Ухвала суду № 85447777, 07.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5537/19

УХВАЛА

07 листопада 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича про визнання протиправними дій та скасування заборони,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича, в якому просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо внесення заборони вчинення будь-яких дій відносно 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 1 / 2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 5110600000:01:009:01523, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати заборону вчинення реєстраційних дій, накладених відповідачем щодо 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 1 /2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 5110600000:01:009:01523, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які належать позивачеві.

Ухвалою судді від 27.09.2019 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження по справі № 420/5537/19 за його позовом до Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича про визнання протиправними дій та скасування заборони; роз`яснено позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку кримінального процесуального судочинства.

Постановою 5ААС від 30.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 скасовано; справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

06.11.2019 вищезазначена справа № 420/5537/19 повернулась до ООАС після апеляційного розгляду та передана раніше визначеному автоматичним розподілом судді Завальнюку І.В.

Вивчивши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку, що не може брати участі в розгляді даної справи та підлягає самовідводу.

Так, відмовляючи у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича про визнання протиправними дій та скасування заборони, суддя виходив із того, що вирішення заявлених в даному адміністративному позові позовних вимог потребуватиме надання оцінки рішенню державного реєстратора щодо заборони вчинення реєстраційних дій відносно нерухомого майна, арештованого в межах досудового розслідування, а обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права спрямований на нівелювання результатів зазначеного рішення, тобто фактичне звільнення арештованого в межах КПК України нерухомого майна.

Дане звернення позивача до суду не пов`язано із захистом порушених прав від управлінського рішення державного реєстратора, а спрямовано на усунення перешкод в проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, щодо якого в межах КПК України накладено арешт, тобто спірні правовідносини випливають із застосованих заходів забезпечення кримінального провадження в межах досудового розслідування. Очікуваний результат від обраного позивачем способу захисту порушеного права полягає в нівелюванні дії відповідної ухвали слідчого судді, яка постановлена на досягнення визначеної ч. 2 ст. 170 КПК України мети.

Однак судом апеляційної інстанції зазначено про помилковість застосування судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 по справі № 504/1306/15-ц (14-323цс19), оскільки спір у вказаних справах виник з підстав та стосується обставин, які не є тотожними із спором у цій справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суддею при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду, як це передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відмінність підстав, за яких виник спір між ОСОБА_1 із відповідачем та між сторонами по справі № 504/1306/15-ц на думку судді в даному випадку значення не має, оскільки не впливає за зміст спору з огляду на висновок ВС про те що, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до обмеження певних прав; а підстави їх застосування обумовлені заходами забезпечення кримінального провадження із попередньою оцінкою потреб досудового розслідування, - то скасування відповідних заходів повинно відбуватись у суворій відповідності до спеціального законодавства.

З урахуванням другої позовної вимоги ОСОБА_1 , очікуваний ним результат від обраного способу захисту порушеного права полягає в нівелюванні дії відповідної ухвали слідчого судді, яка постановлена на досягнення визначеної ч. 2 ст. 170 КПК України мети, адже полягає у знятті заборони вчинення реєстраційних дій.

Вищезазначені обставини обумовили висновок суду та постановлення відповідного процесуального рішення щодо неналежності даного спору до юрисдикції адміністративного суду.

Згідно з п.4 ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з ч.1 ст.40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Законодавець надає учасникам судового процесу можливість коректного розв`язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що і є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання. На переконання суду, кінцевою метою законодавця було досягнення максимальної впевненості в тому, що в учасників процесу не повинно виникати сумнівів у неупередженості судді.

Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Аналогічна теза міститься в п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23), який передбачає, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Вищеозначені факти обумовлюють необхідність головуючим суддею усунути ймовірну недовіру до суду, забезпечивши в очах розумного спостерігача впевненість у відсутності невідповідного упередження або впливу на суд.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлення суддею Завальнюком І .В. під час вирішення питання про відкриття провадження по справі № 420/4861/19 неналежність цього спору до юрисдикції адміністративного суду, головуючий суддя Завальнюк І.В. вважає необхідним, в силу ст.39 КАС України, заявити собі самовідвід до відкриття провадження по справі № 420/4861/19.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 39, 40, 41 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заявити та задовольнити самовідвід головуючого судді Завальнюка І.В. до відкриття провадження у справі № 420/5537/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича про визнання протиправними дій та скасування заборони.

Матеріали адміністративної справи № 420/5537/19 передати для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Завальнюк