Рішення № 85434033, 11.10.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/133/19

провадження № 2/361/1565/19

11.10.2019

РІШЕННЯ

Іменем України

11 жовтня 2019 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Срібної Ю.О., Каліти І.С., Зазимко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Бровари Київської області до Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання частково недійсним рішення сесії міської ради та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

У січні 2019 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області (далі - Прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі територіальної громади міста Бровари Київської області із вказаним позовом, у якому просив визнати недійсним рішення сесії Броварської міської ради Київської області (далі - Броварська м/рада) від 21 червня 2018 року за № 972-41-07 у частині пп. 1.3 і 1.4 п. 1, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у приватну власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0339 га, кадастровий номер 3210600000:01:063:0454 - землі обмеженого використання - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи по АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0347 га, кадастровий номер 3210600000:01:063:0457 - землі обмеженого використання - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи по АДРЕСА_1 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Бровари Київської області вказані вище земельні ділянки.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідно до пп. 4.1 і 4.2 п. 1 рішення Броварської м/ради від 28 вересня 2017 року за № 689-32-07 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 0,0360 га кожному у АДРЕСА_2 і № 66 відповідно.

Згідно із пп. 1.3 і 1.4 п. 1 рішенням сесії Броварської м/ради від 21 червня 2018 року за № 972-41-07 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у приватну власність для ведення особистого селянського господарства відповідачам ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0339 га - землі обмеженого використання - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210600000:01:063:0454, та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0347 га - землі обмеженого використання - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:01:063:0457.

Прокурор вважав, що 21 червня 2018 року рішення за № 972-41-07 Броварською м/радою прийнято всупереч вимогам закону, оскільки затверджено проектну документацію та передано у приватну власність відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки за рахунок земель, які містобудівною документацією віднесені до цільового призначення - житлова забудова. Підставою для представництва інтересів держави прокурор вказував, що прийняття рішення Броварською м/радою про надання дозволу на зміну цільового призначення цих земель за умов імперативної заборони таких дій суперечить інтересам держави, тому порушено інтереси територіальної громади органом місцевого самоврядування, який діяв всупереч її інтересам та вимогам законодавства, однак відсутній орган до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади в судовому порядку.

Прокурори Новицька Н .В . , Кульбачний О.С. та Щербюк В.П. у судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному, просили суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники відповідача Броварської міської ради Київської області Сенько О.В., Ющенко І.М. та Шкардун М.В. у судовому засіданні позов не визнали, проти його задоволення заперечували, посилаючись на те, що підстави для звернення прокуратура до суду з цим позовом відсутні, оскільки у порушення вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор не звернувся з повідомленням про представництво в суді до Головного управління Держгеокадастру у Київській області як органу, на який на час подачі позову було покладено обов`язок здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності. Також зазначали, що використання землі повинно відповідати як земельному законодавству, так і містобудівному. Відповідно до Генерального плану міста Бровари Київської області житлові будинки по вулиці Павла Чубинського включені до одноквартирного житлового фонду. Садибне житлове будівництво здійснюється на території району, яке за діючою містобудівною документацією визначене під одноквартирну забудову. Надання під будівництво і обслуговування житлового будинку у власність чи оренду земельних ділянок, з приводу яких прокурор оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, суперечило б вимогам містобудівної документації, оскільки таке використання землі обумовлює спорудження на ній капітальних споруд, що у даному випадку є не допустимим. Просили суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 у суді позов не визнала, проти його задоволення заперечувала, посилаючись на те, що зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється за проектом відведення земельної ділянки, обов`язковою умовою визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку є порушення, у зв`язку з прийняттям даного акту, прав та охоронюваних інтересів позивача. Доказів порушення спірним рішенням Броварської м/ради цивільних прав та інтересів позивача не надано, прокурор не навів в обґрунтування позовних вимог порушення прав та законних інтересів територіальної громади міста Бровари Київської області, які були порушенні оскаржуваним рішенням Броварської м/ради. Просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 грудня 2005 року та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 865929 від 06 червня 2006 року належить земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210600000:00:064:0216, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель.

Відповідачу ОСОБА_2 на праві власності згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки від 09 липня 2011 року та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 527632 від 27 січня 2006 року належить земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:064:0204, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель.

27 січня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Броварської м/ради з клопотанням про надання їм безоплатно у власність із земель комунальної власності земельних ділянок орієнтованою площею по 0,0360 га для ведення особистого селянського господарства за місцем розташування належних їм зазначених земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 і 66 відповідно.

28 вересня 2017 року Броварською м/радою прийнято рішення за № 689-32-07 "Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам в оренду та у власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, внесення змін до рішення Броварської міської ради", яким надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок земель житлової забудови для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 орієнтовною площею по 0,0360 га у АДРЕСА_2 і № 66 відповідно (п. 4 пп. 4.1 і 4.2 рішення).

07 березня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до відповідача Броварської м/ради із заявами про надання їм у власність земельних ділянок площею 0,0339 га і 0,0347 га відповідно, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташовані у АДРЕСА_2 і № 66.

21 червня 2018 року Броварська м/рада прийняла рішення за № 972-41-07 "Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам у власність, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, відмову у надані земельної ділянки у власність", яким затвердила проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передала у власність: ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0339 га - землі обмеженого використання - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:063:0454 (п. 1 пп. 1.3 рішення) та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0347 га - землі обмеженого використання - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:063:0457 (п. 1 пп. 1.4 рішення).

Із листа міського голови Броварської м/ради від 16 березня 2018 року за № 2-15/1028 видно, що земельні ділянки по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 розміщені на території IV житлового району.

У пояснювальній записці до проекту внесення змін у "Детальний план території IV житлового району. І етап. Схема планування території" зазначено, що тип житлової забудови даного району змішаний і представлений багатоквартирними будинками від 3 до 18 поверхів та одноквартирними (садибними і блокованими) будинками. Одноквартирний житловий фонд включає масив садибної забудови "Зелена галявина" та житлові будинки по вулицях Драгоманова Михайла, Чубинського Павла , Симоненка Василя , Соборній. Садибне житлове будівництво здійснюється на територіях району, які за діючою містобудівною документацією визначені під одноквартирну забудову.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. "б " ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови.

У ч. ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У ч. 1 ст. 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом положень ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому ст. 1861 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначені у ст. 1861 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1861 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із ч. 2 ст. 1861 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури.

Аналізуючи зазначені норми права, слід дійти висновку, що у разі зміни цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності користувачі або зацікавлені особи мають право звернутися до органу виконавчої влади або місцевої державної адміністрації за дозволом на розробку проекту землеустрою щодо її відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Процедуру зміни цільового призначення земельної ділянки із зміною категорії можна умовно розділити на кілька етапів:1) розробка проекту; 2) узгодження проекту уповноваженими органами влади; 3) затвердження проекту; 4) внесення змін до Державного земельного кадастру; 5) реєстрація в Державному реєстрі прав.

Із матеріалів справи вбачається, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зі зміною їх цільового призначення погоджено у встановленому законодавством порядку відповідно до вимог ст. 20 ЗК України.

Будь-яких доказів на підтвердження доводів, що проект землеустрою не відповідає містобудівним вимогам для зміни цільового призначення земельних ділянок та будь-яких доказів на порушення містобудівних вимог прокурором суду не надано.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , користуючись наданим їм правом, передбаченим ст. 118 ЗК України, звернулися до Броварської м/ради з клопотаннями про надання їм у власність із земель комунальної власності земельних ділянок орієнтованою площею по 0,0360 га для ведення особистого селянського господарства за місцем розташування належних їм на праві власності земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель, за адресою: АДРЕСА_2 і 66 відповідно, які є суміжними із цими земельними ділянками та знаходяться на території садибної забудови.

Надання під будівництво і обслуговування житлового будинку у власність чи оренду цих земельних ділянок орієнтованою площею по 0,0360 га, з приводу яких прокурор оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, суперечило б вимогам містобудівної документації, оскільки використання землі зумовлює спорудження на ній капітальних споруд, що у даному випадку є не допустимим.

У ч. 1 ст. 15, ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно із ч. 2 ст. 393 ЦК України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

У ч. 2 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом п. п. "в", "г", "д" ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності чи права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17, від 04 вересня 2018 року у справах № 915/1279/17, № 915/1284/17, № 915/1283/17 та від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18.

У разі звернення із вимогами про визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

При цьому, у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі визначений ст. ст. 21, 393 ЦК України та п. "г" ч. 3 ст. 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, відповідно право на звернення до суду із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права з одночасним обґрунтуванням у позовній заяві підстав звернення уповноваженої особи з позовом в інтересах власника земельної ділянки чи землекористувача.

Судом встановлені обставини щодо належності спірних земельних ділянок, до прийняття оскаржуваного рішення - до комунальної власності, у подальшому після прийняття цього рішення - до приватної власності. Право власності територіальної громади міста Бровари Київської області на ці ділянки, інтереси якої представляє та за захистом прав якої до суду має право звертатися відповідач Броварська міська рада Київської області, після прийняття оскаржуваного рішення та передачі права власності на ці земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виключає настання будь-яких правових наслідків для інших суб`єктів, у тому числі й Держави Україна, та виключає порушення прав та охоронюваних інтересів держави через прийняття оскаржуваного рішення. Обставин звернення Прокурора з метою захисту інтересів власників зазначених земельних ділянок судом не встановлено.

Також суд встановив, що спірні земельні ділянки у АДРЕСА_2 і № 66 , які згідно із містобудівною документацією знаходяться на території одноповерхової садибної забудови, відносилися до земель обмеженого використання - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, що не дозволяло використовувати їх за цільовим призначенням як землі житлової забудови. Власниками земельних ділянок площею по 0,1000 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 і 66, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель, є відповідно відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд вважає, що спірні земельні ділянки, які є суміжними із належними відповідачам земельними ділянками для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель, могли бути надані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства після зміни у визначеному законом порядку цільового призначення цих земельних ділянок, який у даному випадку Броварською м/радою був дотриманий. Надання спірних земельних ділянок під будівництво і обслуговування житлового будинку у власність чи оренду земельних ділянок, з приводу яких прокурор оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, суперечило б вимогам містобудівної документації, оскільки таке використання землі зумовлює спорудження на ній капітальних споруд, що у даному випадку є неможливим та не допустимим.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Обставини, на які послався Прокурор при зверненні до суду, не свідчать про порушення інтересів держави, у розумінні приписів наведених правових норм, підстави вважати, що позов прокурора у даній справі має на меті захист інтересів держави, теж відсутні.

Безпідставним також є посилання Прокурора на те, що оспорюване ним рішення Броварської м/ради порушує публічний порядок, оскільки обставин, які б свідчили про те, що спірне рішення спрямоване на порушення конституційних прав і свобод людини, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, а також незаконного заволодіння відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельними ділянками, судом не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, відсутність будь-яких порушень прав територіальної громади міста Бровари Київської області оспорюваним рішенням сесії Броварської м/ради від 21 червня 2018 року за № 972-41-07, передачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок у встановленому законом порядку зі зміною їх цільового призначення, що ґрунтується на вимогах земельного законодавства, суд дійшов висновку, що позов Прокурора в інтересах держави в особі територіальної громади міста Бровари Київської області є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 77, 79, 81, 89, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Бровари Київської області до Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання частково недійсним рішення сесії міської ради та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.