підприємства придбавали товар, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт «обриву» ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Так, пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, інформації АІС «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставини поставки товарів до ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія», ТОВ «Госпріал» та КП «Донтехно», які у подальшому були поставлені позивачеві, не перевіряли, безпосередній аналіз фінансово-господарських документів не робився.

Крім того, з даного приводу суд вважає слушним твердження позивача, що за умови перевірки контрагентів-постачальників підприємств ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія», ТОВ «Госпріал» та КП «Донтехно» лише на підставі даних «Податкового блоку» неможливо отримати повну та достовірну інформацію про всі господарські операції, оскільки товар може придбаватись такими контрагентами не у платників ПДВ.

Також суд зазначає, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність таких порушень з боку ТОВ «Аір-Термо», а також про відсутність у позивача, як покупця товару, права на формування податкового кредиту з ПДВ, а тому не позбавляють позивача права на його відображення у податковому обліку.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про податок на додану вартість" стало не передбачуваним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Будь-яких доказів того, що позивач діяв без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на додану вартість, представниками відповідача за весь час розгляду справи до суду надано не було.

В ході розгляду даної справи відповідачем також не було пред`явлено до суду будь-які належні докази нереальності правочину, укладеного між ТОВ «Аір-Тером» та його контрагентами.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надано: рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання»); рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

При цьому суд критично ставиться до посилання представника відповідача на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26.07.2018 року у справі №757/22790/18-к, як на доказ в обґрунтування нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами, зазначеними в акті перевірки. В зазначеній ухвалі, зокрема, зазначено про вчинення групою осіб фіктивного підприємництва шляхом створення низки суб`єктів підприємницької діяльності у тому числі підприємства - контрагента позивача - ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія», однак такі обставини, зафіксовані в процесуальній ухвалі суду, є лише твердженнями працівників правоохоронних органів, покладених ними в обґрунтування клопотання про накладення арешту на майно та вилучення речей при проведенні обшуку нежитлових приміщень, яке було судом задоволено.

Однак зазначені обставини не є належними та беззаперечними доказами в адміністративній справі №420/789/19, на підставі яких можуть бути встановлені відповідні юридичні факти, оскільки лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, і лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 ст. 78 КАС України).

Представниками ГУ ДФС В Одеській області до суду не було надано передбачених цією нормою КАС України процесуальних рішень суду, якими б встановлювалась протиправна діяльність ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія» або його посадових осіб.

При цьому ані ревізором-інспектором в акті перевірки, ані представником відповідача в судовому засіданні не було доведено, що в межах вищевказаного кримінального провадження досліджувалися саме господарські відносини ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія» з ТОВ «АІР-ТЕРМО» .

Із вищенаведених обставин суд не приймає до уваги посилання представників відповідача на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11.07.2018 року у справі №755/15404/17, Печерського районного суду м.Києва від 03.10.2018 року у справі №757/48207/18-к, як на докази правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та обґрунтованості висновків акту перевірки.

Щодо відсутності у позивача по деяким господарським операціям товарно-транспортних накладних, та відсутності в деяких ТТН підписів водіїв-експедиторів у відповідних графах за отримання та передачу товару, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. За наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, відсутність ТТН не може бути підставою для невизнання витрат із придбання матеріальних цінностей та формування податкового кредиту. Відсутність ТТН, або недоліки в їх заповненні також не можуть позбавити права платника податку на податковий кредит із ПДВ за наявності документів, які вимагає Податковий Кодекс України у цьому випадку. Підставою для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Крім того суд зазначає, що документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, відображеної в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зазначену правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16 та від 03.04.2018 року у справі №826/21425/15.

Що стосується обставин ненадання позивачем первинних документів на підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія», суд зазначає наступне.

Так судом встановлено, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аір-Термо» контролюючим органом було надіслано позивачу запити про надання первинних документів від 08.10.2018 року, 10.10.2018 року, 11.10.2018 року у відповідь на які, позивачем було надано відповідачу відповідний обсяг первинної документації, за виключенням документів, які стосувались його господарських взаємовідносин з ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія».

У зв`язку із вищезазначеним, головним управлінням ДФС в Одеській області було складено акт щодо ненадання первинних документів при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аір-Термо» від 12.10.2018 року №1830/15-32-14-07/39697412 (т. 1 а.с. 240-242).

Як було зазначено з даного приводу представником ТОВ «Аір-Термо» у судовому засіданні та не заперечувалось представником ГУ ДФС в Одеській області, позивач не відмовлявся в наданні первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія», однак не мав реальної можливості своєчасно їх надати через зберігання таких документів в іншому офісному приміщенні позивача, яке знаходиться в м. Бахмут Донецької області на значної відстані від міста Одеси, з огляду на що позивачу був необхідний додатковий час для їх транспортування до контролюючого органу.

