Рішення № 85447337, 31.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року № 320/6876/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Власюк К.Ф., за участю представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача-1 - Ходіча М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ", Заступника начальника 1-го відділення ІПС відділу прикордонної служби "Жуляни" Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" старшого лейтенанта Каледіна Костянтина Максимовича про визнання протиправним дій, визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" (далі - відповідач-1), Заступника начальника 1-го відділення ІПС відділу прикордонної служби "Жуляни" Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" старшого лейтенанта Каледіна Костянтина Максимовича (далі - відповідач-2), з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 27.05.2019 просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Заступника начальника 1-го відділення ІПС відділу прикордонної служби "Жуляни" Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" старшого лейтенанта Каледіна Костянтина Максимовича від 15.12.2018 про відмову громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закордонний паспорт № НОМЕР_1 у перетинанні державного кордону на в`їзд в Україну у пункті пропуску «Київ» (Жуляни);

- скасувати в паспортному документі - закордонному паспорті № НОМЕР_1 громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмітку «Відмовлено у в`їзді в Україну» ППр Жуляни 15.12.2018» та зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» внести відповідну відмітку про це в паспортний документ.

Відповідно до інформації внесеної до системи автоматизованого розподілу 26.12.2018 визначено головуючого суддю Лиска І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2018 позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з недоліками позовної заяви та надано час для їх усунення.

Разом з позовною заявою 26.12.2018 позивачем подане клопотання про забезпечення доказів. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 29.12.2018 зазначено, що розгляд даного клопотання буде вирішено у разі усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 позовну заяву разом клопотанням про забезпечення доказів повернуто позивачеві, у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 - скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляд.

25.03.2019 представником позивач ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Лиски І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 заяву представника позивача Кравчука А.С. про відвід судді Лиски І.Г. передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для розгляду заяви про відвід. Також, зупинено провадження у даній справі до вирішення питання про відвід.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу визначено головуючого суддю Гробцову Я.В. для розгляду заяви про відвід судді Лиски І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Лиски І.Г. в даній адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 поновлено провадження в адміністративній справі суддею Лиска І.Г.

16.04.2019 суддею Лиска І.Г. заявлено заяву про самовідвід.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 заяву про самовідвід - задоволено та передано дану адміністративну справу для визначення складу суду відповідно до ч.1 ст. 31 КАС України.

Відповідно до розпорядження №123 від 17.04.2019 керівника апарату Київського окружного адміністративного суду Геліч Т.В. проведено повторний автоматичний розподіл справи №320/6876/18.

Згідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу від 17.04.2019 визначено головуючим суддею Щавінського В.Р. для розгляду даної адміністративної справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 суддею Щавінським В.Р. прийнято дану адміністративну справу до провадження.

20.05.2019 до суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про повернення заяви про забезпечення доказів без розгляду та повернення судового збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 заяву про забезпечення позову залишено без розгляду.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оспорюваним рішенням йому відмовлено у перетині державного кордону України у зв`язку з тим, що він, начебто не зміг підтвердити мету запланованого перебування на території України. Посилаючись на статтю 7 Закону України «Про прикордонний контроль» паспортні та інші документи громадян України, іноземців, осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. Вважає, що працівниками відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» порушений порядок проведення контролю першої лінії, а точніше, він взагалі був не здійснений, що само по собі не могло стати підставою для здійснення контролю другої лінії.

Вказує, що посилаючись на пункт 8 Порядку проведення підрозділами органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України процедури здійснення контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну, що затверджений наказом Міністерства юстиції від 14.05.2018 №392 зазначає, що процедура здійснення контролю першої лінії перевірки позивача була формальною та не відповідала цілям її проведення, бо очевидним був той факт, що рішення про відмову позивачеві у перетині кордону було прийняте наперед. У поясненнях працівникам відділу прикордонної служби позивач повідомив про ціль свого візиту до України - оформлення дозволу на офіційне працевлаштування в Україні та проходження лікування.

Вважає, посилання в оскаржуваному рішенні від 15.12.2018 на неможливість підтвердження позивачем мети перебування на території України необґрунтованим та таким, що спростовується наданими позивачем доказами, а тому є лише суб`єктивними безпідставними переконаннями посадової особи прикордонної служби.

