Рішення № 85447293, 07.11.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2019 р. справа № 300/1813/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною відмову відповідача виплачувати позивачу з 01.01.2018 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного з грошового забезпечення станом на 01.03.2018; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2018 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного з грошового забезпечення станом на 01.03.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018, з урахуванням проведених платежів, однією сумою.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провело перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, внаслідок якого ОСОБА_1 визначено пенсію в розмірі 11245,48 грн. Однак у вказаному розмірі у пенсія позивачу не виплачувалась, оскільки згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 ОСОБА_1 отримував пенсію з урахуванням 50 % її підвищення. При цьому, з 01.01.2019 позивачу пенсія виплачується з урахуванням 75 % її підвищення. З огляду на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 в справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, ОСОБА_1 18.04.2019 звернувся до відповідача із заявою провести йому з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з виплатою 100 % підвищення пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Листом № 544/Г-15 від 26.04.2019, на думку позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області безпідставно відмовило йому в проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018. Позивач вважає, що передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 виплата протягом 2018-2019 років пенсії у неповному розмірі суперечить вимогам частини 3 статті 1-1, частині 4 статті 63 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, а також ставить його у нерівні умови по відношенню до інших категорій пенсіонерів, яким пенсійні виплати проводяться в повному розмірі, що також суперечить вимогам Закону «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» № 5207-VІ. Позивач зазначає, що є підстави констатувати, що положення пункту 2 постанови № 103 не відповідають нормам правових актів вищої юридичної сили - Конституції України (частині 1 статті 8, частині 5 статті 17, частині 2 статті 22, частині 1 статті 46, частині 1 статті 64) та вказаним нормам Законів України. Також позивач зазначає про те, виходячи з принципу верховенства права, та практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office), рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26.06.2014 року (заяви 68385/10 та № 71378/10), у позивача є підстави стверджувати про наявність в нього «законних сподівань» на отримання пенсії у повному розмірі, оскільки він отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ у січні 2018 року, а постанова № 103 фактично звужує його право на отримання розміру перерахованої пенсії за 2018-2019 роки без внесення змін до згаданого закону. Отже, вважає позивач, він має право на виплату пенсії у повному розмірі (100% перерахованого розміру) з дня проведення її перерахунку, без відтермінування, передбаченого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, яка не відповідає нормам правових актів вищої юридичної сили з початку її дії, а тому згідно частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен не взяти її до уваги, а застосувати норми таких актів вищої юридичної сили, забезпечивши гарантоване Конституцією України право на отримання пенсії.

Ухвалою суду від 04.09.2019 позовну заяву залишено без руху. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.

Ухвалою від 23.09.2019 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

16.10.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.10.2019 № 582/06-01 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. Зокрема представник відповідача вказав, що на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 ОСОБА_1 після перерахунку пенсії (розмір якої збільшився до 11245,48 грн.), передбачено виплату підвищення пенсії у розмірі 50 %, а на 2019 рік - 75 %. Окрім цього, зазначає відповідач, постановою Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 встановлено, що перераховані з 01.01.2018 року пенсії підлягають виплаті у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року. Звертає увагу на те, вказані постанови Кабінету Міністрів України є обов`язкові для виконання, а тому його дії є правомірними.

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України та 26.12.2005 звільнений з військової служби в запас. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 26.12.2005 отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується копією протоколу за пенсійною справою ХД - 18579 (Міноборони) від 01.12.2017 (а.с.12).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 Івано-Франківський обласний комісаріат видав 05.03.2018 довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 , за посадою начальника Івано-Франківської КЕЧ району (а.с.102). Так, згідно наведеної довідки від 05.03.2018 грошове забезпечення за вказаною посадою становить 10155,00 грн., з яких: посадовий оклад 5360,00 грн., оклад за військове звання 1410,00 грн., надбавка за вислугою років (50 %) 3385,00 грн.

19.03.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на підставі довідки Івано-Франківського обласного комісаріату від 05.03.2018 провело позивачу перерахунок за пенсійною справою. Як вбачається зі змісту протоколу за пенсійною справою ХД - 18579 від 01.01.2018 року та розрахунку від 19.03.2018 року, внаслідок перерахунку основний розмір пенсії ОСОБА_1 складає 7108,50 грн., що становить 70 % від грошового забезпечення - 10155,00 грн., а з урахуванням доплати до основного розміру пенсії, а саме: збільшення основного розміру пенсії (25 %) - 1777,13 грн, всього становить 8885,63 грн. Окрім цього, до основного розміру пенсії донараховано підвищення та набавки до пенсії, в тому числі: підвищення як інваліду 3 групи - 435,60 грн.; надбавка як інваліду війни 3 групи - 50,00 грн.; надбавка за проживання в гірській місцевості - 1874,25 грн. Розмір перерахованої пенсії (з надбавками, в тому числі надбавки за проживання в гірській місцевості), разом становить 11245,48 грн. (а.с.13).