Крім того позивач посилався на порушення відповідачем порядку підписання акту перевірки від 22.10.2018 року №2261/15-32-14-07/39697412 та акту щодо ненадання первинних документів від 12.10.2018 року №1830/15-32-14-07/39697412, що в свою чергу позбавило його права на час закінчення документальної позапланової виїзної перевірки надати до контролюючого органу всі необхідні докази.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Так відповідно до пункту 44.6 ст.44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статей 9, 77, 90 КАС України суд повинен вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, а у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, та всебічно, повно і об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Зазначену правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 28.05.2019 року по справі №816/2023/15, від 26.03.2019 року по справі №812/8245/13-а, від 19.06.2018 року по справі №826/7704/16, яка за вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні до спірних правовідносин.

Аналогічну правову позицію було висловлено також П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 23.01.2019 року по справі №814/875/18.

Суд зазначає, що позивачем було надано до суду та досліджено в судовому засіданні, всі необхідні первинні документи по його взаємовідносинам з ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія».

Разом з тим, контролюючим органом у судовому засіданні не було наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності позивача, які засвідчені наданими ТОВ «АІР-ТЕРМО» документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

При цьому судом під час розгляду справи встановлено, що наданні позивачем до суду копії первинних документів, за своїм змістом засвідчують факти здійснення господарських операцій за укладеним договором. Крім того, такі первинні документи оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не містять недоліків, які би вказували на їх дефектність.

На підставі вищезазначеного, враховуючи надання позивачем до суду всіх первинних документів, що стосуються господарської операції за участі його контрагентів, які фактично підтверджують її реальне здійснення і досягнення позивачем законної мети її здійснення - придбання товару для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, суд доходить висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з даним контрагентом.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем порядку підписання акту перевірки від 22.10.2018 року №2261/15-32-14-07/39697412 та акту щодо ненадання первинних документів від 12.10.2018 року №1830/15-32-14-07/39697412, суд зазначає наступне.

Так відповідно до п.86.1 та п.86.3 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Суд зазначає, що відповідачем у судовому засіданні не було спростовано твердження позивача стосовно порушення посадовими особами контролюючого органу порядку підписання акту перевірки та акту ненадання первинних документів при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аір-Термо» від 12.10.2018 року №1830/15-32-14-07/3969741. Як було встановлено судом, такі акти були надруковані за допомогою технічного засобу, тобто складені не під час виходу на місце проведення перевірки, а на робочому місці інспектора. З огляду на що суд погоджується з думкою представника позивача про те, що директор ТОВ «Аір-Тером» не міг відмовитися від підпису в складених документах, оскільки їх на місці проведення перевірки не існувало, а доказів повідомлення представника позивача про необхідність підписання складених документів та запрошення його для цього до податкового органу, відповідачем до суду не надано. При цьому позивачем у судовому засіданні заперечувався факт такого повідомлення.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аір-Термо» про визнання його протиправним та скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом, окрім викладеного, вважає за необхідне зазначити наступне.

Основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки, інформативних додатків до акта (довідки), порядку його (її) підписання, реєстрації та зберігання визначаються Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок №727).

Відповідно до п.2 Розділу І Порядку №727 акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, який проводив перевірку, а також посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) (п.2 Порядку №727).

При складанні акта (довідки) на паперовому носії титульний аркуш акта (довідки) документальної перевірки друкується на номерному бланку контролюючого органу для складання актів документальних перевірок.

Згідно п.6 Порядку №727 акт (довідка) документальної перевірки повинен бути складений державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок.

При складанні акта (довідки) на паперовому носії титульний аркуш акта (довідки) документальної перевірки друкується на номерному бланку контролюючого органу для складання актів документальних перевірок.

Суд погоджується з твердженням представника позивача, що титульний аркуш акту перевірки від 22.10.2018 року №2261/15-32-14-07/39697412 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аір-Термо» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами постачальниками ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія» 0 01.12.2017 року по 31.12.2017 року, ТОВ «Госпріал» з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року та КП «Донтехно» за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року» був складений не на номерному бланку контролюючого органу.

Разом з тим суд зазначає, що титульний аркуш акту перевірки містить всю необхідну інформацію, яка дає змогу встановити місцезнаходження контролюючого органу який проводив перевірку, його номер телефону, телефаксу та адресу електронної пошти, з огляду на що такі посилання не можуть бути самостійною підставою для визнання висновків такого акту перевірки необґрунтованими або незаконними.

Така ж думка суду стосується і помилки контролюючого органу в назві підприємства позивача, зробленої на останньому аркуші цього акту, оскільки наявність такої помилки не заважає суду встановити юридичну особу, щодо якої здійснювалась така перевірка, її місцезнаходження та код ЄДРПОУ.

Крім того, як вже було зазначено судом раніше, акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства.

У цьому випадку акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 року по справі №811/119/13-а та від 13.12.2018 року по справі №810/6689/14.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення від 08.01.2019 року №341 про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 14 568,00 грн.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Аір-Термо» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Аір-Термо» (65069, м. Одеса, вул. Героїв Оборони, 80) до головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДФС в Одеській області від 07.11.2018 року №0048921407.

Стягнути з головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аір-Термо» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 14 568,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 07 листопада 2019 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.