Зазначає, що позивач має нотаріально засвідчене попереднє запрошення та запрошення, проїзні документи (залізничний квиток на 15.01.2019 за маршрутом Київ - Москва) з ним укладено договір про надання правової допомоги адвоката, лист адвоката про надходження з Міністерства освіти і науки України свідоцтва про визнання в Україні іноземного документу про освіту, оригінал договору про надання медичних послуг, готівку в сумі 1400 доларів США, банківську карту з коштами на рахунку. Протягом 2016-2018 років 11 разів перетинав державний кордон та жодного разу не порушував правил і строків перебування в Україні.

Відповідач-1 у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно п. 11 Порядку проведення підрозділами органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України процедури здійснення контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну, затвердженого наказом МВС № 392 від 14.05.2018, співбесіда має на меті отримання відповідей на поставлені іноземцю запитання, вивчення підтвердних документів. Під час співбесіди перевіряються або уточнюються усі пояснення особи щодо правових підстав перетинання державного кордону.

Так, у ході співбесіди з позивачем під час проведення контролю другої лінії посадовими особами відповідача встановлено, що громадянин РФ ОСОБА_2 прибув на територію України з метою працевлаштування (отримання РНОКПП, подачі документів для оформлення дозволу на офіційне працевлаштування та набуття статусу помічника адвоката). Ковач О.Д. в ході співбесіди неодноразово зазначав, що має на меті стати помічником адвоката Кравчука А.С.

Відповідач-1 зазначає, що позивач відповідно до п.7 ч.1 ст.15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», повинен був мати при собі, окрім паспортного документа, посвідку на тимчасове проживання. Вказаний документ у особи був відсутній та не додається до позовної заяви. Також, відеозапис співбесіди підтверджує, що такий документ не надавався.

Зазначає, що наявність суперечностей та недостовірних даних у показаннях ОСОБА_2 під час співбесіди, стало результатом неможливості встановлення посадовими особами мети перебування позивача на території України.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідач-2, своїм правом, передбаченим ст. 162 КАС України, не скористався, заяви по суті справи до суду не надав. У судові засідання, не з`являвся, про дату та час судових засідань належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомляв.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача-1, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.12.2018 громадянин РФ ОСОБА_2 прибув до України через пункт пропуску через державний кордон для міжнародного повітряного сполучення «Київ» («Жуляни»).

Як вбачається з матеріалів справи та оглянутого під час судового засідання відеозапису, під час здійснення контролю першої лінії, позивач пред`явив паспортний документ для виїзду за кордон працівнику відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ». В подальшому, зазначений працівник прикордонної служби повідомив позивача про необхідність перевірки підтверджуючих документів та очікування співбесіди.

Надалі, ОСОБА_2 , у ході проведення процедури контролю другої лінії 15.02.2018, під час співбесіди, зазначив що його мета візиту в України - оформлення дозволу на офіційне працевлаштування в Україні та проходження лікування.

З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2018 позивач надав посадовим особам Військової частини 1492 наступні документи: оригінал запрошення для громадянина РФ ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 зареєстровано за № 6247 від 08.12.2018, яке посвідчене приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Білоконь В.О.; оригінал договору № 01/10 про надання правової допомоги від 02.10.2016; лист ОСОБА_1 до ОСОБА_2 від 08.12.2018; акт про надання послуг № У/272612 з бронювання залізничного квитка від 10.12.2018 за маршрутом Київ Пасажирський - Київський вокзал (м. Москва) 15.01.2019 о 19.36; акт прийому передачі проїзних документів № ЖД/272612 про придбання залізничного квитка від 10.12.2018 за маршрутом Київ Пасажирський - Київський вокзал (м. Москва) 15.01.2019 о 19.36; оригінал довіреності від ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 від 20.11.2017, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Герман О. С.

Також, позивачем 15.12.2018 підтверджено достатність фінансового забезпечення на період запланованого перебування на території України.

Надалі, на підставі п.4 ч.1 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» начальником 1-го відділення ІПС відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» лейтенантом Каледіним К.М. прийняте рішення від 15.12.2018 про відмову громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 р .н. закордонний паспорт № НОМЕР_1 у перетинанні державного кордону на в`їзд в Україну у пункті пропуску «Київ» (Жуляни).

Позивач, вважаючи, що такі дії відповідачів порушують його права та законні інтереси, тому, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, умови перетинання державного кордону України визначені Законом України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1710 прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону №1710 прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Частиною 4 статті 2 Закону №1710 передбачено, що прикордонний контроль включає: перевірку документів; огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; виконання доручень правоохоронних органів України; перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №1710 перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону №1710 початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.

Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами (ч. 3 ст. 6 Закону №1710).

Статтею 15 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що документами для в`їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства є паспортний документ за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно з частин 1-3 ст.7 Закону №1710 паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.

Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1710 прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.

Частиною 2 статті 9 Закону №1710 передбачено, що процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки: 1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; 2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в`їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; 3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №407 від 05.06.2012 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.06.2012 за N 1083/21395) затверджено Інструкцію з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон (далі - Інструкція №407).

Відповідно до п. 2.5 Інструкції №407 під час проведення стандартної перевірки документів прикордонний наряд "Перевірка документів" повинен:

2.5.1. Оглянути паспортний документ, що пред`являється, визначити його вид і відповідність установленому зразку.

2.5.2. Звірити фотокартку в паспортному документі з особою пред`явника.

2.5.3. Перевірити візуально, а за потреби з використанням технічних засобів, чи немає у паспортному документі підробок або їх ознак.

2.5.4. Перевірити правильність заповнення паспортного документа.

2.5.5. Перевірити, чи всі особи, вписані в паспортний документ, прямують через державний кордон.

2.5.6. Здійснити пошук необхідної інформації у відповідних базах даних Державної прикордонної служби України.

2.5.7. Ввести інформацію про особу до бази даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України".

2.5.8. У випадках, передбачених законодавством, проставити в документі відмітку про перетинання державного кордону.

2.5.9. Повернути документ пред`явникові.

Представник позивача стверджує, що зазначену послідовність дій процедури контролю першої лінії працівниками відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "Київ" дотримано не було, що підтверджується наданим відповідачем відеозаписом, що свідчить про порушення встановлену законом процедуру.

З вказаним твердженням суд погодитись не може виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про зберігання інформації в підсистемах відеоспостереження «Гарт-1/ВС» №46 від 23.05.2017, зберігання інформації в підсистемах відеоспостереження, які розгорнуті в міждержавних та міжнародних пунктах пропуску через державний кордон, забезпечується 15 діб.

Враховуючи те, що події, записані в підсистемі відеоспостереження, відбувалися 15.12.2018, дану справу прийнято до провадження 19.04.2019, то Військова частина 1492 маючи обмежений дисковий простір серверного обладнання підсистем відеоспостереження, не могла забезпечити зберігання повного відеозапису контролю першої лінії щодо позивача. Проте, відповідач добросовісно користуючись правами наданим КАС України стороні у справі, не приховуючи обставин та наявних у нього доказів, надав стороні позивача та суду всі наявні у нього докази, які відносяться до предмету доказування для забезпечення повного та всебічного розгляду цієї справи.

З огляду на зазначене суд не може встановити порушення працівниками прикордонної служби процедури контролю першої лінії. Водночас судом оглянуто відеозапис співбесіди з позивачем під час проходження контролю другої лінії під час якої позивачем не висловлювалась незгода з порушенням процедури проходження контролю першої лінії.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону №1710 процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в`їзду в Україну, та передбачає:

1) встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди;

2) з`ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України.

Відповідно до Порядку проведення підрозділами органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України процедури здійснення контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну, затвердженого наказом МВС № 392 від 14.05.2018, процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в`їзду в У країну.

Сумнів - це непевність щодо вірогідності, можливості чого-небудь; брак твердої впевненості в комусь, чомусь (Академічний тлумачний словник української мови http://sum.in.ua/s/sumniv).

Під час здійснення прикордонного контролю позивача та перевірки виконання ним умов перетинання державного кордону України, у службової особи органу охорони державного кордону виникли сумніви щодо дотримання позивачем умов в`їзду на територію України та позивача направлено на контроль другої лінії.

