Рішення № 85441642, 17.10.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15680/19

Провадження № 2/761/5131/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в заочному порядку в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація (далі - позивач) звернулось до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить виселити її з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у вказаній кімнаті відповідачка не зареєстрована, ордери їй не надавались, квартира не приватизована, особові рахунки - вільні, у зв`язку з чим плата за житлово-комунальні послуги ЖЕКом не нараховується та ніким не сплачуються Відповідач зайняла приміщення незаконно, не маючи на це відповідних правових підстав.

У судове засіданні представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав заяву, в якій просить закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, про що свідчать матеріали справи, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернулися до суду без вручення з відміткою працівника поштового відділення «за закінченням встановленого терміну зберігання», що підтверджується довідками Укрпошти, форма 20.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні (ч. 1 ст. 211 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою суду від 13.05.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді від 02.09.2019 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За правилами ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1605 «Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ «ХК «Київміськбуд» до комунальної власності територіальної громади міста Києва», будинок АДРЕСА_1 було прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передано до сфери управління Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації.

Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження від 20.12.2012 № 874 «Про закріплення за комунальним підприємством «Керуюча дирекція Шевченківського району» житлових будинків №№ 3, 5 на вул . Гонти та гуртожитків № 9 на АДРЕСА_1», відповідно до якого будинок АДРЕСА_1 було закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча дирекція Шевченківського району».

Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією встановлено факт проживання ОСОБА_1 у кімнаті АДРЕСА_1 , що підтверджується актом від 21.03.2019 року (а.с.8).

У вказаній квартирі ОСОБА_1 не зареєстрована, ордери їй не надавались, квартира не приватизована, особові рахунки - вільні, у зв`язку з чим плата за житлово-комунальні послуги ніким не сплачується.

Згідно інформації, наданої відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

За умовами ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.ст. 317 та 383 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Згідно ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Також, у частині 3 статті 98 ЖК України встановлено, що тимчасові жильці зобов`язані на вимогу власника будинку негайно звільнити приміщення, яке вони займають. У разі відмови в цьому, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Стаття 109 ЖК України вказує, що виселення із жилих приміщень допускається з підстав, встановлених законом та в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Тобто, положення статей 98, 116 ЖК України передбачають підстави виселення, зокрема тимчасових жильців, оскільки після того, як особа, до якої вони вселились, позбулась права власності, вони стали тимчасовими жильцями.

Аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що права власника житлового будинку, квартири визначені ст.ст. 317, 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов`язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом особами, які заселилися до нього зі згоди колишнього власника, у випадку зміни власника.

Виникнення права осіб на користування житлом та обсяг цих прав залежить від наявності у особи, зі згоди якої вони вселилися, права власності на це житло, а отже, припинення права власності цієї особи на житло припиняє право осіб, які з її згоди були вселені, на користування ним.

Право відповідачів, які не є власниками спірної квартири, на користування нею були похідними від прав колишнього власника цієї квартири, а з припиненням його права власності, припинилося й право користування житлом відповідача.

Оскільки позивач є новим власником квартири, який не давав згоди на вселення та реєстрацію у ній відповідача, а остання вселилися та проживає у квартирі зі згоди колишнього власника, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги законні та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню в частині виселення відповідача з кімнати АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Основною метою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема закріплених в ст.8 є право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання гарантій кожній особі в тому числі права на повагу її житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання « вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» ( рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється, як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймачів та членів його сім`ї (рішення у справі Larkos v Cyprus від 18.02.1999 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Беручи до уваги вищевикладені норми та на підставі наявних матеріалів справи суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід задовольнити позов та виселити відповідача з приміщення кімнати АДРЕСА_1 .

За правилами ст.141 ЦПК України, з відповідача позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 1921,00 грн..

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 16, 316, 317, 319, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 98, 116, 150 ЖК УРСР, ст.ст. 2-5,12-13, 19, 44, 76-92, 95, 128, 141, 187, 211, 258-259, 264-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення, - задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_1 з приміщення кімнати АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації судовий збір в розмірі по - 1921 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, адреса: м.Київ, вул..Б.Хмельницького, 24, ЄДРПОУ 37405111.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрацї: АДРЕСА_2 .

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 25.10.2019 року