Як вбачається з протоколу за пенсійною справою ХД - 18579 від 01.01.2019 розмір пенсії до виплати згідно з пунктом 2 Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року з 01.12.2018 року - до 8147,13 грн., з 01.01.2019 року - до 9704,41 грн. (а.с.106).

Також судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 в справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.

05.03.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 в справі № 826/3858/18 без змін.

18.04.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою, в якій просив відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2018 з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з виплатою 100 % підвищення пенсії з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.10).

26.04.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом № 544/Г-15 повідомило ОСОБА_1 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, оскільки станом на 25.04.2019 нових умов, порядку та розмірів для перерахунку пенсії особам, зазначеним в пунктах 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, не визначено, а тому в Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області немає законних підстав та відповідних повноважень для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (а.с.11).

Вважаючи протиправною відмову відповідача виплачувати позивачу з 01.01.2018 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного з грошового забезпечення станом на 01.03.2018, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Норми права, якими керувався суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Окрім цього, частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Частина вісімнадцята статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до частини третьої статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 2, 3, 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Ця постанова набирає чинності з 1 березня 2018 року.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах:

з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;

з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Згідно з пунктом 6 Постанови № 103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема у постанові Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393", а саме пункт 5 викладено в такій редакції: "Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.".

Вказаною Постановою також установлено, що у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій зазначаються лише розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою.

При цьому, суд звертає увагу на те, що пунктом 3 статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3, 4 Порядку № 45.

Постановою Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 04.09.2019 року визначено: «Установити, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року».

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 40/26485, встановлено, що Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

У рішенні від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява N 10972/05, Європейський суд з прав людини зазначив таке:

22. Суд повторює, що поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення. Питання, що має бути розглянуто, полягає у тому, чи надавали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на інтерес, який по суті захищається статтею 1 Першого протоколу (див. рішення щодо прийнятності у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland) [ВП], заява №31443/96, пункт 98, ECHR 2002-X).

24. Суд зауважує, що вимога заявника до національного суду ґрунтувалась на чіткому положенні національного законодавства, що було чинним на той час (див. пункт 13 вище). Виплата забезпечення, що розглядається, здійснювалась з огляду лише на єдину об`єктивну умову - належність до рядового або в начальницького складу органів внутрішніх справ. Оскільки заявник виконав цю умову, він може вважатися таким, що мав обґрунтовані сподівання, якщо не право, отримати виплату, яка розглядається…

У справі «Суханов та Ільченко проти України», заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення від 26 вересня 2014 року заначено таке:

31. Що стосується соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom) [ВП], заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 54, ECHR 2005-X); про важливість такого інтересу також має свідчити застосування статті 1 Першого протоколу (див. рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 39).

32. Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у заявників права на отримання надбавки до пенсії не оспорювався сторонами провадження, і Суд вважає, що суть права заявників є достатньо чіткою для застосування статті 1 Першого протоколу та що дійсно право заявників на отримання надбавки до пенсії, передбачене національним законодавством, становило майно у значенні цього положення.

У рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України», Заява N 63134/00, Європейський суд з прав людини зазначив таке:

23. Суд зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, пункти 39, 40 рішення від 10 лютого 2010 року, Європейський суд з прав людини вказав, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy) [GC], N 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I). Вимога законності, яка випливає з Конвенції ( 995_004 ), означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення у справі "Ентрік проти Франції" (Hentrich v. France) від 22 вересня 1994 року, серія A, N 296-A, сс. 19-20, п. 42). Хоча проблему відносно тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з`ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції (див. рішення у справі "Кушоґлу проти Болгарії" (Kushoglu v. Bulgaria), N 48191/99, п. 50, від 10 травня 2007 року)…

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеній в рішенні 04 грудня 1974 у справі «Yvonne van Duyn v Home Office», принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це встановлення компенсації за порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

В пункті 4 рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005, Конституційний Суд України зазначив, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу права і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Оцінка аргументів сторін. Висновки суду.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність постанови Кабінету Міністрів України про встановлення умов та порядку перерахунку пенсії позивачу після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103, оскільки порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393». Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01 березня 2018 року і є чинною на момент виникнення спірних правовідносин, встановлені розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Суд критично оцінює посилання відповідача на положення статті 63 Закону № 2262- ХІІ та пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 в частині правомірності дій відповідача щодо виплати перерахованої позивачу з 01.01.2018 року пенсії з врахування відстрочення у виплаті в розмірі 50% з 01.01.2018 року та 75% з 01.01.2019 року від суми підвищення пенсії з огляду на таке.

Згідно із частиною третьою статті 52 Закону № 2262- ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Відповідно до частини другою статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії».

Системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії».

З огляду на викладені вище норми законодавства, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 встановлено, перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

В силу приписів статті 63 Закону України № 2262-XII, пункту 4 Порядку № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103. При цьому КМУ уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку № 45.

Водночас рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 скасовано.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 в частині внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 є чинними.

Отже, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії. Скасування пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18 не впливає на вказані підстави.

У зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18 набрало законної сили 05.03.2019 року.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 року знову ж таки встановлено обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року. Дана постанова набрала чинності 04.09.2019 року.

Як вбачається зі змісту пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103, ним врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку.

У зв`язку з чим суд зазначає, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".

Отже, з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, оскільки відсутні будь-які норми, які б встановлювали таке обмеження у виплаті.

Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 04.09.2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними.

Щодо позовних вимог, що охоплюють період з 01 січня 2018 року по 05 березня 2019 року, та з 04 вересня 2019 року по час прийняття судом рішення в цій адміністративній справі, то суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом вище, пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, з огляду на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, є чинними з 01 січня 2018 року по 05 березня 2019 року. Суд встановив, що пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 суперечать вимогам статей 13, 43, частини 4 статті 63, частині 3 статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, оскільки змінюють умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби.

У відзиві на позовну заяву, відповідач звертає увагу на те, що пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 були чинні до 05.03.2019 року. Також є чинна постанова Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 року. Отже, зазначає відповідач, вказані постанови є для нього обов`язковими для виконання, як органу виконавчої влади, а тому його дії є правомірними.

В свою чергу, позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2018 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, без відтермінування, передбаченого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103. Позивач вважає, що у нього виникли «законні сподівання» на отримання пенсії у повному розмірі, оскільки він отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ у січні 2018 року, який і було проведено відповідачем, а постанова № 103 фактично звужує його право на отримання розміру перерахованої пенсії за 2018-2019 роки без внесення змін до згаданого закону.

Суд погоджується з доводами позивача та відхиляє доводи відповідача з огляду на таке.

Як встановлено судом вище, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії, в силу приписів статей 43, 51, 52, 63 Закону № 2262-ХІІ, пункту 4 Порядку № 45. Скасування пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18 не впливає на вказані підстави.

Судом встановлено зі змісту протоколу за пенсійною справою ХД - 18579 від 01.01.2018 року та розрахунку від 19.03.2018 року, що ОСОБА_1 з 01.01.2018 року перераховано розмір пенсії і після перерахунку її розмір становить 11245,48 грн. Однак, як встановлено судом і не заперечується сторонами, з 01.01.2018 року вказана пенсії виплачується з врахуванням обмеження, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103.

З огляду на вказане, суд вважає, що право позивача на отримання вже перерахованого розміру пенсії за період з 01 січня 2018 року, є «законними сподіваннями» на отримання пенсії в 100% розмірі, та підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. При цьому, невиплата відповідачем перерахованої позивачу пенсії з 01.01.2018 року в повному розмірі є втручанням в його право «на мирне володіння майном».

При оцінці суду того чи таке втручання відповідало вимогам статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд виходив з такого.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях виклав критерії виправданості втручання Держави у право власності, гарантоване статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (наприклад, справа «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, пункти 39, 40 рішення від 10 лютого 2010 року).

Так, відповідно до вказаної концепції першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним. Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону, тобто наявності в законодавстві відповідної правової підстави, а також принципу верховенства права.

Отже, втручання у право на мирне володіння майном буде не лише за наявності в законодавстві України правової підстави, тобто нормативно-правового акту. В даному випадку постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, пунктом 2 якої встановлено обмеження у виплаті в повному розмірі перерахованих з 01.01.2018 року пенсій, в тому числі й позивачу, та постанови Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 року. Однак, «законність втручання» це не лише сама по собі наявність таких норм, але й наявність певних вимог до цих актів та дотримання при їх застосуванні та імплементації принципу верховенства права. Суд зазначає, що правова визначеність як складовий аспект принципу верховенства права, ставить вимоги не лише до якості закону, зокрема щодо чіткості, зрозумілості, передбачуваності його норм, але й до норм актів, які прийняті на його виконання. Вказаним забезпечується стабільність правових норм і цілісність законодавства та його підпорядкування праву. Тобто «якісний» закон забезпечує ефективну імплементацію його норм щодо встановленого права особи і чіткі межі розсуду для органу, який на його виконання приймає відповідні підзаконні нормативні акти, щодо реалізації такого права. На переконання суду, прийняття органом підзаконного нормативного акту за межами власного розсуду, тобто акту, який не відповідає нормам закону, буде порушенням правової визначеності як складового аспекту принципу верховенства права.

Як встановлено судом вище, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 не відповідає вимогам статей 1-1, 43, 63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки змінює умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, що можливо виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як вже зазначав суд, правова визначеність встановлює вимоги не лише до правотворчої діяльності, але й до діяльності по застосуванню правових норм.

В даному випадку, частиною 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Також суд стверджує, що вказані вимоги до застосування норм з дотриманням принципу верховенства права стосуються не лише суду, але й до органів державної влади.

Так, з огляду на заперечення відповідача, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, пункту 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, територіальні підрозділи Пенсійного фонду України у своїй діяльності керується в першу чергу Конституцією та законами України, а також підзаконними нормативно-правовими актами прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, на переконання суду, застосування до спірних правовідносин пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, якою відстрочено виплату позивачу перерахованої пенсії в повному розмірі, право на отримання якої виникло з 01.01.2018 року, та не відповідності вказаного положення постанови уряду нормам Закону № 2262-ХІІ як акту вищої юридичної сили, - буде несумісним з принципом верховенства права.

Такий висновок суду також стосуються й постанови Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 року, якою встановлено аналогічне з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 обмеження на виплату з 01.01.2019 року перерахованої позивачу пенсії.

Окрім цього, додатково суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення.

В пункті 4 рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005, Конституційний Суд України зазначив, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу права і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Отже, постанова Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 року, яка набрала чинності 04.09.2019 року, передбачивши, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 та перерахованих з 1 січня 2018 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704, в тому числі й пенсії позивача у цій справі, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, - встановлює її зворотну дію в часу, оскільки поширює свою дію на весь 2019 рік, та звужує обсяг встановленого вище згідно Закону України № 2262-ХІІ права позивача на виплату перерахованої йому пенсії в 100% розмірі. Така правозастосовна практика Кабінету Міністрів України суперечить принципу верховенства права, зокрема таким її складовим як: забороні зворотної дії закону, забороні довільності в прийнятті рішення та повазі до прав людини.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 року також не відповідає вимогам частини 2 статті 22, частини 1 статті 58, пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України, частині 3 статті 1-1 Закону України № 2262-ХІІ.

За таких обставин, керуючись статтею 6, частиною 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не лише має право, але й зобов`язаний не застосувати при вирішенні даної справи пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, постанову Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 року у зв`язку з їх невідповідністю частині 2 статті 22, частині 1 статті 58, пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України, вимогам статей 1-1, 43, 63 Закону № 2262-ХІІ.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відмова відповідача виплатити позивачу з 01.01.2018 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного з грошового забезпечення станом на 01.03.2018 є протиправною.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 належить задовольнити повністю: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплачувати позивачу з 01.01.2019 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного з грошового забезпечення станом на 01.03.2018 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести виплату пенсії позивачу з 01.01.2018 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного з грошового забезпечення станом на 01.03.2018, з урахуванням здійснених виплат, однією сумою.

Щодо дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом, то, з огляду на положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 55 Закону № 2262-ХІІ, суд дійшов висновку, що подання позову в спірних правовідносинах не обмежено строками давності.

Щодо клопотання позивача, викладеного в позовній заяві, про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у цій справі, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов`язок суду встановлювати такий вид судового контролю за виконанням рішення суду.

Враховуючи те, що позивач не навів та не надав суду доказів в підтвердження наявності в нього об`єктивних сумнівів у належному виконанні, чи зволікання відповідачем щодо виконання рішення суду в цій справі, суд вважає, що відсутні підстави для встановлення вказаного виду судового контролю.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.15).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частинами 3, 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) виплачувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з 01.01.2018 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного з грошового забезпечення станом на 01.03.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) провести виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з 01.01.2018 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного з грошового забезпечення станом на 01.03.2018, з урахуванням здійснених виплат, однією сумою.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.