Отже, обов`язок надати зазначені підтверджуючі документи закон покладає на ОСОБА_2 , як іноземця, що прибув в Україну.

Так, під час прикордонного контролю прикордонною службою у ОСОБА_2 було витребувано відповідні підтверджуючі документи. Також позивачем було надано пояснення в яких він зокрема зазначив:

- на запитання службової особи органу охорони державного кордону щодо основної мети приїзду в Україну, надає відповідь: «Отримати документи». У ході співбесіди позивач уточнює, що документи, які він збирається отримати, необхідні для набуття статусу помічника адвоката згідно з українським законодавством;

- здійснення діяльності у статусі помічника адвоката було б зручним, оскільки він проживає в Російській Федерації, а адвокат ОСОБА_1 в Україні;

- адвокат Кравчук A.C. отримав свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю в Російській Федерації (проміжок між 2 хв. і 3 хв. відеозапису);

- у нього відсутній дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства;

- у нього відсутня посвідка на тимчасове/постійне проживання, а також ствердно не відповів чи збирається він її оформляти;

- що він має юридичну освіту.

За результатами наданих пояснень та документів, прикордонна служба дійшла висновку, що ОСОБА_2 не було надано доказів підтверджуючих мету запланованого перебування на території України, та прийняв рішення від 15.12.2018, яким було відмовлено громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . н. закордонний паспорт № НОМЕР_1 у перетині державного кордону на в`їзд в Україну у пункті пропуску "Київ" (Жуляни).

Підставою для прийняття вказаного рішення відділу прикордонної служби стала неможливість підтвердження мети запланованого перебування на території України.

Відповідно до частини першої пункту четвертого статті 8 Закону України №1710 визначено, що уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови, зокрема підтвердження мети запланованого перебування.

Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в`їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 Закону №1710 іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно.

Позивач у своїх поясненнях, наданих прикордонній службі, у позовній заяві та письмових поясненнях поданих до суду вказує, що він прибув в Україну з метою оформлення дозволу на офіційне працевлаштування в Україні та проходження лікування.

Також, позивач надав документи, які, на його думку, підтверджують його мету запланованого перебування на території України.

Щодо твердження позивача про його намір офіційно працевлаштуватись в Україні, суд зазначає наступне.

Представником позивача було надано копію нотаріального запрошення від 08.12.2018 з боку приймаючої сторони від імені ОСОБА_1 , в якому вказано, що позивача запрошено для надання правової допомоги для перебування на території України з 15.12.2018 та на період дії договору про надання правової допомоги та фактичного виконання зобов`язань. Вказано місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відтак, позивач, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», повинен був мати при собі, окрім паспортного документа, посвідку на тимчасове проживання. Вказаний документ у особи був відсутній та не додається до позовної заяви. Більш того, відеозапис співбесіди теж підтверджує, що такий документ не надавався.

Суд зазначає, що залежно від мети перебування на території України використовуються різні підтвердні документи (п. 10 Порядку). Так, для ділових поїздок це:

- запрошення з боку підприємства або органу державної влади для участі в засіданнях, конференціях чи заходах комерційного, промислового або професійного характеру;

- інші документи, які свідчать про наявність комерційних або професійних відносин;

- запрошення на ярмарки і для участі у конгресах.

Судом встановлено, що посадовим особам відповідача-1 жодного з подібних документів позивачем надано не було.

Також, позивачем зазначалось, що одним із етапів працевлаштування, є отримання РНОКПП у відповідному територіальному органі Державної фіскальної служби України, у зв`язку з чим, власне, він і прибув до України.

Таке твердження позивача не відповідає дійсності, що підтверджується наступним.

До Державного реєстру фізичних осіб - платників податків вноситься інформація про осіб, які є:

- громадянами У країни;

- іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні;

- іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов`язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України (ст. 70 Податкового кодексу України).

