Рішення № 85436267, 06.11.2019, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/986/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К. ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

в інтересах: ОСОБА_3

до

Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області

про

встановлення факту проживання та факту належності та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Предстаник позивача ОСОБА_2 , який діє відповідно до ордеру 08.06.2018 року звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до Кілійської міської ради Одеської області про встановлення факту належності житлового будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ; про встановлення факту проживання спадкодавця ОСОБА_5 , 1925 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та позивача, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 а та визнання за позивачем ОСОБА_3 право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування викладених позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача, ОСОБА_6 , яка на день смерті постійно проживала АДРЕСА_1 . Після її смерті залишилася спадщина, яка складається із частини житлового будинку в АДРЕСА_1 . Єдиним спадкоємцем за законом на той час, після смерті ОСОБА_6 , відповідно до ст.529 ЦК Української РСР був її чоловік, ОСОБА_8, який прийняв спадщину в порядку ст.549 ЦК Української РСР, тобто вступив в управління спадковим майном, оскільки на день смерті проживав разом із своєю дружиною. ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача, ОСОБА_8, який на день смерті проживав в АДРЕСА_1 . Він залишив заповіт на ім`я брата позивача ОСОБА_8 , посвідчений Кілійською районною державною нотаріальною конторою 10 листопада 2010 року. ОСОБА_8 був громадянином Російської Федерації із заявою про прийняття спадщини, не звертався, шестимісячний строк для подачі заяви в нотаріальну контору позивач пропустив, ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Москва Російської Федерації, помер. Після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 залишилося спадщина, яка складається із частини житлового будинку в АДРЕСА_1. Позивач, ОСОБА_3 відповідно до ст.1261 ЦК України є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач, ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про народження, є сином ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщину, яка залишилася після ОСОБА_8 позивач прийняв. Батько позивача ОСОБА_4, на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак на день смерті фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 а разом із позивачем, який здійснював похорон, та обробляв прилеглу земельну ділянку до його будинку. Факт проживання спадкодавця, ОСОБА_8, та позивача, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджено актом депутата ОСОБА_10 від 30.11.2018 року. Житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який побудований у 1947 році, належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Кілійської міської ради за №151 від 05.07.1984 року. Відповідно до інформації Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належав до складу колгоспних дворів, згідно записів погосподарської книги за 1991 рік. Станом на 16 квітня 1991 року до складу колгоспного двору входили: ОСОБА_4, 1925 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , голова колгоспного двору, та член колгоспного двору, дружина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Житловий будинок за вищезазначеною адресою відповідно до технічного паспорту, виготовленим Комунальним підприємством Кілійської районної ради «Районне бюро технічної інвентаризації» згідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ. А - житловий будинок, житловою площею 41,0 кв. м., загальною площею 58,9 кв.м., господарських будівель: ліг. Б, кухня, літ. В - сарай, літ. Г - гараж, літ. Д - сарай, літ. Е - сарай, літ. Ж-сарай, літ. З- убиральня, 1-6,1-ІІ надвірні споруди. Також КП КРРР «РБТІ» надала довідку за №285 від 11 травня 2018 року, відносно того, що право власності на житловий будинок за вказаною адресою належав ОСОБА_4, як голові колгоспного двору на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Кілійської міської ради за №151 від 05.07.1984 року, зареєстроване Кілійським БТІ в реєстровій зі 2, стор. 166, реєстр №1275. Приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської позивачу було надано роз`яснення №226/01-16 від 08 червня 2018 року щодо того, що оскільки право власності на вказаний житловий будинок не зареєстровано, не можливо видати свідоцтва про право власності на спадщину, тому нотаріус радила звернуться до суду. Інших спадкоємців, в тому числі за заповітом та осіб які мають право на обов`язкову частку у спадщині немає.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак від нього на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої він просить справу розглядати за його відсутності, а також зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Кілійської міської ради Одеської області, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак від нього на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої позов просить провести засідання без його участі, з позовними вимогами згодні в повному обсязі.

На підставі вищезазначеного суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою, в порядку передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд достовірно встановив такі факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до актового запису про шлюб № 195, складеного Кілійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 06.10.1948 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 уклали шлюб. Прізвище після шлюбу - Коновка.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого районним бюро РАЦС 06.01.1960 року, ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_3 , актовий запис №6, батьками якого вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Відповідно до актового запису №37, складеного 24.01.1950 року Кілійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_12 , батьками якого записані ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Як вказано в повторному свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Кілійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 11, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до повторного свідоцтва про смерть, виданого 04.07.2017 року Кілійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №91, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до повторно свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , видане 14.12.2017 року відділом РАЦС Адміністрації міського округу - місто Камишин Волгоградської області, актовий запис № 142, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

З довідки про зняття з реєстрації місця проживання, виданої виконавчим комітетом Кілійської міської ради 03.08.2017 року, вбачається, що ОСОБА_8 знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із смертю з 08.04.2011 року.

Відповідно до акту, складеного депутатом Кілійської міської ради Чакир В. І. 30.11.2018 року, ОСОБА_4 проживав разом зі своїм сином ОСОБА_3 у житловому будинку, який належить синові за адресою: АДРЕСА_1 .

З письмових пояснень ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вбачається, що ОСОБА_4, 1925 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті проживав зі своїм сином, ОСОБА_3 року народження за адресою: АДРЕСА_1 а у АДРЕСА_2 , який належить синові, ОСОБА_3 . ОСОБА_3 до дня смерті батька піклувався та доглядав за ним, проводив похорон батька після смерті.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до наданих доказів, суд вважає доведеним факт спільного проживання ОСОБА_8 з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки про зняття з реєстрації місця проживання, виданої виконавчим комітетом Кілійської міської ради 29.12.2018 року, вбачається, що ОСОБА_6 знято з реєстрації у зв`язку із смертю з 14.01.1999 року.

Відповідно до акту складеного депутатом Кілійської міської ради Чакир В.І., ОСОБА_6 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

З письмових пояснень ОСОБА_16 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 09.08.1984 року та ОСОБА_17 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 15.07.1994 року вбачається, що ОСОБА_6 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно проживала по АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 на день смерті своєї дружини, ОСОБА_6 , проживав разом з нею, проводив її похорон.

Відповідно до довідки № 19, виданої виконавчим комітетом Кілійської міської ради 18.12.2018 року, встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 станом на 16.04.1991 року відносився до типу колгоспних дворів до складу якого входили: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Згідно довідки № 285, виданої КП КРР «Районне бюро технічної інвентаризації» 11.05.2018 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4, як голові колгоспного двору на підставі свідоцтва про право власності, видане Кілійським міськвиконкомом 05.07.1984 року за № 151.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорту, виготовленим Комунальним підприємством Кілійської районної ради «Районне бюро технічної інвентаризації» згідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ. А - житловий будинок, житловою площею 41,0 кв. м., загальною площею 58,9 кв.м., господарських будівель: ліг. Б - кухня, літ. В - сарай, літ. Г - гараж, літ. Д - сарай, літ. Е - сарай, літ. Ж-сарай, літ. З- убиральня, 1-6,1-ІІ надвірні споруди.

З повідомлення №226/01-16 від 08.06.2018 року, виданого приватним нотаріусом Богачовою Н.М. вбачається, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, оскільки відсутній правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності померлого на спадкове майно. За відсутності у спадкоємця необхідних документі для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, це питання вирішується у судовому порядку.

З Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру, виданих приватним нотаріусом Богачовою Н.М. вбачається, що в реєстрі міститься наступна інформація, щодо ОСОБА_8, а саме є заповіт, посвідчений 11.11.2010 року за реєстровим номером 3057; відомості щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_8 в реєстрі відсутні.

Як вбачається з копії заповіту, посвідченого Кілійською районною державною нотаріальною конторою 11.11.2010 року за реєстровим №3057, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все своє майно заповів ОСОБА_8 .

З Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру, виданих Теплодарською міською державною нотаріальною конторою вбачається, що в реєстрі відсутні відомості щодо посвідчених заповіті від імені ОСОБА_6 та заведених спадкових справ після її смерті.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитини померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчиненіпротягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності з ч. 1-2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважаться таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З урахуванням вищезазначеного судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем померлого ОСОБА_8 на підставі ст.ст. 1261, 1268 ЦК України, який в свою чергу є спадкоємцем ОСОБА_6 та який прийняв спадщину після неї на підставі ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР.

У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР (в ред. 1963 року, що діяла до 15.04.1991 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 ЦК УРСР доля члена колгоспного двору в майні двору визначається при виході його зі складу двору без утворення нового двору (виділ). Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток всіх членів двору включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону Української РСР «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Норма, що передбачала можливість членів сім`ї та інших осіб, які спільно ведуть трудове господарство, мати у власності, зокрема, жилі будинки і господарські споруди, також містилася у ст. 8 Закону СРСР «Про власність в СРСР» 1990 року.

Як роз`яснено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України N 20 від 22.12.95 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п.5 ч. 2 ст. 293, ст. 315 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення віднесено до компетенції суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем .

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом також встановлено, що в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що право позивача на спадщину підлягає судовому захисту в порядку ст. 16 ЦК України шляхом його визнання, а позов - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12,13,18,141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт проживання спадкодавця, ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та позивача, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт належності житлового будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , який відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ. А - житловий будинок, житловою площею 41,0 кв. м., загальною площею 58,9 кв.м., господарських будівель: ліг. Б - кухня, літ. В - сарай, літ. Г - гараж, літ. Д - сарай, літ. Е - сарай, літ. Ж-сарай, літ. З- убиральня, 1-6,1-ІІ надвірні споруди, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Одеського апеляційного суду Одеської області.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан