Рішення № 85441709, 28.08.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18765/19

Провадження № 2/761/5445/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Горюк В.А.,

за участі

представника позивача Любаренко Д.О.,

представника відповідача Храмова Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ "Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про стягнення на його користь 9803,67 грн. заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки з моменту звільнення по день фактичного розрахунку. Свої позовні вимоги мотивував тим, що він з 2009 по 2018 рік працював у відповідача та отримував заробітну плату у жовтні 2017 року 19954,36 грн. за 21 день роботи, у листопаді 2017 року 22663,40 грн. заробітної плати за 22 дні роботи. Після конфлікту з керівництвом підприємства відповідач в односторонньому порядку зменшив розмір заробітної плати позивачу. Наказом від 23.01.2018 року №27/к позивач був звільнений за угодою сторін. В зв`язку з цим, просить суд стягнути з відповідача середній заробіток з весь час затримки з моменту звільнення по день фактичного розрахунку в розмірі 991,11 грн. за кожен день затримки.

10.05.2019 р. у даній справі відкрито провадження, вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов де зазначено наступне. Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що заробітна плата не сплачувалась у повному обсязі. Навпаки, як вбачається з наказів Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» позивач отримував всі належні йому виплати відповідно займаної посади як в період роботи так і при звільнені.

У запереченнях на відзив представник позивача ОСОБА_1 зазначив, що не отримував жодних повідомлень про зменшення розміру заробітної плати, роботодавець не ставив працівника до відома щодо зміни умов праці. Зазначене не відповідає вимогам чинного трудового законодавства, зокрема, положень ч. 4 ст. 97 КЗпП України і Закону України «Про оплату праці» - роботодавець не має право в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

У запереченнях на відповідь на відзив представник ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» вказав, що доводи позивача безпідставні. Відповідачем не погіршувались права робітника. У зв`язку із переведенням на ОСОБА_1 на іншу посаду його оклад було збільшено.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просив задовольнити. Надав пояснення, що постійне недоплата заробітної плати привела до того, що ОСОБА_1 був змушений звільнитися з роботи.

Представник відповідача вказав, що підстави для задоволення вимог відсутні, оскільки ОСОБА_1 проведено повний розрахунок, сплачено компенсацію за невикористану відпустку, та видано трудову книжку у день звільнення. Вважає, що з боку відповідача не було допущено порушень трудових прав позивача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та надавши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 наказом №237/к від 10.11.2009 року було прийнято до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на посаду юрисконсульта у відділ врегулювання претензій зі страхування вантажів, відповідальності перевізників та експедиторів управління врегулювання збитків з майнових видів з страхування та страхування відповідальності Департаменту врегулювання збитків з 11.11.2009 року, посадовий оклад 3600,00 грн. на місяць..

26.01.2018 р. позивача було звільнено з посади за наказом №27/к від 23.01.2018 року за угодою сторін та виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 18 календарних днів за період з 11.11.2009 року по 26.01.2018 рік.

Позивач зазначає, що в жовтні 2017 р. отримав заробітну плату у розмірі 19 954,36 грн. за 21 робочий день, у листопаді 2017 р. у розмірі 22 663, 40 грн. за 22 робочі дні, а у грудні 2017 р. 6 000,75 грн. за 10 робочих днів і у січні 2018 р. 6000,00 грн. заробітної плати за 12 робочих днів, що зменшення заробітної плати, що порушувало його права та призвело до звільнення.

За розрахунком позивача за два останні місяці роботи, а саме грудень 2017 р., січень 2018 р. недоплата по заробітній платі становила 9803,67 грн.

В свою чергу представник відповідача вказує на відсутність порушень з боку роботодавця.

Положеннями ст.115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

В свою чергу за приписами ст. 117 КЗпП України в разi невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр пiдприємство, установа, органiзацiя повиннi виплатити працiвниковi його середнiй заробiток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявностi спору про розмiри належних звiльненому працiвниковi сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цiй статтi вiдшкодування в тому разi, коли спiр вирiшено на користь працiвника. Якщо спiр вирiшено на користь працiвника частково, то розмiр вiдшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рiшення по сутi спору.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звiльненнi працiвника виплата всiх сум, що належать йому вiд пiдприємства, установи, органiзацiї, провадиться в день звiльнення. Якщо працiвник в день звiльнення не працював, то зазначенi суми мають бути виплаченi не пiзнiше наступного дня пiсля пред`явлення звiльненим працiвником вимоги про розрахунок.