Так, оскільки позивач не є громадянином України, постійно не проживає в Україні, не є засновником юридичних осіб, створених на території України та не є платником податків у розумінні ст. 15 Податкового кодексу України, то у нього не виникло обов`язку, відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, стати на облік у контролюючих органів Державної фіскальної служби України, а у відповідних контролюючих органів, відсутні підстави для внесення інформації про цю особу до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Судом встановлено, позивач станом на 15.12.2018 не був помічником адвоката.

Відповідно до 2.1 Положення про помічника адвоката, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №123 від 01.06.2013, помічником адвоката може бути фізична особа, яка:

- є громадянином України або іноземним громадянином, чи особою без громадянства, які у встановленому порядку отримали дозвіл на працевлаштування в Україні на посаду помічника адвоката;

- має повну вищу юридичну освіту;

- володіє державною мовою.

Таким чином, із трьох підстав для набуття статусу помічника адвоката у позивача є тільки один - наявність повної вищої юридичної освіти.

Що стосується оформлення дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства («дозволу на офіційне працевлаштування в Україні»), то згідно зі ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення» право у іноземця на працевлаштування виникає з моменту отримання роботодавцем щодо нього дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

Таким чином, отримати дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства може лише роботодавець, а не іноземець, який працевлаштовується.

Крім того, представником позивача до суду наданні платіжні доручення про сплату орендної плати за користування житловим приміщенням під час перебування на території України. Проте договору про оренду житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де він планував проживати протягом часу перебування в Україні надано не було під час співбесіди.

Суд погоджується з твердженнями представника позивача, що з аналізу ст.21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч.1 ст.6 Правил адвокатської етики вбачається, що дотримання адвокатом законності у своїй діяльності презюмується.

Водночас ст.ст.3, 5 Закону України «Про державну прикордонну службу України» презюмується аналогічно дотримання законності у своїй діяльності працівниками державної прикордонної служби.

Тому, надане позивачем працівникам прикордонної служби запрошення, під час процедури контролю другої лінії, посвідчене приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Білоконь В.О. 08.12.2018 та зареєстрованого в реєстрі за №6247, підписане адвокатом, де зазначено, зокрема: "Проживатиме громадянин Російської Федерації, ОСОБА_2 , в Україні, за адресою АДРЕСА_1 є лише одним із доказів що підтверджує або не підтверджує мету прибуття іноземця в Україну, може піддаватися сумніву під час проходження прикордонного контролю, і перевірятися у сукупності з іншими доказами.

Позивач зазначає, що 29.08.2018 легалізовано свідоцтво про визнання в Україні іноземного документа про освіту, а саме: диплом НОМЕР_2 від 24.06.2008, що виданий Академією економічної безпеки МВС РФ за спеціальністю: юрист, рівень: магістр. Проте, ніяких інших документів, що свідчили б про те, що позивач має намір працевлаштуватись в Україні та розпочав процедуру отримання дозволу на працевлаштування, позивачем не надано.

Надані позивачем документи на той час, на думку суду, не свідчили про намір працевлаштуватись в Україні.

Щодо твердження позивача про намір проходити лікування в Україні, суд зазначає наступне.

Представником позивача надано копію нотаріального запрошення від 08.12.2018 з боку приймаючої сторони від імені ОСОБА_1 , в якому вказано, що позивача запрошено для надання правової допомоги для перебування на території України з 15.12.2018 та на період дії договору про надання правової допомоги та фактичного виконання зобов`язань.

Але в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують про дійсний намір лікуватися в Україні, як то запрошення на лікування чи інша медична документація, яка підтверджує необхідність проходження лікування позивачем, адже відповідно до виписки, наданої клінікою «Меділенд» в рекомендаціях, наданих позивачеві оперуючим хірургом, відсутні спостереження, реабілітація, подальше лікування чи повторне оперативне втручання.

Тому надані позивачем документи не підтверджують мету лікування позивача в Україні.

Тож, твердження позивача про мету запланованого перебування в Україні не підтверджується матеріалами справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято рішення від 15.12.2018 про відмову громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закордонний паспорт № НОМЕР_1 у перетинанні державного кордону на в`їзд в Україну у пункті пропуску "Київ" (Жуляни).

Враховуючи зміст положень ст. 139 КАС України, судові витрати відшкодуванню на користь позивача не підлягають, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 06 листопада 2019 р.