Рішення № 8543538, 08.12.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" грудня 2009 р. Справа № 8/194-09          

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Укренергобудмеханізія», м. Вишгород

про стягнення 78439,54грн.,

Суддя Чорна Л.В.

Представники:

від позивача: Поштар Т.П. –довір. №403р. віл 16.09.2009р. - представник;

від відповідача: Татарченко В.Г. –довір. №207 від 20.11.2009р. - представник.

оголошувалась перерва для підготовки мотивованого рішення

суть спору:

Предмет спору викладений в ухвалі від 03 листопада 2009р.

Відповідач позов визнає частково на суму 5334гр. 38коп. штрафу, посилаючись на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р., постанови Вищого господарського суду України по справам №2-30/14402-2006 від 13.06.2007р., №4/194-06-4802 від 14.12.2006р., №4-5/205-04-7009 від 13.10.2005р.

Щодо збитків, то в цій частині відповідач позов не визнає, посилаючись на ч.1 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивач проти зазначеного заперечує.

Позов підлягає задоволенню частково.

судом встановлено:

13 червня 2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйбі Лізинг»- Лізингодавець /позивач/ та відкритим акціонерним товариством «Укнерегобудмеханізація»- Лізингоодержувач /відповідач/ укладено договір фінансового лізингу №070613-14/ФЛ-Ю-С, предметом якого є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на моменту укладення Договору якого наведена в Специфікації (Додаток №2 до договору) для підприємницьких цілей у власний господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних платежів.

Строк користування Лізингоодуржувачем майном становить 37(тридцять сім) місяців з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3. даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування Майном за цим Договором - п. 2.1. договору.

Майно передано по акту прийому-передачі від 08 серпня 2007р.

Згідно п. 3.1. договору Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до договору) та пунктів 3.4.1. –3.4.5. договору.

Згідно п. 3.2. договору загальна вартість Майна на момент укладення Договору складає 757723грн. 50коп.

За умовами договору (п. 7.1.) Лізингоодержувач зобов‘язаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування Майна (укласти відповідний договір страхування) на наступних обов‘язкових умовах:

П. 7.1.1. договору страхова компанія обирається Лізингоодуржувачем за погодженням з Лізингодавцем.

П. 7.1.2. договору страхові ризики: пошкодження, втрата або знищення Майна (сукупність вказаних ризиків), спричинені дорожньо-транспортною пригодою, пожежею, вибухом, ударом блискавки, падінням предметів або їхнім уламками; стихійними лихами; протиправними діями третіх осіб, викраденням або іншим незаконним заволодінням Майном та/або розукомплектуванням.

П. 7.1.3. договору призначення Лізингодавця вигодонабувачем протягом всього періоду страхування.

Період страхування: з 28 вересня 2007р. (але в будь-якому випадку не пізніше, моменту передачі Майна Лізингоодержувачу відповідно до п. 4.1. цього Договору) по 28 жовтня 2010р. –п. 7.1.4. договору.

Додатковою угодою №1 від 06 серпня 2007р. сторони домовились п. 7.1.4. договору викласти у наступній редакції: «п. 7.1.4. період страхування з 08 серпня 2007р. (але в будь-якому випадку не пізніше моменту передачі Майна Лізингоодержувачу відповідно до пункту 4.1. цього Договору) по 08 вересня 2010р.».

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 807 Цивільного кодексу України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 13 зазначеного Закону предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором.

Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи відповідачем 02 серпня 2007р. укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за №2800-010-663/07 із закритим акціонерним товариством «ВіЕйБі Страхування». Строк страхування з 08.08.2007р. по 07.08.2009р. (включно).

В подальшому договір страхування відповідачем переукладений не був.

Згідно п. 11.2.5. договору за порушенням положень ст. 7 цього Договору відповідач зобов‘язаний сплатити штраф у розмірі 10% загальної вартості Майна на моменту укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення.

Відповідно до ст. ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Проценти на неустойку не нараховуються.

Позивач нарахував відповідачу суму штрафу у розмірі 75772грн. 35коп., з розрахунку: вартість предмету лізингу 757723грн. 50ко *10%.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття «значно»та «надмірно»є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Зазначене знайшло своє відображення в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексу України».

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач являється збитковим підприємством, що підтверджується звітами про фінансові результати за 2008р. та 2009р., тому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 5334грн. 38коп.

В матеріалах справи наявні: акт опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу №15 від 11.11.2009р., вимога пенсійного фонду про сплату боргу №428 від 02.11.2009р., податкова вимога, постанова відділу державної виконавчої служби Вишгородського району управління юстиції про відкриття виконавчого провадження, що також підтверджує скрутне фінансове положення боржника.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин, суд вбачає за можливе, як виняток, зменшити розмір штрафу до 37886грн. 18коп.

Щодо стягнення збитків, відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Зважаючи на викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Господарські витрати підлягають задоволенню пропорційно задоволених витрат.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергобудмеханізаця»(код ЄДРПОУ 04630672, п/р 26001302330418 в АКБ ПІБ м. Вишгород, МФО 321143, 07300, вул. Промислова, 4, м. Вишгород, Київська область) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(код ЄДРПОУ 33880354, п/р 26002262400276 в ВАТ „ВіЕйБі Банк ” в м. Києві, МФО 380537, 04119, вул. Дегтярівська, 21-г, м. Київ) 37 886(тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят шість)грн. 18коп. основного боргу, 378(триста сімдесят вісім)грн. 86коп. витрат по миту та 113(сто тринадцять)грн. 98коп. інформаційних.

По решті –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя