Ухвала суду № 85436668, 06.11.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №1522/17893/17

Провадження №6/522/1329/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрак К.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 по справі №522/17893/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрак К.В. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , в якому зазначив, що на виконанні Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження ВП №59782250 з примусового виконання виконавчого листа №522/17893/17 виданого Приморським районним судом м.Одеси 10.05.2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 75 072,93 грн.

Вищевказане рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено. На виклики державного виконавця боржник не з`являється.

Суд розглянув подання у відсутність державного виконавця, оскільки таке подання розглядається негайно відповідно до положень ст.441 ЦПК України. Згідно п.3 прохальної частини подання державний виконавець просив розглядати справу за його відсутністю, при цьому суд повідомляв державного виконавця на електронну пошту.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає необхідним у задоволенні подання державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрак К.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження ВП №59782250 з примусового виконання виконавчого листа №522/17893/17 виданого Приморським районним судом м.Одеси 10.05.2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 75 072,93 грн.

За вказаними виконавчими документами боржником є – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зазначена у виконавчому листі: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини п`ятої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно вимог п.9 ст.129 Конституції України, обов`язковість рішень суду є одною із основних засад судочинства, отже невиконання судового рішення є порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження, доданих до подання, 22.08.2019 року, державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №59782250, яку надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, за адресою вказаною у виконавчому документі, зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В поданні зазначено, що після відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем направлено запити до реєстраційних установ, стосовно виявлення майна боржника та грошових коштів на рахунках боржника, проте в матеріалах зазначеного подання такі запити відсутні.

25.09.2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника.

В поданні державний виконавець зазначає, що згідно довідки з Пенсійного фонду України боржник на обліку не перебуває та пенсію не отримує, проте така довідка в матеріалах подання відсутня. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником не зареєстровані об`єкти нерухомості, проте яка не долучена до матеріалів подання.

Згідно відповіді з Державної фіскальної служби України боржник офіційно не працевлаштований, але зазначена відповідь в матеріалах відсутня.

З подання вбачається, що державним виконавцем було направлено письмовий виклик на адресу боржника, на який боржник не реагую, проте в матеріалах подання такий виклик відсутній. Крім того, в матеріалах відсутні докази направлення та отримання вищевказаного виклику боржником.

Також, до матеріалів подання не долучено довідку-відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В матеріалах подання відсутній будь-який документ з Державної міграційної служби України, про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон та має намір здійснити такий виїзд.

Відомості з Державної прикордонної служби України про те, що боржник здійснює перетинання Державного кордону України - відсутні.

Згідно акту державного виконавця від 05.09.2019 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою реєстрації боржника: АДРЕСА_1 , боржник за вказаною адресою не мешкає, іншого місцезнаходження не встановлено.

Згідно акту державного виконавця від 05.09.2019 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою реєстрації боржника: АДРЕСА_1 , боржник двері не відчиняє, відмовляється від спілкування, ухиляється від покладених на неї зобов`язань, майна не виявлено, доступ до нього не надано, залишено виклик на прийом до державного виконавця в дверях.

Рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення.

Враховуючи термін невиконання боржником зобов`язань та законних вимог, державний виконавець вважає, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.

У поданні державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 відсутні будь-які докази повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань, а лише зазначається, що боржник не виконує свої зобов`язання та законних вимог державного виконавця.

Доказами ухилення боржника від виконання є лише постанови ВП №59782250 від 22.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження та від 25.09.2019 року про арешт майна боржника, але докази щодо отримання боржником зазначених постанов та викликів державного виконавця відсутні.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст.8 Конституції України.

Відповідно до ст.ст.1, 2 цього Закону, судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, і реалізується шляхом здійснення суддями правосуддя в рамках відповідних судових процедур та у межах наданих повноважень.

Стаття 7 цього ж Закону гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру передбачено і п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.3, 10 ЦПК України.

У розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст.33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Утім визначення поняття «ухилення» Закон України «Про виконавче провадження» прямо не розкриває. Також відсутня практика Конституційного суду України щодо офіційного тлумачення такого поняття, як «ухилення».

Відповідно до Нового словника української мови у 4-х томах 1998 року видавництва, вбачається, що в сучасній українській мові слово ухилення тлумачиться наступним чином: відступати, відхилятися, вивертатися; намагатися не робити чого-небудь, не брати участі у чомусь, уникати; навмисно не давати відповіді на запитання, говорити щось інше.

Тобто, з погляду етимології словосполучення ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) вжите у ч.5 ст.6 «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» та у п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Одночасно це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте особа, що має невиконанні зобов`язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не доведено протилежного.

У розумінні ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Оскільки, відповідно до ч.4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, то на останнього і покладається тягар доказування. До того особа стосовно обмеження права якої винесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду з відповідним подання є посилання виконавця саме на наявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу у добровільному порядку (самостійне невиконання боржником зобов`язання протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження).

Утім, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Судом також встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження, наданих суду державним виконавцем, відсутні відомості щодо направлення боржнику ОСОБА_3 копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2019 року, копії постанови про арешт майна боржника від 25.09.2019 року. Також в матеріалах справи взагалі відсутні виклики державного виконавця щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, та відомості щодо отримання боржником вказаних документів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про примусові дії щодо виконання виконавчого листа №522/17893/17 за яким боржником є ОСОБА_4 , окрім Актів виходу державного виконавця за адресою боржника, які датовані однією датою 05.09.2019 року.

При цьому під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями, суд розуміє будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення подання державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрак К.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , оскільки згадане подання не містить беззаперечних доводів та не підтверджено належними доказами щодо ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням.

Законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов`язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Відповідно до ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні подання, оскільки державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрак К.В. не надано суду доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_5 від виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 2-13, 89, 223, 247, 259, 260, 354, 441 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрак К.В. у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 06 листопада 2019 року.

Суддя Домусчі Л.В.