Ухвала суду № 85438273, 06.11.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10039/17

Провадження № 1-кп/638/99/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Мунтяну І.І.,

за участю прокурора Панова В.М.,

захисника Абросимова О.С.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілих Дзись О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 по кримінальному провадженню №12017220000000167 від 13.02.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286 КК України,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Дзержинського районного суду м.Харкова перебуває кримінальне провадження №12017220000000167 від 13.02.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 27.06.2019 року задоволено клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обрано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинуваченого взято під варту в залі суду. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01.08.2019 року вищевказану ухвалу залишено без змін.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 до 60 діб без можливості застосування застави, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зазначив, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, що спричинило загибель двох людей, не виконав ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, може переховуватись від суду, впливати на експерта при призначенні судом експертизи.

Представник потерпілого та потерпіли наполягали на задоволенні клопотання прокурора.

Захисник заперечував у задоволенні вищевказаного клопотання прокурора як у необґрунтованому вказуючи про беззаперечні з`явлення до слідчого та суду, та намагання відшкодування шкоди потерпілим, але з невідомих причин вони гроші не приймали.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Вислухавши думку учасників процесу, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії»(п. 60).

У справі «Сергій Волосюк проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Так, станом на 06.11.2019 року, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України на які посилається сторона обвинувачення, не зменшилась, що є достатньою підставою для продовження строку тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо продовження строку обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не виконав ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, не одружений, дітей немає, що свідчить про відсутність у останнього міцних соціальних зв`язків, які можуть слугувати стримуючим фактором запобігання ризиків зазначеним прокурором, посилання захисника на намір відшкодування шкоди обвинуваченим документально не підтверджені, а тому суд вважає це твердження голослівним.

Інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним, а відтак клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є обґрунтованим та такими що підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При цьому суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не продовживши строк тримання під вартою.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання прокурора і продовжити раніше обраний строк тримання ОСОБА_8 під вартою терміном на 60 діб.

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людей.

Керуючись ст.ст.177, 331 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню №12017220000000167 від 13.02.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.3 ст.286 КК України – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 60 діб - до 04 січня 2020 року.

Оголосити перерву в судовому засіданні до 24 грудня 2019 року 12-00 год.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів.

Головуючий