На підставі наказу №159/к від 12 липня 2010 року позивача було переведено на посаду юрисконсульта відділу врегулювання логістичних збитків Управління врегулювання майнових збитків та ризик - аудиту.

Так, відповідно до наказу № 237/к від 10.11.2009 р. посадовий оклад ОСОБА_1 становив 3 600,00 грн. на місять.

12.07.2010 р. за наказом відповідача № 159/к позивача - юрисконсульта відділу врегулювання претензій зі страхування вантажів, відповідальності перевізників та експедиторів управління врегулювання збитків з майнових видів страхування та страхування відповідальності Департаменту врегулювання збитків переведено юрисконсультом відділу врегулювання логістичних збитків Управління врегулювання майнових збитків та ризик-аудиту.

30 червня 2017 року наказом ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» за №198/к ОСОБА_1 був тимчасово призначений виконуючим обов`язки начальника відділу врегулювання майнових збитків Управління врегулювання майнових збитків та ризик-аудиту та встановлено доплату до посадового окладу у розмірі 2100 грн. строком на вісімнадцять місяців.

В подальшому, наказом №344/к від 01.11.2017 року позивачу було встановлено доплату до посадового окладу у розмірі 4000 грн. на місяць з 01.11.2017 року по 31.12.2017 року.

Наказом №367/к від 01.12.2017 року з 01.12.2017 р. було переведено на посаду начальника відділу регулювання майнових збитків та ризик-аудиту та звільнено від тимчасового виконання додаткових обов`язків начальника відділу врегулювання майнових збитків Управління врегулювання майнових ризиків та ризик-аудиту.

Даним наказом також визнано такими, що з втратили чинність наказ Голови Правління № 198/к від 30.06.2017 р. та п. 5 наказу № 344/к від 01.11.2017 р. з 01.12.2017 р.

Як вбачається з наданих представником відповідача доказів, а саме витягів зі штатного розпису роботодавця, розрахунки заробітної плати за2017, 2018 роки посадовий оклад юрисконсульта відділу врегулювання логістичних збитків ОСОБА_1 з 01.10.2016 р. становив 8 400,00 грн., посадовий оклад начальника відділу врегулювання логістичних збитків становив 10 500,00 грн.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому ч. 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Як свідчать надані відомості по заробітній платі за жовтень 2017 р. позивачу нараховано оклад 8 400,00 грн. (21 дн) , премія 1501,50 грн., премія квартальна 7 198,80 грн., персональна надбавка 2 100.00 грн., індексація заробітної плати 394,06грн.; за листопад 2017р. посадовий оклад 8 400,00 грн. (22 дн), премія 1501.50 грн., персональна надбавка 6 100,00 грн., індексація заробітної плати 2394,06 грн. та щорічна відпустка 6 237,84 грн.; за грудень 2017 р. оклад 5250 грн. (10 дн), премія 750,75 грн. За січень 2018 року - оклад 6 000,00 грн., компенсація за невикористану відпустку 7 989,66 грн., оплата днів у відряджені 1570,00 грн., лікарняний 1764,28 грн.

Доказами відповідно до приписів ст. 76 ЦПК України є Доказами, в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані, відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПУК України, встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Такі роз`яснення надав Пленум Верховного Суду України у п. 8 Постанови № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Разом з тим, надані докази не дають підстав вважати про те, що заробітна плата позивачу зменшувалась та він отримував не всі належні виплати.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивач не надав належних допустимих доказів, з яких би вбачалося, що дійсно збоку відповідача мало місце погіршення умов праці позивача, у зв`язку із переведенням позивача на іншу посаду оклад було збільшено, докази чого містяться в матеріалах справи.

З огляду на наведене суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України,.

Виходячи з наведеного, керуючись 2-5,11-13,141,196,223,258,259,263,268, 352,354,430 ЦПК України, ст.ст. 116,117 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про стягнення заробітної плати залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.09.2019 року.

Суддя