Ухвала суду № 85435475, 04.11.2019, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 04.11.2019

ЄУ № 420/2288/16-а

Провадження №6-а/942/3/19

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

04 листопада 2019 року суддя Новопсковського районного суду Луганської області Чалий А.В., розглянувши матеріали заяви Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 20.12.2018 року у справі №420/2288/16-а,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2019 року представник Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 20.12.2018 року у справі №420/2288/16-а.

Згідно з ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Статтею 378 КАС України не врегульовані вимоги щодо форми та змісту заяви про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення та питання щодо залишення без руху вказаних заяв.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Оскільки дії суду, в разі надходження заяви про відстрочення і розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення КАС України окремо не врегульовано, суддя вважає за можливе на підставі ч. 6 ст. 7 КАС України застосувати до вказаних правовідносин, за аналогією закону, положення ст.ст. 160, 161, 169, 171 КАС України.

Заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст.160,161 КАС України.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення, становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 576,30 грн.

Однак заявником судовий збір за подання до суду заяви про зміну порядку і способу виконання рішення не сплачений.

Крім того, в заяві заявник керується ст. 435 ЦПК України, як законодавчо закріпленою підставою зміни способу і порядку виконання судового рішення, проте не бере до уваги той факт, що саме судове рішення ухвалене судом в межах адміністративної юрисдикції, у зв`язку з чим, посилання на норми Цивільного процесуального кодексу України, стосовно врегулювання вказаних правовідносин, є некоректним.

Також, відповідно до вимог ч. 1 ст. 378 КАС України із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення можуть звертатись стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом), однак в межах адміністративної справи ЄУ №420/2288/16-а Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві не відноситься до жодної з зазначених категорій заявників.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне заяву залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення вищезазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дотримання вимог процесуального законодавства України при пред`явленні заяви до суду є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Враховуючи зазначене, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

Керуючись ст.ст. 122, 123 КАС України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 20.12.2018 року у справі №420/2288/16-а залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали суду та роз`яснити, що в іншому випадку заяву буде повернуто заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Новопсковського районного суду

Луганської області А.В. Чалий