Ухвала суду № 85435970, 31.10.2019, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/362/19

Провадження № 2/506/194/19

У Х В А Л А

31.10.2019 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в

складі головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Гушкана Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Окни цивільну справу за позовом

Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 46340,83 грн.,

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 46340,83 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 17.12.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим за період з 17.12.2013 року по 10.01.2019 року утворилася заборгованість в розмірі 46340,83 грн., з них: 1832,69 грн. – заборгованість за кредитом; 40725,24 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 1100 грн. – заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина); 2182,90 грн. – штраф (процентна складова).

При цьому, у позовній заяві зазначено, що «На виконання приписів п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивач підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надавши клопотання про розгляд справи у його відсутність. Тому судове засідання проведено у відсутність представника позивача, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Тому суд визнає причини неявки відповідача неповажними, і тому судове засідання відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України проведено у його відсутність.

Розглянувши матеріали позову, після відкриття провадження у справі було встановлено, що в провадженні Красноокнянського районного суду Одеської області також перебувала справа №506/193/18 (провадження 2/506/175/18) за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 17.12.2013 року за період з 17.12.2013 року по 22.03.2018 року в розмірі 23358,10 грн., тобто за цим же кредитним договором, що і по даній справі, і по справі №506/193/18 (провадження 2/506/175/18) 06 червня 2018 року було ухвалено заочне рішення.

Судом було оглянуто матеріали справи №506/193/18 (провадження 2/506/175/18) та встановлено, що у ній позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з 17.12.2013 року по 22.03.2018 року в розмірі 23358,10 грн., з них: 1832,69 грн. – заборгованість за кредитом; 19836,93 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 100 грн. – заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1088,48 грн. – штраф (процентна складова).

Таким чином, по справі №506/362/19 (провадження №2/506/194/19) позивачем фактично збільшено позовні вимоги та до стягнення заявлено заборгованість за період з 17.12.2013 року по 10.01.2019 року, тобто, крім заборгованості за період з 17.12.2013 року по 22.03.2018 року, рішення щодо якої прийнято судом 06 червня 2018 року у справі №506/193/18 (провадження 2/506/175/18), також заборгованість за період з 23.03.2018 року по 10.01.2019 року. При цьому і в першій, і в другій справі заявлено про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1832,69 грн., а також фіксованої частини штрафу в розмірі 500 грн., а в справі, яка надійшла до суду у 2019 році, збільшено розмір заборгованості за відсотками, пенею та процентною складовою штрафу, тобто частина позовних вимог і в одній, і в іншій справах була одною і тою ж.

При цьому, і в одній, і в іншій справах представником позивача, який подавав позовну заяву (первісну), був ОСОБА_2 , тобто одна і та ж особа.

Також слід звернути увагу, що інформація щодо звернення до суду мала б міститися в кредитній справі, у зв`язку з чим будь-який представник позивача повинен був бути про це обізнаним та, у разі необхідності заявлення додаткових позовних вимог до відповідача, врахувати ухвалене рішення та зазначити про це у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначивши у позовній заяві власне підтвердження, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав та не вказавши в позовній заяві про те, що на розгляді Красноокнянського районного суду перебувала справа №506/193/18 (провадження 2/506/175/18), а також повторно заявляючи позовні вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 17.12.2013 року за період з 17.12.2013 року по 22.03.2018 року, позивач зловживає своїм процесуальним правом, як позивача, на пред`явлення позову, наслідком чого, у разі задоволення позову, могло стати повторне стягнення з відповідача заборгованості, яка вже була стягнута рішенням від 06.06.2018 року.

Ч.1 ст.44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, в тому числі: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом.

За вимогами ч.4 ст.44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Ч.1 ст.143 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання процесуальними правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно з п.2 ч.1 ст.148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій з метою перешкоджання судочинству.

Отже, за вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що позивач АТ КБ «Приватбанк» зловживає процесуальними правами, зазначаючи у позовній заяві своє підтвердження щодо того, що раніше ним не подавалося іншого позову до цього ж відповідача з тих же підстав, що не відповідає дійсності, тобто вчиняє дії, направленні на незаконне повторне стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, відсотками, штрафом, пенею, щодо якої судом вже приймалося рішення в іншій справі, що свідчить про перешкоджання судочинству, а тому до нього слід застосувати заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 2007 грн. (одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), який підлягає стягненню в дохід держави, з метою припинення зловживання процесуальними правами.

Згідно ч.5 ст.148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Керуючись ст. ст. 44, 143,148, 260 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Визнати зловживанням процесуальними правами дії Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» щодо зазначення у позовній заяві по справі №506/362/19 (провадження №2/506/194/19) за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 46340,83 грн., власного підтвердження, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, що не відповідає дійсності.

Застосувати до Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2007 грн., який стягнути з Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» в дохід державного бюджету, де стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Дані про боржника: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського буд.1д).

Дані про стягувача: Державна судова адміністрація України (м. Київ, вул. Липська, 18/5, реквізити платежу: отримувач коштів УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA528999980000031116106026007, код класифікації доходів бюджету 21081100).

Копію ухвали направити АТ КБ «Приватбанк» та Державній судовій адміністрації України.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту складання повної ухвали суду.

Повну ухвалу суду складено 05 листопада 2019 року.

Суддя О. Л. Чеботаренко