Ухвала суду № 85433997, 05.11.2019, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/5936/14-ц

Провадження № 2-о/362/1/19

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

05.11.19 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого – судді Марчука О.Л.,

присяжних – Маркової А.М., Позднякової І.Л.,

при секретарі – Люкшиній Т.В.,

за участю представника заявника – ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи – ОСОБА_2 С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Козинської селищної ради Київської області, ОСОБА_5 про визнання особи недієздатною,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться вказана цивільна справа.

Судом поставлено на обговорення питання про залишення заяви без розгляду на підставі частини шостої статті 294 ЦПК України.

Представник заявника в судовому засідання заперечила щодо залишення заяви без розгляду, оскільки вважає, що спору про право не існує.

Представник заінтересованої особи Синиці О ОСОБА_6 в судовому засіданні висловив думку про необхідність залишення заяви без розгляду, оскільки заявник ставить вимоги про визнання ОСОБА_4 недієздатним за період часу, коли останнім було укладено цивільно-правову угоду щодо нерухомого майна.

Інші учасники процесу в судове засідання не прибули.

Вирішуючи питання, суд виходить з наступного.

Так, заявник звернувся до суду із заявою в якій просить визнати ОСОБА_4 недієздатним з вересня 2003 року.

На запитання головуючого під час розгляду справи в судовому засіданні представник заявника пояснила, що дану заяву про визнання ОСОБА_4 недієздатним подано у зв`язку із можливим укладенням ним договорів та інших правочинів.

На переконання суду, вказане безпосередньо свідчить про те, що метою визнання ОСОБА_4 недієздатним – є подальше вирішення його опікуном питань, пов`язаних із правовими наслідками цивільних угод, укладених ним за період часу з вересня 2003 року по 11.02.2015 року.

Однак, зазначені обставини суперечать процесуально-правовій природі та суті розгляду справи в окремому провадженні.

При цьому, судом встановлено існування цивільного спору щодо відчуження ОСОБА_4 земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 19.09.2006 року, який вирішено судами не на користь останнього.

Тобто, отримавши рішення суду про визнання ОСОБА_4 недієздатним за період часу з вересня 2003 року по 11.02.2015 року, у його опікуна виникне право на перегляд відповідних судових рішень щодо спірного майна в порядку Глави 3 Розділу V ЦПК України за нововиявленими обставинами.

Отже, розгляд даної заяви в порядку окремого провадження, прямо суперечить положенням статті 293 ЦПК України, оскільки передбачає існування визначених статтею 16 ЦК України цивільних прав та інтересів ОСОБА_4 щодо його майнових прав та інтересів, які існували в період за який його просять визнати недієздатним.

Одночасно, суд обов`язково зважає на таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Наведена норма цивільного-процесуального закону є загальною та встановлює обов`язок суду щодо призначення експертизи за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі позовного провадження необхідно встановити психічний стан особи.

Проте, дана цивільна справа не є справою позовного провадження і розглядається судом в порядку окремого провадження.

Отже, при вирішенні питання призначення відповідної судової експертизи слід керуватись спеціальною нормою цивільного процесуального закону, що мститься в Главі 2 Розділу IV ЦПК України.

Так, частина перша статті 298 ЦПК України передбачає, що суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Зокрема, за клопотанням представника заявника, ухвалою суду від 06 грудня 2018 року у даній цивільній справі було призначено повторну судово-психіатричну експертизу (т.с. 2, а.с. 142 – 143).

Натомість, 06.03.2019 року, судом було отримано повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи на підставі частини шостої статті 104 ЦПК України (т.с. 2, а.с. 146 – 147).

Із змісту вказаного повідомлення вбачається, що експертом звернуто увагу на таке.

При проведенні судово-психіатричної експертизи характер вирішуваних експертних питань і формулювання експертних висновків повинні точно відповідати конкретній законодавчій нормі, яка лежить в основі експертного завдання і узгоджується із процесуальним статусом під експертної особи та характером конкретної цивільної справи, що розглядається судом.

Предметом судово-психіатричної експертизи у цивільних справах про визнання фізичної особи недієздатною є визначення психічного стану особи (наявності або відсутності у неї хронічного, стійкого психічного розладу) та її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент проведення експертизи.

Однак, питання про психічний стан особи та її здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на певний період часу у минулому можуть бути вирішені лише в рамках цивільної справи позовного провадження у прив`язці до конкретних юридично значимих обставин.

Як підсумок, експерт наголосив на тому, що питання щодо психічного стану ОСОБА_4 і його здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на певний період часу у минулому, не узгоджується з його процесуальним статусом у даній цивільній справі (особа, відносно якої вирішується питання про визнання її недієздатною).

Таким чином, аналізуючи наведені вище норми цивільного процесуального закону та доводи експерта щодо визначення психічного стану особи у цивільних справах позовного і окремого провадження, суд приходить до висновку про те, що проведення судової експертизи стосовно психічного стану ОСОБА_4 за певний період часу в минулому (як просить представник заявника), – є неможливим, оскільки прямо суперечить вимогам ЦПК України в частині визначеного процесуального порядку розгляду справ окремого провадження.

Разом з цим, суд приходить до обґрунтованого, об`єктивного і переконливого висновку про те, що питання про психічний стан ОСОБА_4 та його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними за певний період часу у минулому (як просить представник заявника) мають вирішуватись лише і тільки в межах розгляду цивільної справи позовного провадження з посиланням на конкретні фактичні обставини поведінки особи.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Оскільки, під час розгляду справи в судовому засіданні судом встановлено існування спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд приходить до висновку, що заяву про визнання ОСОБА_4 недієздатним за період з вересня 2003 року по 11.02.2015 року (акт експертизи), слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 257 – 261, 294 ч. 6 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Козинської селищної ради Київської області, ОСОБА_5 про визнання особи недієздатною – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий

Присяжні

Дата складення повного судового рішення – 06 листопада 2019 року.